Саме у потребі та прагненні чинної любові до Вітчизни якнайкраще знаходив прояв динамізм усього пластового світогляду, головний ідейний зміст якого полягав у кличі стати Сильним, Красним, Обережним, Бистрим. Початкові букви "СКОБ", за назвою орла величини скельного, але такого, що живе над великими водами, стали девізом та словами вітання пластунів. Кожне з цих понять мало відповідну прикмету та своє визначення:

Сильний (листок дуба)— це в першу чергу не тілесна якість, а глибоке почуття національної та особистої гідності. За будь-яких обставин пластун мав дати собі раду, мусив бути завжди готовим до боротьби, аби, як говорив О.Тисовський, "показатися завжди І всюди паном, для добра Вітчизни", "ніколи не лякатися, а завжди показувати, що ти українець і розмовляти рідною мовою" [59, с. 36].

Красний (галузка калини)— це означало не допускати щодо себе й інших поганого слова та вчинку, мати завжди пристойний зовнішній вигляд;

Обережний (гриб мухомор) — передбачало керуватися українською приказкою "не спитавши броду, не лізь у воду", а також — стриманість у вчинках, розуміння, що таке пластова таємниця й уміння не виказати її;

Бистрий (блискавка) — ніколи не відкладати на завтра того, що можна зробити сьогодні, не минати нагоди навчитись чогось нового, за причинами та діями завжди бачити наслідки.

Тут маємо зробити один відступ, щоб пояснити певну неточність у трактуванні пластового оклику "СКОБ". Ідейні натхненники Пласту, прагнучи надати йому гучного та живого символу, свідомо чи штучно підставили ім'я орла "скоба" під основні вимоги до пластуна. Насправді його дійсна вдача їм не відповідала. Так О.Тисовський (зауважимо, що він за фахом був біолог) говорить, що це надзвичайно величава птаха, сильна, витривала та войовнича. Такого трактування дотримувалися у своїх творах і О.Вахнянин, О.Яремченко та Інші. Отже, вона стала загальноприйнятою. Та в дійсності ж усі ці прикмети належать орлові-беркуту, а скоб є дуже спокійною птахою, що веде одноманітний спосіб життя. Так через намагання надати бажаного змісту гучному символові імені орла-скоба йому приписали дійсну вдачу орла-беркута.

Глибокий задум Пласту полягає у тому, щоб всю діяльність його членів підпорядкувати потребам Нації. А користь від цього могла бути тільки тоді, коли "...з нас, української молоді, виросте у Пласті сильне здорове покоління, яке розумітиме як слід свої обов'язки..., вмітиме бачити і передбачувати небезпеки й боротися з ними, матиме...освічений ум, для якого ніяке діло потрібне суспільності не буде чужим, покоління, з якого виходитимуть цілі гуртки свідомих, енергійних трудовиків, що спільними силами швидко й добре виконуватимуть всі, навіть найтяжчі, а для життя суспільності необхідні праці" [59, с. 5].

На вірності та любові до Бога і Батьківщини грунтувався і з них випливав обов'язок допомагати іншим. Його певний акцент зумовлювався законами середньовічного лицарства — допомагати слабшим. В цьому обов'язку проявлялася головна суть ставлення пластуна до людського оточення: альтруїзм, що ставав гаслом кожного дня, оголошував війну егоїзмові в Ім'я наближення світу до кращого завтра. Цим підкреслювалася і віра в людину — "ту другу, крім себе" [54, с. 23]. Даний обов'язок передбачав не тільки практичну, ай душевну допомогу усім, хто її потребував. Так в Українському Пласті була доповнена байденпауелівська ідея щоденного доброго діла, про яку нагадував вузлик на пластовій хустині.

Цілісність філософсько-світоглядної системи Пласту, що грунтується на гармонії обов'язків перед Богом, Батьківщиною та оточуючими, була б не повною без обов'язку перед собою, який ставиться укінці. Він дає розуміння того "Я", що є обов'язковим елементом філософських концепцій, які прагнуть вказати та пояснити місце людини в світі. Його головною рисою є оптимізм та віра у краще майбутнє. Тут не лише констатується природне право людини боротися за своє щастя, але й вказується конкретний, найкращий шлях до нього. Він лежить у гармонії життя з Богом, у чинній службі Батьківщині, у допомозі ближньому, у житті в єдності з природою, в пізнанні та відчутті краси життя, в моральному та фізичному вдосконаленні, в силі й успіху [54, с. 23].

В пластовій філософії Людина взагалі займає центральне місце. Вона є її головним об'єктом, відправною точкою та головною метою, засобом та напрямом розвитку. Сам же Пласт як організація тут ставав лише зовнішньою формою, середовищем, виховним методом для творення Людини нової генерації, що здатна зрозуміти та осягнути велику ціль — Велике Завтра. З другого боку, життєве призначення Людини розумілося не лише в "служінні комусь", але й в "житті для себе". Вона має право на своє особисте щастя, вона повинна жити повноцінно і насолоджуватись життям.

Для усвідомлення дійсної вартості окреслених вище обов'язків пластуна необхідно зрозуміти, що їх виконання він бере на себе цілком добровільно та свідомо обирає спосіб життя, що зобов'язує діяти та порівнювати кожен свій крок Із Пластовими законами. Тут зауважимо, що в Пласті існували закони двох видів. Про ті, що видавала його влада для спрямування організаційного розвою, мова піде