Головною формою систематичного пластового вишколу були сходини. Про їх зміст докладніше мова піде далі, а зараз лише виділимо такий важливий елемент, як пластовий впоряд. Він мав зовсім інші завдання, ніж у війську, де виступав засобом для досягнення безоглядного послуху. У Пласті ж панувала свідома карність, тому його впоряд служив перш за все для того, щоб "утримувати лад і свободу рухів у великого гурту і людей " (О.Тисовськин) та для засвідчення вишколеності пластунів на різних привселюдних заходах. Цілком закономірно, що накази та команди пластового впоряду, як наприклад, "Позір!", "На рами!" (пластова палиця клалась на ліве плече), "Вправо (ліво) глянь!", "Ходом руш!" та інші, усього їх було біля 40, дійсно нагадували ті, що були у війську. Це давало польській адміністрації підстави вважати Пласт "військовою організацією", хоча то був обов'язковий елемент виховання в усіх скаутських організаціях світу.

Так важливою рисою пластової системи виховання та способу життя стало органічне поєднання формування почуттів колективізму і сильної вольової особистості. Це давало підстави для щасливого обминання таких крайностей, коли через намагання виховати колективіста відбувалося нівелювання особистості, або ж навпаки — коли уся увага зосереджувалась на формуванні індивідуальності, а в її характері починали брати гору риси егоцентризму та егоїзму.

В цьому контексті необхідно підняти одну дуже важливу і складну проблему: кастовість Пласту. Його противники часто робили саме такі закиди, подаючи елітарність Пласту як "зверхність ставлення" та "відрубність" пластунів від іншої молоді. З цим не можна повністю погодитися, як також і повністю заперечити. Перш за все, самі поняття "організація", "товариство" певною мірою передбачали відрубність, бо у них гуртувалися члени за спільними інтересами та переконаннями, що вже само собою виділяло їх серед неорганізованої людської маси. Почуття вищості також дійсно було, бо до цього спонукала сама осягаюча кінцева мета. Але зверхності у розумінні зневаги не могло бути, бо це суперечило усьому способові мислення та життя пластуна. Іншою справою була гордість за право носити пластовий однострій і називатись пластуном, за можливість конкретною працею служити Україні. Змушені, правда, визнати інше: деякі засоби пластування — однострій, табори (придбання їх та перебування в них коштували дорого) тощо — зумовлювали те, що до Пласту йшли діти із заможних сімей, хоча, як побачимо далі, було чимало І з малозабезпечених. Цей момент разом із належністю до однієї організації не міг не відбитися на їх ставленні до іншої молоді.

Разом з тим, існувало й багато інших прикмет, що відрізняли пластову молодь від непластової. Головним чином це стосувалося набутих в Пласті рис характеру та різних знань і навичок. Пластова молодь краще, ніж уся інша, вміла оцінювати свої вчинки, постійно працювала над самовдосконаленням, а головне, відрізнялася самодисципліною. Якщо до всього додати чітку та до певної міри закриту організаційну структуру Пласту (не в розумінні обмежень доступу до його ряді), то можна дійти висновку, що "пластова кастовість" дійсно існувала.

Важливою змістовною характеристикою пластового виховання та стилю життя є велике емоційне навантаження — романтика, життєрадісність, очікування та переживання пригоди, непоборний оптимізм та великий життєвий чин. Практичне пластування виривало молодого пластуна та старшого виховника із тенетів буденного сірого життя, надаючи йому буйності, радості, цілеспрямованості. Корисними були пошуки пригод та переживання, якщо вони спрямовувались у позитивне русло. Це надавало й всьому позапластовому життю нового змісту. Воно повсякчасно наповнювалось живою діяльністю, в ньому не було місця для пустощів та неробства, песимізму та зневіри. З огляду на відому істину "молодість — це не вік, а стан душі", Пласт цю духовну і фізичну молодість мав дати на усе життя. Він позбавляв молоду людину фальшивих намагань стати передчасно дорослою, що, як правило, досягалося в більшості курінням, вживанням алкоголю тощо. Більше того, він ставав противагою до різних темних і сумних життєвих явищ, бо "ясність і волю ніщо не може зупинити".

Важливим чинником скріплення та розвою організації була пластова дисципліна. На відміну від державного права, яке мало силовий примус І забезпечувало зовнішню поведінку людей, а за їх порушення наступала відповідна кара, в Пласті, де діяло добровільне членство, закони, як головні постулати розвитку, становили правила відповідної поведінки і мали моральне значення. Отже, пластун корився їм "не зі страху, ні під впливом тиску і ззовні, а тому, що визнає пластовий закон за добрий, вірить в нього і взяв його добровільно за свою "провідну лінію" в житті" [54, с. 53]. Він завжди міг звільнитися від Пластової Присяги та інших обов'язків, але на практиці це зустрічалося рідко і доводило їх доцільність та життєву силу, стаючи підставою для дисципліни вищого гатунку — свідомої та добровільної.

Така сутність пластової дисципліни робила зайвим застосування покарання як відплати чи помсти за провину. Та все ж у Пласті, як і в будь-якій організації, що грунтується на чітких принципах та законах, без нього було важко обійтись. Система покарання в Пласті була чітко