Дещо по-іншому в Українському Пласті знайшов трактування зміст загальноскаутського кличу "Будь готовий". Поряд із своїм життєвим оптимізмом та ідеалізмом, він вимагав постійної готовності серцем, душею і тілом та практичними вміннями до борні, до самопожертви в ім'я своєї нації. Саме з такої точки зору слід трактувати всі пластові обов'язки та закони.

Однією з найважливіших рис пластової філософсько-ідеологічної концепції став вданий синтез ідей окремих теоретиків-інтелектуалів, які водночас були талановитими організаторами та вихователями молоді з практичною і свідомою, щоденною і багатолітньою діяльністю пластового братерства. І в цьому її велика вартість. Головні теоретики та організатори Українського Пласту Олександр Тисовський, Петро Франко, Богдан Кравців, Василь Кархут, Остап Вахнянин, Арсен Річинський, Юрій Старосольський, Лев Бачинський, Северин Левицький своїми численними працями з різних галузей пластування зробили визначний внесок в розвиток теорії та практики світовою скаутингу.

Головні організаційні та теоретичні засади Українського Пласту були викладені в працях О.Тисовського "Пласт" (1913), "Життя в Пласті" (1921), О.Вахнянина "Пласт" (1923), "Пластовим шляхом за красою життя" (1924), О.Яремченко "Основи пластунства" й інших19. Вони видозмінювались колективною думкою на чисельних пластових зібраннях і в розпорядженнях та інструкціях керівних органів, серед яких особливе значення мали "Основи пластового світогляду, ідеології та прямування" (1927). Узагальнивши й синтезувавши цю та іншу пластову літературу, можна визначити три такі головні напрями, що характеризують суть Пласту як молодіжного руху, його головні світоглядно-ідеологічні та організаційні засади і принципи.

Перше: Пласт як громадський рух молоді нової генерації. Він є сполукою давніх лицарських традицій та ідей із тогочасними зусиллями державного будівництва України, що виникла перед першою світовою війною, скріпилася та виправдала себе за доби національно-визвольних змагань і остаточно викристалізувалася у повоєнне десятиліття. Побудований за зразком англійського скаутингу, Український Пласт мав спільну з ним світоглядно-виховну та організаційну концепцію, але свій головний поступ він спрямував на створення могутності Української Нації. Масовим рухом Пласт був лише в площині поширення свого світогляду серед громадського загалу, але в організаційному відношенні він грунтувався на елітарному принципі. Як суцільний рух молоді нової генерації з визначеними світоглядно-ідеологічними засадами, Пласт давав однозначні відповіді щодо шляхів розв'язання найважливіших суспільних проблем; національних, культурних, релігійних, економічних й інших, які стосувались життя українського народу.

Друге: світоглядно-ідеологічні засади Пласту. їх основу становили ідеали правди, добра, краси, рівності, свободи п братерства, а наріжним каменем була ідея служіння Нації, що становила нерозривну історичну спільність культурних, релігійних, економічних та політичних потреб і прагнень українського народу за минулих століть, сучасної доби та у майбутньому. Критерієм життєздатності та могутності Нації була її воля, що керувала усіма сферам» суспільного організму. Його члени повноцінними стають лише тоді, коли розвивають до найвищої міри свої духовні, моральні й тілесні сили, які мирної доби спрямовуються на витворення культурних цінностей, а за часів лихоліття — складаються на жертовник боротьби за волю і могутність Нації. Основною клітиною суспільного організму вважалася сім'я, побудована на етичних основах християнської релігії та глибоких національних почуваннях. Релігія виступає найважливішим джерелом моральної сили суспільного організму, мірилом і запорукою його духовного розвитку. Духовна й культурна творчість Нації ставали головною підставою для її окремішності та умовою незалежності й вільного розвитку у майбутньому.

Трете: організаційною формою та репрезентантом ідеологічно-світоглядних засад пластового руху був Український пластовий улад (УПУ), побудований на головних принципах лицарського ордену. Він об'єднував у собі молодь, виховував та скеровував її діяльність на різних відтинках суспільно-громадської праці. УПУ мав власну складну багато-ступеневу й розгалужену структуру.

Важливою рисою Українського Пласту, що вдало відрізняла його від багатьох інших скаутських організацій, була над політичність та надконфесійність. Офіційно це означало, що він не був належним до якоїсь однієї партії чи церкви. Хоча його дорослі члени могли належати до політичних організацій, але їм суворо заборонялося пропагувати чи в будь-який інший спосіб виказувати свої політичні погляди в Пласті. Хоча, безумовно, різні українські політичні Інституції вели боротьбу за Пласт і здобували свої впливи в окремих його осередках, але на загальний розвиток це не мало будь-яких відчутних впливів.

Етапи мілітаризованості Пласту були загалом такими ж, як і в інших скаутських організаціях, хоча даний аспект мав і свої особливості. До війни на пластовий рух переважно дивились як на військово підготовчий чинник. При цьому його сутність визначалась тим, що Нація може здобути перемогу та державність лише силою зброї. А Пласт для цього повинен дати людину з вольовим характером, глибоким почуттям національної честі, жертовну та енергійну, карну та обов'язко-ву [7, с. 25]. Мета була одна і беззастережна — здобуття власної держави, а всі пошуки та прагнення скеровувалися лише в напрямі досягнення цього: Після поразки в національно-визвольних змаганнях у 20-ті роки Пласт розвивається на суто скаутських засадах, але й при цьому весь вишкіл розглядається не інакше, як підготовка до майбутніх змагань за волю та незалежність українського народу.

У своїй основі світоглядно-ідеологічна концепція Пласту базується на головних постулатах загальноскаутської теорії. Та водночас вона має свою яскраво виражену національ-ну спрямованість, тому є своєрідною й оригінальною сторінкою історії світового скаутингу.

Фундаментальне зна-чення для розвитку теорії Українського Пласту мала книга О.Тисовського (псевдо