Наукова новизна даного дослідження має регіональний характер і визначається самою постановкою проблеми – вивченням саме декоративних рослин, що використовуються в озелененні лісопаркової частини зеленої зони міста. В роботі досліджено дендрофлору лісопаркової зони міста, описано декоративні рослини, подано їх систематичний та біоморфологічний аналіз, приведено вплив зелених насаджень на мікроклімат міста.

Практичне значення полягає в узагальнені відомостей про поширення декоративних рослин на дослідженій території.

Дані магістерської роботи можуть бути використані при вивченні курсу біології в загальноосвітніх школах; у навчальному процесі у ВНЗ та проведенні польової практики; можуть бути основою для подальших наукових досліджень. Перспективним є застосування результатів дослідження також в регіональних програмах розвитку туризму на Прикарпатті.

Структура роботи. Загальний обсяг роботи становить 54 сторінок, з них основного тексту 50. Робота складається із: Вступу, 5 розділів, а також Висновків, Списку використаних джерел і Додатків . Робота ілюстрована  таблицями, схемами та фотографіями

РОЗДІЛ І ОЗЕЛЕНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ, ЯК ПРИРОДООХОРОННИЙ ЗАХІД ОЗДОРОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ )

Промислові відходи розбудованих міст, районних центрів помітно впливають на склад повітря, води, грунту – і все це негативно відбивається на здоров’ї людини. Жодні обмеження, жодні очисні споруди не зможуть захистити навколишнє середовище, якщо поруч з ними не діятиме природний фільтр – зелені насадження захисних смуг, парків і скверів.

Зелені міські насадження виконують санітарну, екологічну, естетичну функції. Та існуюча система зелених насаджень поки що невзмозі певною мірою виконувати свою основну функцію.

Найбільш суттєвим обмежуючим чинником у підвищенні ефективності зелених насаджень є недостатня їх площа загального користування у порівнянні з нормативною її забезпеченістю. Так, у містах Донбасу та інших містах України при нормі 25 м2 (а за вимогами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОВ) – 50 м2) на одного мешканця припадає тільки 13-18 м2 [1].

Тому першорядним завданням спеціалістів - озеленювачів стає досягнення нормативної забезпеченості міст всіх регіонів України зеленими насадженнями.

На основі досліджень вчені встановили, що гектар хвойних насаджень за рік осаджує до 40, а листяних – до 100 тонн шкідливих пилоподібних речовин з повітря. Зелений покрив нашої планети щорічно внаслідок фотосинтезу засвоює близько 200 млрд.тонн вуглецю, утворюючи при цьому майже 400 млрд.тонн органічної маси і виділяючи в атмосферу приблизно 400 млрд.тонн вільного кисню [2]. Зелені насадження є життєво необхідною, невід’ємною складовою біосфери і без них життя людей немислиме. Сукупність видів рослин, використовуючи променисту енергію Сонця синтезують, утворюють та нагромаджують крохмаль, цукри, білки, жири, деревину, різні волокна, ефірні олії, смоли, каучук, вітаміни, цілющі та інші різноманітні речовини, без яких людство не може існувати.

Останнім часом всебічне вивчення флори приваблює все більше і більше вчених – і не тільки представників різних галузей фітобіології, селекціонерів, генетиків, а й економістів, працівників охорони природи, медиків, ресурсознавців, екологів, містобудівників, комунальників. Тому важливим у покращенні благоустрою, озеленення міст і населених пунктів є створення нових парків, скверів та збереження старих парків з особливостями їх планування і архітектури з чималою наявністю зелених насаджень, в тому числі цінних екзотичних та декоративних рослин, які мають естетичну, краєзнавчу, наукову цінність [3]. Найбільш визначні з таких парків оголошено пам’ятками садово-паркового мистецтва.

Парк є основним видом міських зелених насаджень, в якому створюються максимально комфортні умови для відпочинку людей. Парком прийнято вважати неперервний комплекс зелених насаджень на території від 3 до 50 гектарів. Невеликі за площею (до 3 га) аналогічні зелені масиви кваліфікуються як сквери. Вони слугують для озеленення площ, міжквартальних територій та інших відкритих територій всередині міста. Бульвари – це смуги озеленення вздовж транспортних магістралей міст з шириною від 10 метрів. Сади (ботанічні) - це спеціалізовані для вирощування окремих видів чи максимального видового різноманіття території. Придорожні зелені насадження розраховані для озеленення доріг, за неможливості створення бульварів [4-6].

Система зелених насаджень в сукупності повинна забезпечувати: рвіномірне розміщення зелених насаджень на території міста; максимально можливе озеленення промислових, комунальних та транспортних територій; взаємозв’язок міських та лісопаркових зелених насаджень; оптимальне з екологічних позицій формування міського ландшафту. Первинним елементом озеленення прийнято вважати міський двір. Проект його озеленення повинен затверджуватися і реалізовуватися одночасно з іншими будівельними документами. Кожен мікрорайон повинен мати свій парк або сквер, а жилий – те ж із спортплощадкою [7].

За даними більшості спеціалістів, озеленення для створення повноцінних зелених насаджень необхідним в першу чергу є правильний підбір порід. Крім врахування природної зони та рельєфу території міста, особливо важливим є правильне визначення екологічної ситуації кожного об’єкту озеленення. Саме вплив атмосферного забруднення в значній мірі обумовлює стан дерев та чагарників, а значить і ефективність їх екологічних функцій [8-11].

У результаті концентрації й територіального розростання промислових об’єктів та житлових будов, а також збільшення кількості міського транспорту постійно зростає рівень газо- та пилоподібних забруднень атмосферного повітря, що завдає значної шкоди фітосфері. Негативному впливу підлягають рослини не тільки в безпосередній близькості до промислових об’єктів, але й далеко за їх межами, тому що шкідливі газові інтоксиканти розповсюджуються на десятки кілометрів від джерела забруднення. Головним для успішного вирішення даної проблеми та розробки ефективних природоохоронних заходів є знання видів і властивостей речовин, що забруднюють повітря, специфіки їх впливу, реакції рослин на забруднення. А також наявність відповідних техніко-економічних можливостей для зменшення збитків, що спричиняються забруднювачами. З літературних джерел відомо, що для нормального