головна мета вказувалася у Пластовій присязі, правила були зібрані у Пластовому законі, а засоби — це сила тіла й ума, характер, здоров'я та усі ті якості, що повинен був мати пластун. Гра — це завжди змагання, а отже — боротьба (до того ж приємна), що вимагає мобілізації та прояву найкращих здібностей особистості й одночасно — це доцільна та змістовна забава. Відповідно до своєї мети вона виховує відвагу, завзяття, карність і т.д. Усі пластові ігри відзначалися рухливістю та життєрадісністю. Вони, зрештою, мали і значно ширше призначення, оскільки виховували прикмети справжнього громадянина і вчили тієї великої гри, що називається життям. При цьому чесність завжди стояла на першому місці.
За різними підходами та оцінками, у Пласті нараховувалося від ЗО до понад 100 різних ігор. Справжньою енциклопедією ігор для дітей та молоді можна вважати книжечку Петра Франка "Гри та забави" (Львів, 1913). За змістом вони були поділені на групи, так що їх можна було організовувати в домівці, лісі, таборі, на терені тощо. Кожна з них мала свою головну мету: сприяти вихованню певних рис характеру, формувати відповідні вольові, моральні та фізичні якості. В іграх завжди був присутній дух здорового суперництва, який проте не виключав, а передбачав взаємодопомогу і товариськість. Наприклад, ігри під заголовком "Читане мап", "Розглянути край", "Знайти північ" та інші сприяли формуванню навичок спостереження, орієнтування на місцевості і т.п. Зрештою, кожна назва гри вже говорила сама за себе: "Добрий вчинок" і "Лови злодія", "Скорий зір" та "Іти слідом", "Нюх пластуна" та "Лицар Червоного Хреста", "Прийти на поміч" та "Пластун стрічає пластуна", "Підходження звірини" та "Гінці" й інші. Важливим є й те, що вони майже не вимагали якихось спеціальних знарядь. Ця книжечка набула широкої популярності у 20-ті роки і через чисельні доповнення та модифікації стала основою для організації ігор у Пласті.
Метод гри у Пласті носив універсальний характер. У їх формі проводилися гутірки, різні виховні заходи тощо. Пластові часописи рекомендували численні вправи, що проводилися методом гри. Окремо відмітимо, що особливою популярністю користувались ігри, які були покликані сприяти інтелектуальному розвиткові, наприклад, "Вправляння пам'яті", "Влучне затямлення слів та чисел", "Скорість читання та писання", "Бистрота гадки" тощо.
Провідним принципом пластової виховної методи та способу життя було самовиховання та самовдосконалення. Для пояснення його головної суті часто використовували слова Христа: "Хто має очі, щоби дивитися, нехай дивиться; хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає". Звідси випливали і головні засади самовдосконалення: сприймати та пізнавати оточуючий світ таким, яким він є, та намагатися зрозуміти не лише його зовнішні, а й, головне, внутрішні явища. Кожна думка, почуття, слово і справа мали стати засобом для самовиховання. Головним для цього вважалася постійна робота над собою. Важливою вимогою були " послух і карність перед самим собою", бо "хто навчиться панувати над собою, запанує над іншими, бо вмітиме панувати" ("Дрот"). А для досягнення цього слід було дотримуватися таких головних засад: не гаяти часу, бо "не для слави народився той, хто не знає вартості часу"; позбутися лінивства, що є "матір'ю усього лиха"; точно й сумлінно виконувати свої обов'язки; — любити працю "праця це молитва"; щоденно відводити кілька хвилин на розмову із своєю душею на самоті; вчитись панувати над собою, бо це вища повинність перед собою; не впадати у хвилинний відчай, а чітко визначити ціль І вперто йти до неї; не потрапляти у залежність від дрібниць, а стати вище буденного. Відмітимо, що головною умовою самовдосконалення вважалося "пробудження душі", бо саме воно дає дійсне щастя, гармонію, наповнює життя змістом.
Самовиховання у Пласті повинна була забезпечити гурткова система діяльності з чітким розподілом праці. Кожен мав виконувати визначений обсяг роботи, що відповідав його рівню підготовленості та можливостям. Зрештою, і самі сходини, як головна форма пластового вишколу, будувалися на засадах спільні)! праці, де не було виконавців та слухачів.
У цих умовах зростало значення та вимоги до пластових провідників — гурткових, чотових, курінних, кошових і т.д. Пласт створював оптимальні умови для прояву і розвитку вродженого провідницького хисту. Пласт плекав провідників, але їх постійно не вистачало. Це великою мірою впливало на весь розвиток організації. До них ставилися досить високі вимоги. Елемент творчості у їх діяльності повинен був органічно доповнюватись умінням організовувати та керувати людьми. Рівень фахової підготовки провідників робив їх прикладом для загалу. З огляду на це у Пласті існували і мали органічне поєднання три головних стилі провідництва. Авторитарний стиль, коли провідник наказував, а загал членів виступав тільки у ролі простих виконавців, застосовувався рідко. Частіше використовувався "свобідний" (вільний) стиль, коли провідник доручав пластовому осередкові прийняти рішення спланувати роботу, а сам при цьому стояв осторонь. Та з розвитком пластових частин переважаючим ставав демократичний стиль, коли усі спільно з провідником приймали рішення, розподіляли обов'язки та планували роботу.
Пластовий колектив був найкращим середовищем для формування молодої особистості. Саме у ньому знаходили свій прояв ініціатива, індивідуальність, провідницький хист та інші риси. Найменша організаційна клітина Пласту та головний осередок усієї самовиховної праці — пластовий гурток складався з 7-8 членів і виявився найдоцільнішим та найбільш оптимальним об'єднанням для проведення цілеспрямованої та змістовної діяльності. Поступово в ньому викристалізовувався єдиний дух, і його члени становили монолітну єдність.
Життя в гуртку розвивалося за чітко окресленими формами та засобами діяльності. Зміст та