Отже, хоча праця "Життя в Пласті" містила в собі чіткий політичний контекст, головне значення її — у філософській та педагогічній спрямованості. За своїм змістом і цілісністю викладених теоретичних і практичних положень ця книга стала чи не першою в українській літературі, де була всебічно опрацьована і викладена одна із систем української етнопедагогіки. Велика вартість висвітлених в ній поглядів і положень полягає в тому, що їх глибоке теоретичне осмислення було перевірено практичним досвідом. Вони грунтувались на загальній теорії скаутингу. Сам Тисовський у висновку до неї говорив, що книга стала "в великій части твором української молоді, українських пластунів. Сама наша молодь надала українському "скавтингови" строго очеркнену форму, яку випрацювала в подробицях... Отже, зовнішній вигляд і устрій українського Пласту, це праця пластової молоді, це самостійне передумування нею значіння Пласту як власного національного виховного уладу... Коротко сказати: це що списано в нашім пластовім підручнику, не сама тільки теорія..., не якийсь невиконаний ідеальний план, це попросту звіт з десятилітньої діяльності Пласту" [59, с. 157]. В умовах постійного браку фахової літератури "Життя в Пласті" на ціле повоєнне десятиліття стало головним підручником українських пластунів.

Сутність філософсько-світоглядних основ Українського Пласту знаходить концентрований вираз у словах присяги, яка складалась з Трьох Головних Обов'язків пластуна:

"Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб:

Бути вірним Богові й Україні.

Допомагати іншим.

Жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу" [59, с. 35].

Хоча ці три головні постулати пластової теорії відповідають певним положенням байденпауелівського скаутингу, вони мають свій власний зміст і спрямованість, взаємопов'язані між собою та випливають одне з одного, створюючи єдине ціле.

Вірність Богові — головний та глибокозмістовний аспект пластової філософії. Він, у першу чергу, полягає в тому, що людина постійно потребує Бога, і жодна Інша ідея не може заступити Божих Законів. Усі дотеперішні теорії та спроби побудувати краще життя без віри в Бога не виправдали себе. Творці Пласту розуміли цю життєву істину, тому в основу своєї теорії, з огляду на переконання, поставили християнський погляд на світ. Релігійність пов'язувалася з усім життям пластуна, який стоїть на боці добра у борні зі злом. 1 перемогти у цьому двобою можна тільки завдяки християнським чеснотам і моральному гарту. Водночас це питання ставилось чітко і розв'язувалось безкомпромісно. "В духовності пластуна, — писав О.Тисовський, — нема місця на не релігійність, безбожність чи навіть релігійний Індеферентизм".

Пласт нерозривний з релігією, бо цінує ту силу, яку вона дає життю. Сам він не покликаний і не здійснює релігійного виховання, але створює основи релігійних почувань і, головне, вчить відчувати та розуміти красу й могутність Божого твору — природи [54, с. 22] . Пласт вчить молодих людей бути з Богом та виховує їх для Бога. Це була відправна точка для формування усіх інших моральних та громадянських чеснот.

Вірність Богові зумовлює вірність Батьківщині. Цей обов'язок українські пластуни розуміли дещо по – іншому, ніж скаути інших країн. Якщо для більшості народів політична незалежність і державність були вже здобуті і становили головний фундамент для їх наступного розвитку, то для українців це була омріяна мета, для досягнення якої вони й мали себе готувати. Якщо служіння батьківщині європейські скаути в більшості сприймали досить абстрактно її романтично, то для українських пластунів це було безпосереднє практичне завдання, до виконання якого треба було наполегливо готуватись.

Об'єднані великою ідеєю служіння Батьківщині, всі члени Пласту йшли спільно до Великої Мети, але кожен з них мав зайняти у цьому своє місце. "Ми будуємо основи будучого ладу,— писав Тисовський,— Наші заняття... дуже різнорідні, але вони всі змагають до великої ідеальної цілі, якою є краща доля нашої Вітчизни..." [59, с. 5].

Найважливішою вимогою була чинність служби та любові до Вітчизни. Тут не було місця галасливості, а лише безперервний поступ, постійне прямування через суперництво та змагання до перемоги. Глибоко філософські та патріотичні думки читаємо з цього приводу в "пластовому катехізисі: "...Не вистачить безнастанно повторювати, що люблю свій нарід, свою Вітчизну. Треба сю любов доказувати ділом. Лише діяльна любов представляє дійсну вартість у світі... Як організм з клітини, так нарід складається з одиниць, від яких залежить його сила і могутність. Коли ті одиниці всесторонньо розвинені, здібні порадити й допомогти другим, здібні в найгірших обставинах не втрачати рішучості і надії, а все знайти спосіб вирятувати себе і других..., коли вони в силі своїм характером імпонувати чужинцям, а силою боронити Вітчизну перед ворогом,— то і нарід в світі матиме славу могутнього організму, від якого можна вчитися, але який небезпечно зачіпати" [59, с. 112 ].

Отже, в основі пластового розуміння дійсної любові до Батьківщини лежать праця і борня за те, щоб вона стала прикладом для наслідування та викликала подив у чужинців і боязнь у можливого напасника. Та разом з тим, і це важливо підкреслити, чинна любов до своєї Батьківщини