Великий вплив на формування пластової ідеології мали і загальний розвиток теорії націоналізму, І книга Дмитра Донцова "Націоналізм" (1926), зокрема.

Різні прокомуністичні та радянофільські організації, серед яких головними були нелегальна Комуністична партія Західної України (КПЗУ) та утворена за її ініціативою легальна політична партія "Сельроб", мали зовсім незначні впливи на пластову молодь в Галичині, а на Волині вони намагалися усіляко перешкоджати розвитку Пласту.

Організація та діяльність громадських інституцій в Польщі чітко регламентувалась численними законодавчими актами. Ця сфера знаходилася під пильним контролем адміністративних структур, і те, що прощалося полякам — різні прорахунки формального чи практичного характеру, щодо українців викликало гостру реакцію — заборону, переслідування, арешти.

Головним правовим документом, що визначав діяльність громадських інституцій на українських землях під владою Польщі у 20-ті роки, було Розпорядження Генерального комісара східних земель від 25 вересня 1919р. про організації та спілки. Воно повторювало багато положень досить ліберального "Закону про стоваришеня", що діяв на Східній Галичині з 1897р. і був обов'язковим для виконання лише на "кресах", визначало головні засади щодо заснування, ведення та припинення діяльності організацій. Розпорядженням обумовлювалося втручання владних структуру внутрішні справи громадських організацій, а також чимало обмежень щодо їх створення та розвитку. Серед інших виділимо те, що неповнолітня молодь, яка навчалася (на практиці — вся молодь середніх навчальних закладів), не мала права самостійно засновувати свої товариства та могла брати участь лише в тих громадських інституціях, статути яких відповідали статутам навчальних закладів [49, с. 1]. Отже, і Пласт, як суто молодіжна організація, самостійно існувати не міг. З цього становища було два виходи: створення його при якомусь "дорослому" товаристві або організація Пласту старшим громадянством, яке брало б на себе відповідальність за виховання неповнолітньої молоді.

Важливим чинником національного розвитку галицьких українців залишалася греко-католицька церква, яка була їх найвпливовішою та найбагатшою організацією. Вона мала цілу мережу молодіжних організацій, а про її впливи та здатність мобілізову вати підростаюче покоління засвідчив проведений у червні 1933р. у Львові зліт "Молодь за Христа", який зібрав понад 50 тис. учасників. Своїми досягненнями греко-католицька церква великою мірою завдячує митрополитові Андрею Шептицькому, одному з найвизначніших діячів на західноукраїнських землях у міжвоєнні роки. Саме він став вагомим опікуном Пласту, що великою мірою стримувало адміністративний тиск на організацію. Не менш значною була з його боку і матеріальна підтримка. Приклад свого митрополита наслідувало греко-католицьке духовенство, яке ставало незмінним учасником усіх пластових урочистостей. Зрештою, Пласт і церкву єднали спільні морально-християнські засади.

Уся динаміка, а особливо загострення польсько-українських відносин відображалися на розвитку і діяльності Пласту. Він повною мірою відчув на собі політичне поневолення населення краю, яке здійснювалося за допомогою насильства, репресій і терору. Намагаючись спинити розвиток пластового руху, влада переслідувала його діячів, влаштовувала проти них судові процеси, забороняла пластові осередки тощо. Пласт стояв на чолі боротьби проти полонізації української молоді. Це робило його вагомим чинником загальнонаціонального руху.

З початком 30-тих років в Польщі посилилася тенденція щодо обмеження демократичних суспільних інститутів. Вона особливо гостро вдарила по українству. Влітку 1930р. українські націоналісти розгортають широкомасштабну акцію спротиву: збільшується число терористичних і саботажних актів та нападів на поліцейські постерунки (дільниці) та організації типу "Стшельця" {створеної польськими колоністами для нагінки та тримання в остраху селянства), нищаться телеграфні лінії тощо. Посилюється ненависть української молоді до польської держави. У відповідь на це розпочинається тотальна "пацифікація" (умиротворення), яка мала на меті придушити опір окупаційному режимові: було погромлено 800 сіл Галичини, конфісковувалися продукти, близько 2 тис. українців заарештовано, тисячі тяжко побито та поранено" [36, с. 183]. Особливо великого удару зазнали українські громадські організації, а серед них впав жертвою злоби і шовіністичної ненависті Український Пласт.

Але на цьому діяльність організації в Галичині не припиняється, багато її членів перейшло в лави ОУН. Саме активізація останньої спричинила головним чином створення мережі нелегальних пластових осередків з підпільним центром. В усіх найбільших судових процесах над українськими націоналістами ЗО- х років зустрічаємо прізвища пластунів.

Через загальну нерозвинутість національного життя та відсутність тривких традицій української організації Пласт на Волині не міг отримати значного розвитку. Саме тут найбільші плоди дала політика т. зв. регіоналізму, суть якої полягала, з одного боку, у намаганнях розв'язувати польсько-українські відносини на засадах "спільного духовного та культурного минулого", "зближення" та "співробітництва" двох національних спільнот. Це насправді виливалось у полонізацію українців підступними мирними методами. З другого боку, доведення "регіональних особливостей" між Галичиною і Волинню, що на практиці означало їх розрив та протиставлення одна одній. У такій площині відбувалося створення громадських організацій. Усе це спричинилося до того, то у 20-ті роки єдиною дійсно національною за характером українською установою в краю була "Просвіта", яка 1928р. мала близько 640 філій-читалень і об'єднувала біля 17700 членів" [51, с. 245] . Саме діяльність цього Товариства спричинила виникнення та розвиток Пласту на Волині, що спеціально обумовлювалося у статутах багатьох повітових " Просвіт". Але як і в Галичині, Пласт на Волині піддавався постійним переслідуванням і, з огляду на загал ьні умови розвитку, був заборонений уже 1927р., а незабаром цю долю розділила і сама "Просвіта".

Як і на Волині, на Закарпатті важливим фактором створення та діяльності Пласту