середовища бактерії люпину. Вапнування є важливим заходом інтенсифікації азотфіксації. Разом з тим лужне середовище засолених ґрунтів теж несприятливо впливає на симбіоз. Найбільш сприятливі (за винятком люпину) для бульбочкових бактерій ґрунти з рН = 6,0-6,8.
2.
Умови фосфорного і калійного живлення теж сильно впливають на симбіоз. Нестача калію, і особливо фосфору, різко знижує азотфіксацію. Необхідно дотримуватись правильного співвідношення фосфору і калію, вносити ці елементи для забезпечення запланованого врожаю. Горох може не формувати бульбочки, якщо його сіяти після інтенсивно удобрених цукрових буряків чи кукурудзи, по удобреному чорному пару. В таких умовах рослини використовують мінеральний азот з ґрунту.
3.
Необхідно створити оптимальні умови для аерації ґрунту і забезпечення вологою. Важкі, запливаючі глинисті ґрунти малопридатні для вирощування зернобобових культур. Бульбочки не утворюються у сухому ґрунті, коли вологість на початку вегетації менша 50-60% від повної польової вологоємкості. Нестача вологи у пізніші фази росту може привести до відмирання бульбочок. Оптимальний інтервал вологості для розвитку бульбочок і азотфіксації знаходиться в межах 60-70% від повної вологоємкості ґрунту.
4.
Важливо забезпечити потребу рослин у мікроелементах. Вони входять до складу ферментної системи, що забезпечує симбіоз. Найбільше необхідні молібден, бор, магній, залізо, кобальт. Так, молібденові добрива можуть підвищувати інтенсивність азотфіксації у десятки разів в розрахунку на одну рослину.
5.
У ґрунті, де висівається бобова культура, повинна знаходитись достатня кількість бульбочкових бактерій, специфічних для даного виду. Якщо бактерії в ґрунті відсутні, необхідно насіння обробляти спеціальними бактеріальними препаратами (ризоторфін, нітрагін, бактеріальне добриво). Нітрагінізація зернобобових культур особливо ефективна при висіві їх у нових районах вирощування, або після тривалої перерви в їх висіванні. Приріст урожаю від обробітку бактеріальними добривами досягає 20-40%, особливо якщо не вносити азотні добрива.
Якщо створити добрі умови для азотфіксації, бульбочки набувають рожевого забарвлення. Бульбочки починають формуватися при утворенні другої пари листочків. До цього часу рослина використовує азот з сім’ядолею насінини і рухомі сполуки його в ґрунті.
Необхідно відмітити, що при внесенні мінерального азоту, рослини переходять на його споживання і бульбочки не утворюються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азотфіксації. Тому рекомендації щодо внесення більших чи менших норм добрив при вирощуванні зернобобових культур є досить суперечливими. Навіть стартові дози азоту негативно впливають на формування бульбочок. Необхідно повністю використати надзвичайно важливу природну властивість бобових до симбіозу, що дасть змогу вирішити важливі економічні та екологічні проблеми.
1.4. Види квасолі та їх ботанічна характеристика.
Найбільш поширеними є такі види квасолі:
1.Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris). Форма її буває кущова, напіввитка та витка. У польовій культурі переважають кущові форми, а виткі вирощують як овочеві культури. Кущові форми мають висоту 40—60 см і стебло, яке не полягає. Справжні листки—трійчасті, великі, за формою яйцевидні, наприкінці гострі. Стебла і листочки опушені.
Квітки звичайної квасолі мають різне забарвлення — зеленувато-біле, рожеве, фіолетове. Насіння кулясте, валькувате, еліптичне і ниркоподібне з різним забарвленням. За величиною насіння буває дрібне (вага 1000 насінин 150 г), середнє (до 450 г) і крупне (450—750 г),
2.
Квасоля багатоквіткова (Phaseolus multifloris) стебло її витке, довжиною 2—3 м і більше. Сім'ядолі при проростанні не виносяться з ґрунту. Квітки мають біле, червоне забарвлення, зібрані у китиці. Боби великі, широкі, 25 см завдовжки, поверхня у недостиглому стані бородавчаті. Насіння крупне, вага 1000 насінин становить 700—1400 г. Вирощують її на присадибних ділянках у західних областях України. При відповідній агротехніці врожай цієї квасолі може становити 50—60 ц/га.
3.
Квасоля гостролиста (Phaseolus acutifolius). Перспективна для посушливих районів Півдня і Сходу. Рослина кущова, листки загострені, дрібні. Стручки короткі, плескаті. Насіння біле, дрібне вага 1000 насінин становить 100—130 г. Врожай на державних сортодільницях у степовій зоні України досягає 20 ц/га і більше.
4. Квасоля лімська (Phaseolus lunatus). Стебло витке або кущової форми з незначним опушенням. Квітки дрібні, синувато-білі. Боби короткі, широкі, легко розтріскуються. Насіння біле, плескате, середньокрупне, вага 1000 насінин становить 400 г. В СРСР вирощують на незначних площах як овочеву культуру. Поширена в Америці, Африці та у тропічних районах.
4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
4.1. Сорти квасолі.
Сортів квасолі багато. У польовій культурі найбільше значення мають кущові сорти з коротким вегетаційним періодом які одночасно достигають. Найбільш цінними є білонасінні сорти. За часом достигання сорти квасолі поділяють на скоростиглі (вегетаційний період 75—80 днів), середньостиглі (80—100 днів) і пізньостиглі (120—130 днів).
У польовій культурі найбільш поширені такі сорти квасолі (табл..1)
Білонасінна фрунзенська — виведений у Дніпропетровській області з місцевої квасолі. Насіння яйцевидне, біле, вага 1000 насінин становить 250—26 Смакові якості вище середні. Сорт високоврожайний, пізньостиглий. Досить стійкий проти посухи та ураження грибними хворобами. Районований у Дніпропетровській, Запорізькій і південних районах степової зони.
Мотольська біла — Білоруської сільськогосподарської академії. Сорт середньостиглий, високоврожайний. Стебло штамбове, 30—45 см заввишки. Насіння кулясто-еліптичної форми, біле, гладеньке, блискуче. Вага 1000 насінин становить 360—420 г. Смакові якості насіння добрі та відмінні. Районований Волинській, Львівській, Рівненській, Тернопільській і Івано-Франківській областях.
Харківська 4 — Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики. Сорт високоврожайний, середньостиглий. Середньо стійкий проти посухи. Насіння біле, смакові якості добрі. Вага 1000 насінин становить 220—280 г. Районований у Черкаській області.
Крім згаданих сортів, у деяких областях Української РСР районують також сорти: Дніпровська бомба, Дніпровська 8, Красноградська 244.
Рекомендовані для вирощування сорти: Харківська штамбова – насіннєва продуктивність 18-20ц/га; Первомайська – урожайність насіння 15-18 ц/га.
Селекціонерами Буковинського інституту АПВ УААН створено штамбовий сорт квасолі НАДІЯ і розроблена технологія вирощування її. Це сорт