З ландшафтних позицій м. Івано-Франківськ розглядається як урбанізований територіальний комплекс із переважанням штучного антропогенно-тектогенного покриву. Це ділянка природного ландшафту, що сильно трансформований забудовою, комунікаціями та іншими матеріальними елементами цивілізації. Місто є інтегральною геосистемою, моносистемною моделлю, яка складається із двох підсистем: природної і антропогенної [13]. Перша – природний каркас, друга – елементи міського середовища, які формують техногенний покрив. Названі підсистеми та їх елементи беруть участь у формуванні сучасної ландшафтної структури. В.М.Гуцуляк та В.Б.Присакар на території міста виділяють 2 види ландшафтів: А – рівнинно-терасовий із глинами неогену в геологічній основі; Б – рівнинно-терасовий з геологічною основою, представленою крейдовими відкладами.

3.2 Кліматичні умови

Клімат міста та його околиць помірно-континентальний, на який впливає географічна широта, висота над рівнем моря, віддаленість від моря та інші фактори. Оскільки Івано-Франківськ розміщений в середніх широтах, то за офіційними даними величина сумарної сонячної радіації в середньому становить 96-98 Ккал/см, тобто типова для помірно-континентального поясу.

Середня місячна температура повітря найтеплішого місяця – липня – становить 17,5 є - 19 є С, а найбільш холодного зимового місяця – січня – 4,5 є - 5,5 є С нижче нуля. Територія міста відноситься до помірно-теплої термічної зони з сумою активних температур (понад 10 є С) 2400-2600 градусів [23]. Тривалість періоду з плюсовими температурами – 210-270, а вегетаційного періоду – 210-220 днів [24]. Середньорічна кількість опадів змінюється від 660 до 850 мм. Така велика різниця пояснюється наявністю гір, які зумовлюють орографічне підняття повітря з подальшим хмароутворенням. Із загальної річної кількості найбільше опадів (70%) випадає у теплий період року. Переважають південно-західні вітри, середня їх швидкість 3-5 м/с, а найбільша може досягати 35 м/с.

3.3 Грунтовий покрив

Грунти міста Івано-Франківська сформувалися на заплавних суглинках та супісках терас рік Бистриці-Надвірнянської та Бистриці-Солотвинської, а також на схилах їх долин і Вовчинецьких гір. Це – дерново-підзолисті поверхнево оглеєні, іноді дернові глеюваті, лучні опідзолені, мулисто-болотні грунти [25]. На схилах долин та Вовчинецьких гір більш характерні дернові слабо- і сильнокам’янисті грунти. На річкових заплавах грунти відсутні. Грунти міста характеризуються середньою карбонатністю, гумусністю і порівняно високою здатністю до обміну. Вміст гумусу коливається від 2 до 4 %, а в парках і на городах приватного сектору може сягати 5-6 %, що свідчить про значну здатність грунтів депонувати забруднення, яке надходить із оточуючого середовища [20]. Присутність в атмосферних опадах SO2 і NO2 спричиняє локальне підкислення грунтів, що створює умови для деградації рослинного покриву. Кисле середовище сприяє також активній міграції важких металів [26].

Результати досліджень Міщенка Л.В. та інших свідчать, що грунти міста за ступенем небезпеки забруднюючих їх компонентів належать до категорій слабозабруднених, де сумарний коефіцієнт комплексного забруднення (Kz = 0 -10) із допустимим ступенем небезпеки (до 16). Тільки в окремих невеликих ділянках овальної форми зафіксовано середньозабруднені грунти. Розподіл таких ділянок на території міста нерівномірний.

Основну небезпеку на ділянках овальної форми із сумарним коефіцієнтом Kz > 10 створюють хімічні елементи І класу (Hg, Be). Ртуть найбільше розповсюджена у грунтах мікрорайонів “Пасічна” і “Каскад”, а берилій у районі Хриплинського промислового вузла і на території колишньої військової частини по вул. Грушевського. Хімічні лементи ІІ класу небезпеки (Cd, Co) поширені в основному в центральних районах міста, біля шкірфірми і міського озера. Свинець (Pb) широко розповсюджений у вигляді дрібних овалів на всій міській території. Найбільше міські грунти забруднені миш’яком (As), особливо у “Пасічній”, Хриплині, на “Позитроні” та на територіях колишніх військових частин.

Хімічні елементи – забруднювачі ІІІ класу небезпеки (Cu, Cr, Zn) також широко розповсюджені у міських грунтах. Мідь забруднює майже всю територію міста, за винятком центральної частини. Локальні овали цинку поширені від Хриплина (на півдні) до Клузова (на півночі).

Хімічні елементи – забруднювачі грунтів IV класу небезпеки (Fe, Al) в основному підкреслюють локальне розповсюдження овалів забруднення у місті.

Таким чином, грунтовий покрив на території м. Івано-Франківська поки що слабо забруднений хімічними елементами всіх 4-х класів і в сумі на даний час має допустимий ступінь небезпеки. Водночас виявлені багаточисельні локальні овали забруднення можуть розростатися як за площею, так і за кількісним та якісним вмістом забруднювачів.

3.4. Екологічний стан атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря на території міста відбувається внаслідок викидів шкідливих речовин різними підприємствами промислово-енергетичного комплексу. У 2001 році в обласному центрі 80 підприємств викинуло у атмосферу 690,7 т шкідливих речовин різних видів [26]. За даними Яворського В.П., Кіріяка О.П., Журавля О.М. найбільшими забруднювачами повітря є Локомотиворемонтний завод (168,9 т) , ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” (126,8 т), ЗАТ “Івано-Франківськнафтопродукт” (65,6 т), ВАТ “Промприлад” (56,9 т), ВАТ “Прикарпатський меблевий комбінат” (32,9 т), ВАТ “Меблева фабрика” (27,1 т), ВКК “Івано-Франківськспирт” (23,3 т), ВАТ “М’ясокомбінат” (11,7 т) та інші. Основні хімічні сполуки, що надходять в атмосферу із стаціонарних джерел, наступні: діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю, завислі речовини різного складу у вигляді пилу і сажі, леткі органічні сполуки, вуглеводні тощо.

Розповсюдження важких металів у атмосферному повітрі міста, згідно вище згаданих авторів, нерівномірне, з локалізацією окремих островів