Виникнувши, як і багато інших українських інституцій, у Львові, з другої половини 1912р. пластові осередки починають досить швидко створюватись у багатьох місцевостях Галичини. Цьому сприяла сама австрійська влада, яка готувалась до війни і сподівалась таким чином без зайвих витрат отримати більше вишколених рекрутів. Крайова шкільна рада розсилала свої обіжники у середні навчальні заклади, в яких пропонувалось створювати гуртки Пласту та дозволялось вести "науку стріляння". За короткий час пластова ідея "із сенсації" стала реальністю. У квітні 1913р. пластові осередки існували у 18, а перед війною — щонайменше в 37 місцевостях, тобто у всіх більших містах Галичини [67, с. 6]. Це, як правило, були звичайні шкільні організації або секції при товаристві "Сокіл". До них, головним чином, належала середньошкільна молодь. А засновниками та керівниками були вчителі.

Такий швидкий розвій пластового руху носив, проте, спорадичний характер. Його організації у провінції спочатку не мали жодних зв'язків зі Львовом та між собою. їх праця проводилась самотужки: діставали, які вдавалось, книжки і на свій розсуд здійснювали "пластовий вишкіл".

Гостро виникла проблема порозуміння і спрямування праці у потрібне русло. Завдяки листуванню львівських пластунів, головно П.Франка, вдалося налагодити перші контакти з провінцією. Таким чином визріла ідея проведення спільного з'їзду. Важливу роль у його підготовці відіграв пластовий листок, який у грудні 1912р. почали випускати пластуни Академічної гімназії у Львові та розсилати у різні міста.

6 квітня 1913р. у Львові відбувся і пластовий з'їзд впорядників (вихователів), на який прибули представники усіх осередків Пласту, "Сокола-Батька" та багатьох українських громадських інституцій. Безпосереднім організатором та керівником з'їзду був П.Франко. О.Тисовський без захоплення сприйняв ідею його скликання, проте відгукнувся на запрошення взяти у ньому участь. Значення цього першого крайового зібрання полягає в тому, що воно внесло певну одностайність у розвиток пластового руху та наблизило до вироблення єдиної концепції його поступу. Тут були прийняті статут і план діяльності Пласту, складені О.Тисовським, та вимоги до трьох пластових іспитів, пластовий впоряд і проект однострою англійського зразка, який виробив П.Франко. У прийнятій ухвалі зазначалося, що рішення з'їзду є обов'язковим для виконання усіма представленими на ньому відділами. Але пропозиція створити центральну пластову владу не знайшла підтримки, в основному з боку О.Тисовського. Тому, за його ідеєю, був організований Інформативний пластовий комітет (ІПК). В ньому він був обраний голо-вою і скарбником, а П.Франко – його заступником, М.Заслужний – секретарем, С.Левицький – референтом адміністративних справ, однострою і приладів [67, с. 8].

Хоча питання центральної влади залишилось нерозв'язаним, бо ІПК не мав такої компетенції, він продовжував лінію на консолідацію пластового руху, зосередивши головну діяльність на видавничій справі. Так були випущені необхідні брошури: "Пластовий однострій", "Пластові гри і забави" П.Франка, "Пластові відзнаки" та інші. У фондах ЦДІА України у Львові зберігається листування Товариства з різними українськими інституціями, зокрема Науковим товариством ім.Шевченка, яке свідчить про копітку роботу в цьому напрямі.

Усе це сприяло поглибленню та внормуванню пластової діяльності. Одначе з'явились і нові негативні явища. З підвищенням дисципліни та вимог до вишколу частина молоді почала виходити з Пласту. Його стали покидати Й ті, що прагнули тільки "спорту та розваг". Само собою це було позитивним моментом: звільняючись від баласту, організація лише зміцнювалась. Та, з другого боку, виникла, так би мовити, "пластофобія" — молодь почала боятись вступати до Пласту, бо пункти його закону видавались їй чимось грізним та страшним. Водночас там, де Існував низький рівень праці, його залишала також Ідейна молодь, так як не знаходила в ньому місця для прояву своїх прагнень. На розвиткові Пласту великою мірою відбилось здебільшого критичне ставлення до нього з боку студентської мол оді, яка закидала, що в ньому "замало національного виховання, а багато спорту", критикувала за "прагнення до позапартійності". На її думку, він повинен був стати тільки "школою жовнірів" і "не розпорошуватись на всебічність виховання". В той час відносно небагато студентства брало участь у пластовій праці.

Становлення пластового руху вимагало сильної центральної влади, яка вказувала б головні напрями та форми поступу. З цією метою ІПК зібрав 12 лютого 1914р. II пластовий з'їзд, в якому взяли участь представ-ники 30 організацій краю. На ньому була створена Осередня пластова управа (ОПУ), на котру вже були покладені функції центральної пласто-вої влади. До її складу входили майже всі ті особи, що й до ІПК [67, с. 10].

За свою піврічну діяльність ОПУ досить багато зробила для розвитку Пласту. Для виконання рішення з'їзду вона розпочала активні переговори з владою про затвердження статуту Пласту як самостійної організації. Якби вони в той час були вирішені позитивно, то це могло стати поворотним пунктом усього його наступного розвитку. Однак справа затягнулась. Пластові пропонувалося увійти до складу Австрійської скаутської організації як автономна частина. Проте