Для виготовлення ліків використовують траву і листя м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпуститься, а решта ще перебуває в стадії бутонізації. Свіжу або сушену траву використовують як сировину для добування ефірної олії. Щоб одержати

45 листя, яке використовують для виготовлення галенових препаратів, сушену траву обмочують і стебла відкидають. Сухого листя виходить 7-8%. Зберігають його у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Строк придатності - 2 роки.

Листя м'яти перцевої містить до 2,75% ефірної олії, у складі якої є ментол, Пінеги, лимонне, феландрен, цинеол, дипентен, пулегол та інші терпеноїди. Крім того у листі м'яти перцевої є флавоноїди, урсолова і оленолова кислоти, бетаїн, каротин, гасперидин, дубильні речовини й мікроелементи (мідь, марганець, стронцій та інші).

Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який належить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Подразна дія ментолу вибіркова. В першу чергу подразнюються терморецептори слизових оболонок і шкіри, й це зумовлює відчуття охолодження, яке супроводиться рефлекторним звуженням судин, а потім розвивається паління, слідом за яким настає легка анестезія. Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним перфальним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день). При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м'яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій всередину по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

Свіже листя м'яти прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами. Широко використовується м'ята і для перфального застосування. При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджують

46 апетит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового вмісту, пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі, знижують тонус гладеньких м'язів кишечнику, жовчно та сечовивідних шляхів, посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку, виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію. Перфальне лікування препаратами м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково- кишкового тракту і печінки, при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах. Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку. Листя м'яти входить до складу вітрогінних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлункового чаю. М'ятну олію і ментол використовують у складі фітопрепаратів і комплексних лікувальних засобів. Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтивного характеру.

Собача кропива п'ятилопатева. Leonurius guinguelobatus L. Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче

25-100 см. заввишки, розгалужена, чотиригранне, як і вся родина опушене відстовбурченими волосками, листки навхрест супротивні, черешкові; зверху яскраво-зелені, зісподу - білувато-повстисті; нижні - округлі або яйцевидні, майже до середини п'яти-семипальчасто розсічені, з серцевидною основою, верхні - довгасті, трироздільні або трилопатеві, з клиновидною основою, квітки неправильні, сидячі, зібрані густими кільцями в пазухах листків на верхівках пагонів; віночок двогубий, блідо-рожевий. Плід з 4 однонасінних горішковидних часточок. Цвіте у червні-серпні.

Собача кропива п'ятилопатева росте по всій території України на засмічених місцях, біля доріг, серед чагарників, на узліссях, лісових галявинах і вирубках.

47

Для виготовлення ліків використовують траву собачої кропиви (Негbа Іeоnuгі сагdіасеае), зібрану на початку цвітіння рослини. Зрізують верхівки рослин завдовжки до 40 см і завтовшки не більше 5 мм сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром і часто перегортаючи, щоб н почорніли. Штучне сушіння проводять при температурі 50-60°С. Сухе сировини виходить 20 - 25%. Зберігають її в сухих приміщеннях. Строк придатності - 3 роки. Сушена

трава собачої кропиви є у продажу в аптеках.

Трава собачої кропиви п'ятилопатевої містить алкалоїд ленурин і леонуридин (разом до 0,4%), амін стахідрин, флавоноїди (квінквелозид, рутин, кверцитрин та інші), сапоніни, дубильні речовин (близько 5%), ефірну олію (до 0,05%о), органічні кислоти (яблучна, винна, лимонна, урсалова, ванілінова, р-кумарова), гіркі й цукристі речовини, вітамін (А,Е,С) та мінеральні солі (кальцій, калій, натрій, сірка).

Препарати собачої кропиви п'ятилопатевої за характером дії на організм людини близькі до препаратів валеріани лікарської. Вони мають спазмолітичні, седативні й гіпотензивні властивості, що покращують серцевий ритм, збільшують еилу серцевих скорочень, виявляють слабку діуретичну дію, регулюють менструальний цикл і функції травного апарату. Їх застосовують при кардіосклерозі, підвищенні артеріального тиску, стенокардії, міокардиті, кардіоневрозі, надмірній нервовій збудливості, особливо, коли вона пов'язана у жінок з клімактерієм, а у чоловіків – з гіпертрофією простати, у разі психастенії й неврастенії, що супроводжується

безсонням, відчуттям напруженості й підвищеною реактивністю та при вегетоневрозах. Препарати собачої кропиви показані й при епілепсії, гіпоменструальному синдромі, базедовій хворобі, при шлунково-кишкових захворюваннях. Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах і деяких

інших серцевих захворюваннях препарати з собачої кропиви діють ефективніше, ніж препарати валеріани лікарської або конвалії звичайної.

48 Трава собачої кропиви входить до