Так само характер "виразно військової підготовки" носила діяльність Пласту при Станиславівській державній гімназії, де він почав діяти у 1912/13 н.р. і швидко зріс до 80 членів. Його головним організатором і провідником був Григорій Кичун, професор гімназії, запасний старшина австрійської армії. Під його керівництвом прово-дились справжні "військові баталії" у вигляді "теренових ігор". Пластуни ділились на групи і "воювали" між собою. Звичайно, одна з них ставала табором у якомусь селі і виставляла стійки, а друга повинна була, маскуючись, пробратись через "оборонну лінію" до визначеної частини села [18]. У таблиці "Виказ полевих вправ" вказувалось 16 видів різних ігор, які проводили пластуни у 1913/14 н.р. Серед них такі, як: "Помічаннє ворога", "Напад на ворога", "Таборуваннє", "Окруженє ворога в ліску", "Патрулювання" та інші. Вони проводились у понад десяти навколишніх селах з другої до сьомої години вечора [32, с. 58 ].

Станиславівський осередок знаходився під постійним контролем з боку шкільної влади і був дуже скутий у своїх діях. Тому, за деякими свідченнями, він становив організацію, "відірвану від громадського грунту" [1, с. 327]. Станиславівські єдині з українських пластунів брали участь у Євхаристичному конгресі, який відбувся у грудні 1912р. у Відні [32, с. 59].

Активно розвивався Пласту Перемишлі. Тут ще наприкінці 19Пр. вже відомий нам І.Чмола, колишній учень місцевої гімназії, заснував "таємний бойовий пластовий гурток", який мав близько 15 членів. Поряд із вивченням законів вони проводили науку стріляння в околицях міста. Гурток проіснував півроку [21, с. 85].

З жовтня 1912р. почав свою діяльність т. зв. явний пластовий гурток. Спочатку він діяв як 12-й відділ гімназійного освітньо-спортового товариства "Сянова чайка". А через півроку на його основі під проводом професора Євгена Любовича виник IV Пластовий курінь ім.І.Богуна. Найвищого розвитку його діяльність досягла у кінці 1913р., коли керів-ництво проводом перейшло до професора Теодора Поліхи. Тоді число членів Пласту зросло до 51. Оскільки він розвивався під впливом "Сяновоі чайки", то в його діяльності робився нахил до літературної та спор-тивної праці. Водночас із зростанням вимог до складання іспитів та дис-ципліни почала зменшуватись кількість пластунів і залишилось 22 чле-ни, які утворювали три гуртки під керівництвом А. Артримовича, Т.Балти. П.Микитки, згодом відомих українських старшин [46, с. 346]. Отже, в діяльності Пласту у Перемишлі багато місця займав власне скаутський вишкіл.

Пласт у Яворівській гімназії з ряду причин не набув значного розвитку. Проте згадаємо про нього окремо, так як його створив навесні 1913р. тоді ще студент Северин Левицький, який згодом майже десятиріччя очолював український Пласт у Галичині, а потім в еміграції.

Хоча до війни Пласт, порівняно з такими молодіжними товариствами, як "Січ", "Сокіл" та деякими іншими, був розвинутий слабше, існували такі місцевості, де він став єдиним організованим молодіжним осередком. Так у Сокалі в гімназії та семінарії навчалось 400 українських дітей, але тут не було жодної громадської інституції, і лише один пластовий курінь із 32 членами намагався пробудити національне життя.

З іншими громадськими товариствами Пласт до війни контактував мало, але коли це траплялось, то з позитивними наслідками. Так заходами жіночої організації у Теребовлі під керівництвом Мохницької при місцевому пластовому курені було створено два жіночих гуртки, внаслідок чого він зріс до 46 членів [67, с. 12].

Виникали молодіжні організації, що безпосередньо не вважались пластовими, але свою діяльність будували на засадах скаутингу. Таким яскравим прикладом може бути товариство "Молода Січ", що виникло у вересні 1912р. в Рогатинській гімназії. Через рік воно вже мало п'ять куренів під назвами за іменами козацьких гетьманів та нараховувало близько 80 членів. Згідно із статутом, мета товариства визначалась як виховання молоді у народному козацькому дусі, фізично, морально й духовно здоровими громадянами, плекання у них витривалості та завзяття у житті. Відповідно до "Головних правил", "молодий козак" мав бути: "словний, совісний, точний, безоглядно справедливий, чемний супроти всіх та бути завжди доброї гадки". Досягалось це через руханкові вправи, взяті із пластової системи виховання [61, с. 3]. Розвиток "Молодої Січі" великою мірою завдячувався допомозі таких визначних українських діячів, як Микола Угрин-Безгрішний та Михайло Галущинський, що тоді був директором гімназії. Водночас у вересні 1913р. при ній виник Пласт; який мав чотири гуртки із 64 членами. Разом із "молодими козаками" вони проводили щотижня тренувальні вправи.

Так у загальних рисах розвивався довоєнний Пласт у Галичині. Його осередки Існували у більшості середніх навчальних закладах і, таким чином, густою мережею покривали терени краю. Крім названих місцевостей, напередодні війни вони діяли у Борщеві, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Копичинцях, Підлісках Малих, Пчанах, Чорткові, Яворові, Ярославлі, Бережанах, Буську, Бучачі, Винниках, Городенці, Городку, Чихтині, Долині, Збаражі, Жовкві, Кам'янці, Комарні, Надвірній, Раві Руській, Самборі Старім, Тернополі, Ходорові та інших. За чисельністю їх склад був невеличкий — пересічно від 30 до 50 членів, до того ж досить несталий. Усього, за деякими даними, до війни у Галичині було близько 500 заприсяжених пластунів І біля тисячі "прихильників" [67, с. 2]. Дівочий Пласт розвивався слабо і представлений був лише трьома осеред-ками — у Львові, Стрию, Теребовлі.

Однією з найвизначніших подій в розвитку довоєнного Пласту стала участь його членів у великому Сокільсько-Січовому здвизі, що відбувся 28 червня 1914р. у Львові з нагоди 100-річчя з