Січовим стрільцям було доручено охороняти Центральну Раду у важкі дні кінця січня — початку лютого 1918р. Вони стали головною силою в боротьбі з більшовицьким виступом у Києві. Один із знавців військової справи участь Сушка, Чмоли, Рогульського та Черника у цих подіях оцінив так: "Ці молоді старшини не мали докладного теоретичного та практичного знання, як саме вести вуличні бої, але вони придумували вповні правильні способи вуличної боротьби" [6, с. 30]. Втрати стрільців становили половину особистого складу. Тоді ж загинув організатор таємного Пласту у Самборі, визначний ідеолог стрілецтва Василь Семець.

Принципову позицію зайняли Січові Стрільці щодо характеру української влади доби гетьманату. Якби, як засвідчує В.Кучабський, Федорові Чернику вистачило сміливості заарештувати П .Скоропадського під час його миропомазання на Софійському майдані, повз який він проходив зі своїм відділом і де їх гаряче вітали кияни, то можна було б повернути хід української революції'' [37, с. 92 ]. Проте Черник не міг прийняти такого рішення.

Далі події розвивались трагічно: ЗО червня стрілецькі казарми були оточені німецькими військами, які наказали скласти зброю. З цього приводу думки "Стрілецької ради" розділилися: Ф.Черник, І.Андрух, стрийський пластун, І.Рогульський та інші старшини виступили за збройний спротив, що було рівнозначно славній загибелі. Однак перемогла протилежна точка зору (Сушка, Чмоли, Кучабського) — добровільно розформовуватись, щоб зберегти Січових стрільців до слушного часу [37, с. 96 ]. З думкою про швидкий збір стрільці розійшлись різними військовими частинами, а при II Запорізькому пішому полку тоді був створений окремий стрілецький курінь під проводом Р.Сушка. Відновлення СС відбулося в умовах наростання невдоволення гетьманським урядом та підготовки збройного виступу проти нього. На зустрічі з гетьманом стрілецька делегація заявила, що готова боронити українську державність. Місцем для формування окремого загону Січових стрільців була призначена Біла Церква, Душею організаційної праці став Ф.Черник, котрий виступив і як головний ідеолог Січового стрілецтва, яке в цей час сягає вершини своєї боєздатності. Енергійний фаховий вишкіл за його методом отримав назву "'темпо", коли інтенсивність щодня зростала, вимагаючи від кожного рядового та старшини повної самовіддачі.

Ударною силою антигетьманського повстання, що розпочалося у Білій Церкві, стали Січові стрільці, яких голова Директорії В.Винниченко назвав єдиним твердим опорним пунктом повстання. Вони вирішили виступити проти гетьмана, остаточно переконавшись у його антиукраїнській політиці. Мотиви такого рішення докладно з'ясовує Є.Коновалець [38, с. 399 ]. Стрілецтво охопив небувалий ентузіазм, на їхніх бойових шоломах як історичний символ були прикріплені під Тризубом китиці червоної калини. У цьому виступі знову відзначились колишні пластуни-галичани.

Вирішальну роль у головному бою під Мотовилівкою між гетьман-сько-московським військом ту повстанцями відіграв легендарний Ф.Чер-ник, який проявився як талановитий командувач і відважний вояка. Тут його спіткала трагічна смерть, що стала іншим стрільцям джерелом наснаги до перемоги.

В цю найкритичнішу хвилину бою прибула решта стрілецьких сотень, і саме вдалі дії Р.Сушка, І.Рогульського довершили розгром російських військ.

Після цієї події про Січових стрільців пішов гомін як про непереможних вояків. Вони в авангарді війська 14 грудня 1918р. увійшли до столиці. Через два місяці після Мотовилівського бою у Києві відбувся похорон загиблих вояків. Він перетворився на величаву національну маніфестацію: попереду йшла церковна процесія з безліччю вінків, за нею на гарматних лафетах везли домовини Ф.Черника, М.Загаєвича та ще ІІ героїв. Гули дзвони. Останній гарматний салют. Під звуки стрілецької пісні "Видиш, брате мій" домовини лягли у братську могилу. Ці втрати були непоправні, а Федір Черник став яскравим втіленням найкращих рис пластуна-вояка. Старшина армії УНР О.Доценко так відзивався про нього: "Загально любимий, товариський, відважний до абсурду, рішучий, хоч по вдачі трохи мрійник" [15, с. 44].

В добу Директорії, коли Україною опанувала отаманія, ширилися хаос та більшовицька пропаганда, Січові стрільці залишались найбільш організованою військовою частиною. Під час проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919р. саме їм було доручено брати участь у параді, яким командував полковник Іван Чмола. В цей час був сформований Корпус Січових стрільців, який на червень 1919р. зріс до 8400 вояків. В його становленні помітну роль починають відігравати такі вихованці галицького Пласту, як І.Рогульський, І.Андрух, які були комендантами 1-го полку, а ІІІ-м постійно командував Р.Сушко. Під проводом І.Чмоли енергійний вишкіл стрільців здійснював Кіш СС. Я.Чиж багато зробив для налагодження видання офіційного органу Корпусу СС "Стрілецька думка", якого вийшло 65 номерів. В.Кучабський проводив велику роботу щодо матеріального забезпечення стрілецтва. Високого рівня боєздатності під керівництвом Р.Дашкевича досяг Гарматний полк СС Всі вони у численних бойових операціях на Чернігівщині, під Києвом, Коростенем, Житомиром та інших проявили себе як здібні військові командири.

Активну участь брали вихованці Пласту у встановленні Західно-української Народної Республіки та створенні її мілітарної сили.

Важливу рол ь відіграли пластуни у підготовці та здійсненні листопа-дового зриву у Львові. Тієї пам'ятної осені лютувала "еспанка" — важка форма грипу, тому в багатьох середніх школах Галичини були оголошені вимушені вакації. Більшість учнів роз’їхалися додому, а львівські пластуни займалися збором каштанів, які здавали до пральні, щоб заробити грошей. 30 жовтня їм було наказано зібратись у пластовій домівці, в помешканні професора Кирила Ординського. Туди прибув сам хорунжий УСС Дмитро Паліїв. Зобов'язавши присутніх до суворої таємниці, він сказав, що за наказом українського військового командування, пластуни повинні виступити у розвідку довкола міста та на вказаних ділянках зафіксувати, які військові частини там перебувають, рід зброї,