Листки. За будовою листків зернобобові ділять на три групи. У гороху, сочевиці, бобів, чини, нуту вони парно- або непарнопірчасті; у квасолі, сої - трійчасті; у люпину - пальчасті.

Квітка метеликового типу. Віночок складається з п'яти пелюсток. Забарвлення квіток від білого до червоного і фіолетового. Квітки можуть утворювати суцвіття - китицю, або розміщуватись по одній чи дві у пазусі листка.

Плід- біб різної величини, форми і забарвлення. Боби мають від 1-2 до 6-8 насінин. Після достигання боби (за винятком нуту і люпину) розтріскуються і дозріле насіння випадає. В останні роки створюються сорти, боби в яких не розтріскуються.

Фази росту. У зернових бобових культур відмічають такі фази росту: проростання, сходи, гілкування стебла, бутонізація, цвітіння, формування бобів, достигання, повна стиглість. Більш практичне значення мають фази сходів, бутонізації, цвітіння і достигання.

У зернових бобових, що не виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту, фазу сходів відмічають при появі перших справжніх листків, у решти - при появі на поверхні ґрунту сім'ядолей. Утворення бутонів і квіток свідчить про перехід до фази бутонізації і цвітіння, які встановлюють за першими нижніми квітками.

Початок фази достигання визначається при побурінні 1-2 нижніх бобів, а повне достигання - коли побуріло не менше половини бобів.

1.2. Вимоги до грунтово-кліматичних факторів.

Ріст і розвиток культур та їх урожайність значною мірою залежать від факторів навколишнього середовища. Всі ці фактори об'єднують у чотири групи: кліматичні (світло, вологість, температура, і склад повітря); едафічні (ґрунт з його фізичними властивостями, вмістом вологи і елементів живлення); біотичні (мікрофлора і макрофлора, фауна, взаємовплив рослин у посівах); антропогенні (діяльність людини — застосування добрив, машин, пестицидів, забруднення атмосфери, пасинкування, щеплення тощо).

Кліматичні й едафічні фактори впливають на рослини безпосередньо, а біотичні й антропогенні — здебільшого посередньо. Всі фактори для рослини необхідні й рівноцінні за дією: жодного з них не можна замінити іншим, оскільки це призводитиме до порушення впливу інших. Як правило, врожайність культур визначається фактором, який перебуває в мінімумі. Тому, розробляючи системи агрозаходів для вирощування високого і якісного врожаю, слід завжди брати до уваги умови навколишнього середовища, своєчасно визначати фактори, які негативно впливають на ріст і розвиток рослин, та обмежувати їх дію. Так, для ранніх весняних посівів основним фактором є тепло, влітку — волога, а взимку — тепло і світло. Своєчасне усунення негативного впливу певного фактора забезпечує високу продуктивність рослин і економічний ефект.

При вирощуванні овочевих культур важливо знати реакцію рослин на дію комплексу зовнішніх умов і окремих факторів. Визначається вона спадковими особливостями, походженням сорту та віком рослини. Однак реакція на дію того самого фактора може бути неоднаковою. Так, добрива, внесені в ґрунт при достатньому зволоженні, сприяють інтенсивному росту рослин і значно підвищують їх урожайність. Нестача вологи сповільнює ріст, а дія добрив може бути навіть шкідливою.

Комплекс фактор в навколишнього середовища, що впливають на ріст і розвиток рослин, досить різноманітний і непостійний. Він залежить від географічного положення ділянки, механічного складу ґрунту, експозиції схилу, висоти над рівнем моря, пори року тощо.

Вимогливість культур до умов навколишнього середовища протягом вегетації також неоднакова. Так, для проростання насіння потрібні підвищена вологість ґрунту і помірна температура, а під час плодоношення, навпаки,— помірна вологість і підвищена температура та сонячне освітлення. Отже, розробляючи агрозаходи, слід брати до уваги біологічні особливості овочевих культур і вміло керувати факторами росту, застосовувати методи оптимізації зовнішніх умов. Треба пристосовувати рослини до конкретних умов середовища, підвищуючи стійкість їх до несприятливих (екстремальних) умов.

Вимоги до температури. Квасоля звичайна вимоглива до тепла. Насіння її починає проростати при температурі 10°С, а сходи ростуть при 12-13°С. Сходи дуже чутливі навіть до короткочасних весняних приморозків і пригнічуються від зниження температури в цей період до 0°С, а при мінус 0,5-1°С - гинуть. Найкраща температура для росту і розвитку квасолі 20-25°С, задовільна 15°С. При низьких позитивних температурах і сирій дощовій погоді під час цвітіння, зав'язування бобів відбувається погано, велика їх кількість опадає. Зовсім припиняється ріст при температурі 40°С.

Вимоги до вологи. Квасоля звичайна - вологолюбна рослина. Багато води потребує під час проростання насіння (106-114% води від маси насінини). Зменшується врожайність при нестачі вологи під час цвітіння і зав'язування бобів. Найкращі умови для росту створюються при 70% НВ. Добрі врожаї одержують у районах, де річна кількість опадів не менша 450-500 мм. Квасоля більш посухостійка, ніж горох.

Надмірну зволоженість ґрунту, особливо за прохолодної погоди, квасоля переносить погано - дуже уражується хворобами (антракноз, бактеріоз та ін.).

Вимоги до світла Квасоля хоч і світлолюбна рослина, добре розвивається і при незначному затіненні. Найбільше вона потребує світла в першу половину вегетації. Вимоги її до освітлення зменшуються після початку цвітіння. Квасолю можна вирощувати в ущільнених посівах з кукурудзою та іншими культурами.

Більшість форм звичайної квасолі - рослини короткого дня. За тривалістю вегетації сорти поділяють на ранньостиглі (75-85 днів), середньостиглі (85-100 днів) і пізньостиглі (100-120 днів).

Вимоги до ґрунту Квасоля вимоглива до ґрунтів. Краще росте на легких чорноземах і суглинистих родючих ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7,5). На важких глинистих ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод росте погано. Не придатні для неї кислі, заболоченні і легкі піщані ґрунти. На важких ґрунтах, які сильно ущільнюються, на холодних ґрунтах