Та вже на початку 1914р. Пласт у Львівській гімназії відчутно занепадає, так що залишається всього шість його членів. 1922р. О.Тисовський у одній із своїх статей пояснював це високими вимогами до членів організації, які "почали відходити від домагань точності, совісності, потреб підчинятись виборній старшині тощо" [60, с. 2]. Напевно, слід врахувати і цей момент. Та все ж головним було те, що симпатії пластової молоді все більше зверталися до організацій, де відбувався військовий вишкіл. На її думку, це було головною потребою часу. Молоді люди нарікали на "заняття літературою" та виступали за введення елементів військової підготовки. О.Тисовський не погоджувався з таким баченням функцій Пласту. Виступаючи "за чистоту пластових ідей", у пізніших спогадах він зазначав, що "це не завдання Пласту" [43, с.19]. Із початком 1 світової війни діяльність організації у гімназії припиняється.

Вже докладно розглядалось, чому для української скаутської організації була обрана назва "Пласт". Тепер спробуємо з'ясувати, де вперше вона була застосована і хто був її автором. Так О.Тисовський згадував, що коли на одному з перших зібрань скаутів гімназії зайшла мова про те, як назвати нову організацію, яка за своїм призначенням була наближена до англійського скаутингу, але мала національне забарвлення, то справу вирішив випадок: присутній при цьому І.Боберський, посилаючись на статтю в пресі про кубанських козаків, т.зв. пластунів, сказав, що характер їхньої діяльності та вміння найбільше відповідають тим, які повинні набути члени організації, тому їх також слід назвати пластунами, а товариство відповідно Пластом [43, с. 20].

Маємо інші свідчення, де стверджується, що цю назву запропонував Петро франко, можливо, за підказкою свого батька. Найбільше світла на дане питання проливають спогади Степана Гайдучка, активного організатора "Сокола" і Пласту у Львові. Зокрема він пише, як одного листопадового вечора 1911р. на товариських сходинах П.Франко "став вертіти діру в мізку професора Боберського, щоб цей винайшов назву на "Skouting"...Між нами падали пробні назви на "S". В одних вони викликали сміх, у других аргументи оборони. І в розпачі балачки пригадав собі П.Франко, що колись стрічався з відповідною назвою... Вже другого дня прийшов з назвою "Пласт". Чи знайшов ЇЇ в книжці, чи радився в свойого батька — не знаю" [11, с. 7]. Авторство П.Франка підтверджує його стаття в "Ділі" від 2 грудня 1911р., що була опублікована незабаром після згаданої зустрічі. Для нас сьогодні це й не так принципово, головне, що назва була знайдена вдала і вона відразу та на довгі десятиліття прикріпилася до української скаутської організації, яку знає весь світ.

Після виникнення цих перших осередків Пласту однією з провідних тенденцій їх розвитку, які особливо вагомими були у провінції, стала співпраця і навіть частковий перехід під патронат ''Сокола-Батька", однієї з найбільш молодіжних організацій Галичини, що вже мала чималий досвід роботи та не погану матеріальну базу провідниками цих двох товариств, особливо І. Боберським та П.Франком, стильність їх форм та засобів діяльності давали необхідний для цього грунт. У квітні 1912р. до голови Львівського "Сокола" Степана Гайдучка звернулись пластуни філії Академічної гімназії з пропозицією зорганізувати їхній відділ при ньому. З цього приводу загальні збори Товариства 4 травня прийняли рішення створити комісію, яка має визначити форми організації "цього нового напрямку тілесного виховання"[11, с. 10]. Так незабаром при "Соколі-Батьку" виникла пластова секція, що нараховувала 44 члени. До липня нею керував С.Гайдучок, а потім П.Франко. В листопаді того ж року при "Соколі III" був організований пластовий курінь новаків "Стрільчики", члени якого носили однострої стрілецького зразка із пластовою лілейкою.

Мету співпраці "Сокола" І Пласту та бачення сокільським керівництвом ролі останнього у вихованні молоді виразно окреслив І.Боберський у сокільському Календарі на 1914 рік: "...Назбирай ріщя, запали вогонь, звари кашу, заміси і спечи хліб, з'їдж, щос наварив... Життя індіанина в преріях, життя в таборі далеко від домашніх вигод найкраще загартують юнака... Пласт має виобразувати громадян і оборонців батьківщини... Молодь заздалегідь збирає досвід І силу, щоби прийти на поміч ближньому і батьківщині". В цій же статті провідник "Сокола-Батька" подав розгорнуту програму щодо організації при його осередках пластових відділів для молоді, яка не мала 18 років [3, с. 72].

Сприяння "Сокола-Батька" мало велике значення. В першу чергу це стосується матеріальної допомоги. Коштами Товариства було видано чимало пластової літератури. У вересні 1913р. сокільський композитор Ярославенко у своєму помешканні створив перше "пластове постачання" — кооперативну майстерню, де виготовлялись та продавались пластові однострої, капелюхи, палиці, ножі, туристичне спорядження тощо. Львівські пластуни займались на спортивному майдані "Сокола-Батька" та проводили спільні вправи з його членами.

Виникнення Пласту спочатку мало зацікавило український політичний провід, але воно викликало живу дискусію щодо характеру та напрямів його розвитку серед молоді, особливо студентства. Центром дискусії став орган української молоді "Відгуки", що взяв на себе роль рупору кристалізації думок галицького юнацтва. В статтях, поміщених у його перших чотирьох номерах (лютий-березень 1914р.), де стверджувалось поглиблення ідейної кризи серед сучасної молоді та необхідність ЇЇ серйозного військового вишколу, були здійснені перші спроби осмислити процес "прищеплення скавту на український грунт". Автор однієї з них досить добре підмітив, що це робиться "без розбору і жодних змін", що англійські, німецькі та польські скаутські підручники перекладаються І подаються українській молоді, "не оглядаючись ні на наші обставини, ні на нашу підготовленість". Внаслідок цього Пластом не займаються "ідейні товариства",