Тривалість вегетаційного періоду 190-200 днів. Це з 5 квітня по 25 жовтня. За час вегетаційного періоду випадає 60% опадів.

Середньорічна кількість опадів становить 838 мм. Для річного ходу опадів характрна значна перевага їх кількості за теплий період порівняно з холодним. Найбільш дощові літні місяці – це червень, липень і серпень, протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень. Територія відзначається великими сумами опадівє. Що пояснюється впливом Карпат на атмосферні процеси. Проте зволоження місцевості не визначається лише кількістю опадів, оскільки вони можуть випаровуватися, а визначається також коефіцієнтом зволоження, який являє собою відношення кількості опадів до величини можливого за даних кліматичних умов випаровування.

У межах досліджуваної території річні величини коефіцієнта зволоження коливаються від 1,4 до 1,5. Отже, в цілому за рік зволоження є достатнім.

У теплий період виділяється без морозний період, який обмежений датами останнього весняного і першого осіннього приморозків. Приморозки, пов’язані з періодичними вторгненнями арктичного повітря, що викликає похолодіння.

Пізні весняні приморозки можливі по 10 травня, а ранній осінні приморозки настають з 10 вересня. Тому середня тривалість без морозного періоду становить 130-140 днів.

Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь. Весна починається з березня і закінчується в травні. Для квітня і травня характерні приморозки. Найпізніші весняні приморозки бувають 23 травня – 23 червня. Важливим є атмосферне зволоження сезону.

Характерною особливістю літа є велика кількість атмосферних опадів. Літні опади часто мають вигляд злив. Протягом року в середньому буває 20-28 днів з грозою.

Восени помітно збільшується повторюваність вітрів. Переважають вітри південно-західних і північно-західних напрямків.

Кількість осінніх опадів на початку сезону порівняно з серпнем різко зменшується (на 40%). Пізніше це зменшення відбувається правно.

До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. Зима є теплою. Постійний сніговий покрив встановлюється з 1 грудня. Сніг тане з 1 квітня по 20 травня. Середня глибина промерзання грунту становить 28 см, а максимальна 76 см. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом наближається до 100 днів.

У снігу за зимовий період нагромаджуються великі запаси води, якою навесні зволожується грунт [5].

Кліматичні фактори, що негативно впливають на ріст та розвиток рослинності: низькі зимові температури, а також ранні і пізні заморозки.

В цілому ж клімат району розташування Осмолодського лісництва спрямований для успішного зростання слідуючих деревних та чагарникових порід: ялини, бука, сосни гірської, берези [33].

2.7. Рослинний світ

Флора Осмолодського лісництва характеризується значним рослинним покривом.

Серед трав’янистих видів найчастіше трапляється жовтець їдкий (Ramunculus ovenis), незабудка болотна (Myosotis polustris), чебрець звичайний (Thynus serpulum). Усі рослинні складники трав’янистого покриву є більш високотіневитривалими.

До панівних видів у складі трав’янистого ярусу, які у відповідних асоціаціях виступають як домінанти, належать горлянка повуча, герань лісова, конвалія звичайна.

Добре розвинений травянисто-чагарниковий покрив з домінуванням малини звичайної (Rubus idaeus) та ожини сизої (Rubus caesius).

У звичайному добре розвиненому приземному покриві панують мохи. В умовах надмірного зволоження трапляються сфагни.

На відміну від трав’янистого покриву лісовий є густіший і флористично багатший. Породний склад лісів досить різноманітний. Тут поширені різні види хвойних, широколистяних і дрібнолистяних лісів. Серед хвойних поширена смерека (Picea abies), сосна звичайна (Pinus sylvestris), модрина (darix). Серед твердолистяних бук, граб звичайний (Carpinus betulus), вільха чорна (Alnus glutinosa) [5].

Крім лісової рослинності на досліджуваній території поширені також луки, домінантами яких найчастіше є конюшка лучна (Trifobium pretense L.), підбіл звичайний (Tussilago farfara L.), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.), тимофіївка лучна (Pheum pretense L.).

Зустрічаються також марянка запашна (Asperula odorata L.), вероніка діброва (Veronica chamoedrys L.), подорожник великий (Plantago major L.), китятки чубаті (Polygata comosa Schkukr).

2.8. Тваринний світ

Територія Осмолодського лісництва характеризується чіткими, але відносно незначними фауністичними особливостями. Порівняно з іншими природно-географічними зонами, видовий склад фауни хребетних в Карпатах значно бідніший, але деякі види за певних біоценотичних умов досягають високої щільності.

Іхтіофауни біля верхів’ї карпатських рік – Свічі та Лімниці, які мають характер гірських потоків, налічує мінімальну кількість видів. Це струмкова форель, бабець барвистоногий. Чисельність їх завжди низька, а поширення спорадичне.

У цій зоні є дев’ять видів земноводних, зокрема: саламандра плямиста, звичайна та зелена ропухи, трав’яна та ставкова жаби, а також жовточерева кумка. Фоновими видами цього класу є кумка, трав’яна жаба, які трапляються по всіх лісо-рослинних поясах.

Усі види земноводних фауни корисні, бо винищують шкідливих комах. Коефіцієнт корисності звичайної ропухи – 48,6 %, квакші – 47,8%, плямистої саламандри – 22,1%.

Герпетофауна представлена прудкою та живородящою ящірками, звичайним вужем та звичайною гадюкою. Найчастіше на цій території доводиться бачити живородящу ящірку та звичайну гадюку, яка часто має цілком чорне забарвлення.

Характерна особливість авіфауни – це вертикальне розміщення окремих популяцій та невелика кількість видів, що трапляються у горах на гніздуванні.

Розділ 3. Методика та об’єкти досліджень

Під флорою розуміють історично обумовлену сукупність видів рослин на даній території. Отже, вивчення флори розпочинається із встановлення видового різноманітті – складання переліку видів рослин. Для цього використовуються наявні літературні гербарні дані, та результати власних досліджень.

Для встановлення видового різноманіття даної території ми використовували маршрутний метод. маршрути потрібно прокладати таким чином, щоб як можна повніше й об’єктивніше дослідити флору території.

Першим етапом є рекогнисцирувальні дослідження. Під час рекогнисцирування місцевості ми попередньо ознайомлювались з особливостями рельєфу, основними типами рослинності