Багато пластунів, перебуваючи в різних сотнях та полках, стали для маси вояцтва взірцем моральних чеснот із своєю незламного вірою в здобуття Української держави. Особливо багато їх було в 2,4, 5 та 21 бригадах, в яких окремі відділи складалися виключно з пластунів. Багато пластунів зі Станиславова, Коломиї та Самбора були прийняті у старшинські школи.

У складі III Корпусу УГА існувала "Перша стрийська пластунська сотня", яка згодом, за наказом Державного секретаріату ЗУНР. була перейменована на "Окрему стрийську пластунську сотню малолітніх добровольців". її чисельність поступово зросла до 160 вояків, а командантом було призначено Д.Пеленського. Після телефонічного вишколу пластуни бездоганно несли службу. "Коли я давав їм наказ, — згадував пізніше їх сотник, — я знав, що він напевно буде виконаний, що я зможу зголосити шефові штабу: "пане полковнику, наказ виконаний, маємо зв'язок із такою-то частиною..." [57, с. 423] Особливо важко доводилося, коли під напором армії Галлера УГА була змушена відступати. Розділені на стежі, пластуни вдень і вночі підтримували зв'язок штабу корпусу з різними ділянками фронту. Вони зажди йшли перші, прокладаючи зв'язок, а поверталися останніми, збираючи проводи, отже, знаходилися в стані постійної небезпеки. Було здійснено чимало геройських вчинків. Наприклад, коли поляки, прорвавши фронт та захопивши артилерію 8-ї бригади, розпочали наступ на село Товсте, де знаходився штаб Корпусу, пластуни М.Бігун, М.Ортинський та І.Пиндзик, пробравшись поза фронтову лінію, передавали інформацію про переміщення ворога. Це врятувало фронт. У корпусному наказі А.Кравс відзначив геройство юнаків і підніс їх до ступеня вістунів [47, с. 9]. Дуже схожа ситуація склалася і під Бучачем, де тоді відзначився Р.Петріна.

Багато пластунів було в тилових частинах та сотнях кінноти. Петро франко відіграв велику роль в організації української військової авіації. За його пропозицією був створений Летунський Відділ УГА, який він спочатку і очолив. П.Франко вів переговори у цій справі з С.Петлюрою та Д.Вітовським, виступав у ролі техніка та пілота, сам здійснив близько 50 вильотів [63, с. 3].

Маємо чимало свідчень про участь окремих пластунів у діючих військових частинах, з якими крім геройських вчинків траплялися і різні пригоди. Свого роду такий узагальнюючий образ подає у спогадах тоді ще 17-річний Л.Шанковський, що чотирьохсоткілометровому рейді І Кінної бригади отамана Шепаровича. "Як сьогодні бачу себе, — пише він, — високий і худий, в англійських чоботах і широченних синіх "галіфе". Англійський "френч" з жовтою зубчаткою й відзнаками підхорунжого і" петлюрівка" з жовтим отоком на "бакир". На чоботях величезні остроги" [69, с. 185]. Виконуючи відповідальні доручення штабного зв'язкового, юнак неодноразово зустрічався з генералами Омеляновичем-Павленком та Тютюнником. Але пластун і на фронті залишався за вдачею пластуном, бо тільки він так щиро та з іронією міг розповідати про свої пригоди: то він мало не потрапив у полон до своїх же вояків, які прийняли його за диверсанта; то, міцно заснувши на возі під час нічного переходу, навіть не почув, як проломився міст і коні впали у рів, візничий покалічився, а йому хоч би що; то опинився у "дівочому полоні" в одному із сіл на Херсонщині й змушений був рятуватися втечею. Але коли "Сагайдачному", так прозвали Шанковського вояки, в одній херсонській родині закинули: "'Тобі, синку, мабуть, нічого було робити, коли ти з "воєнними" пішов... шлятися чужиною", він увесь спалахнув: "якою чужиною, та це ж У країна і всі ми українці" [69, с. 185].

Надзвичайно важко, якщо й взагалі можливо, назвати реальну цифру щодо кількості пластунів в УГА. Дуже наближено, з урахуванням загального стану Пласту у ті роки, можемо сказати, що їх було біля 450-600. Багато з них не повернулося. І гинули не лише від куль чи гарматного заліза. "Тиф скорше добирався до нас, молодих, — до того ж виснажених походами та військовими труднощами. — свідчив пластун-вояк Володимир Сірко. — Багато залишилося могил, на яких виднілись пластові прапорці "вовків", "турів", "чортів" і далі напис: "віддав життя за Україну пластун...". На "Сторінках" до "Жалібної книги" та "Списках стрільців УГА, що лежать на Янівському кладовищі у Львові", знаходимо до сотні імен загиблих пластунів. Звичайно, їх було значно більше, але встановити це досить важко, бо немає докладних списків членів Пласту з різних місцевостей.

2.2. Філософсько – ідеологічні засади Українського Пласту

Питання про філософські та ідеологічні засади Українського Пласту є надзвичайно важливими для розуміння головних тенденцій його історичного розвитку. Вони не є комплексом якихось затеоретизованих, відірваних від життя положень. Навпаки, порівняно з іншими філософ-сько-світоглядними системами, в пластовій найбільш повно і гармонійно головні Ідеалістичні засади поєднуються з прагматизмом — чіткими життєвими орієнтирами. Вона вказує на шляхи єднання з Богом, Природою, Суспільством, Нацією — цими вселенськими субстанціями, що становлять сутність земної цивілізації.

Важливо підкреслити, що ідеологічні засади Пласту не були сталими, а постійно розвивались, І акценти в них змінювались залежно від становища і тих завдань, що стояли перед українською нацією на різних етапах її розвитку. Одночасно основу філософської системи становлять вічні загальнолюдські християнські цінності, які не підвладні часові.

Прищеплюй чи загальноскаутську ідею на свій грунт,