Флора та лісова рослинність Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення

(бакалаврська робота на здобуття кваліфікації

бакалавр біології)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………...………………….......5

1.1. Висотна диференціація рослинного покриву………………………………5

1.2. Історія наукових досліджень флори на території КНПП………………….7

РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………...9

2.1. Географічне положення……………………………………………………...9

2.2. Геолого-морфологічна будова території дослідження………………….....9

2.3. Ґрунти………………………………………………………………………..10

2.4. Водні ресурси………………………………………………………………..11

2.5. Клімат………………………………………………………………………..12

2.6. Рослинний та тваринний світ………………………………………………13

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА, МАТЕРІАЛИ ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………..………...17

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ……………………………………………………………….…19

4.1. Фітоценотична характеристика району досліджень……………………...19

4.2. Конспект флори………………………………………………………..........27

4.3. Систематичний аналіз флори………………………………………………34

4.4. Еколого-ценотичний аналіз………………………………………………...37

4.5. Біоекологічна характеристика флори……………………………………...39

4.5.1. Біоекологічні особливості рідкісних та червонокнижних видів рослин……………………………………………………………………...39

4.5.2. Біоекологічні особливості лікарських рослин…………………………..48

4.6. Рекреаційне використання природних ресурсів

Говерлянського ПОНДВ…………………………………………………...54

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..57

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………….………………………………….58

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність роботи. Флористичне різноманіття Українських Карпат, яке налічує понад 2450 видів і підвидів квіткових та вищих спорових рослин, серед яких багато реліктів, що збереглися тут з минулих геологічних епох, ендеміків, які ростуть лише в цьому регіоні, альпійських та аркто-альпійських видів, а також рідкісних і занесених до Червоної книги України видів рослин привертають до себе увагу науковців-ботаніків, екологів, натуралістів і просто любителів природи.

Українські Карпати – це широке пасмо середньо-високих гір, яке простягається від державних кордонів України з Польщею та Словаччиною на заході до кордону Румунією на сході. Долинами рік воно розділене на окремі гірські масиви – Бескиди, Верховинський, або Вододільний, хребет, Боржаву, Красну, Ґорґани, Свидовець, Чорногору, Чивчини, Мармароські гори та ін. Усі вони мають багату флору й рослинність [22].

Дослідження флори на території Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення має важливе значення для встановлення біорізноманіття Українських Карпат, встановлення видового складу і переліку рідкісних і червонокнижних видів може бути чудовою базою для формування літопису природи природо-заповідної території і формування регіональних червоних списків, а з’ясування біолого-екологічних особливостей рослин, які зростають на дослідженій території дозволить зрозуміти особливості їх поширення і функціональну роль в екосистемі.

Метою роботи було дослідити флору та лісову рослинність Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення.

Для досягнення поставленої мети виконували наступні завдання:

1. дати фітоценотичну характеристику території дослідження;

2. скласти конспект флори Говерлянського ПОНДВ;

3. провести систематичний та еколого-ценотичний аналізи флори;

4. охарактеризувати біоекологічні особливості флори рідкісних, червонокнижних і лікарських рослин;

5. визначити рекреаційну перспективність досліджуваної території.

Структура роботи. Бакалаврська робота викладена на 60 сторінках друкованого тексту, містить 2 рисунки і 3 таблиці. При підготовці роботи використані матеріали Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, матеріали бібліотечного фонду КНПП та результати власних досліджень.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Висотна диференціація рослинного покриву

Існує кілька підходів до ви-значення висотної поясності гірських екосистем, наприклад, ландшафтно-формаційний і еколого-типологічний. Ряд авторів ви-значають висотні пояси за висотним положенням ландшафтів і характер-ними для них рослинними формаціями. За цим принципом рослинні пояси виділяли ряд дослідників, зокрема Попов, 1949; Білик та ін., Комендар, 1966; Котов, Чопик, 1960 [34]; Голубець, 1967, та ін. Автори вичленовують у Карпатах пояси дубових, букових і смерекових лі-сів, субальпійський та альпійський пояси [4, 6, 13, 14, 16, 19, 20, 21, 22, 25, 32].

К.А.Малиновський визначає високогір’я, як “гірську територію, розташовану над верхньою межею лісу” і надає значення тільки характеру рослинності, за екологією кріофільною, або кріфільною і психрофільною... Проте в Карпатах ця межа подекуди занижена... На місці знищених сланких чагарників виникли вторинні трав’яні або чагарникові формації [19, 20, 21].

В інших випадках над сучасною межею лісом знаходяться угруповання близькі до мезофільних (червонокостричники, тонкомітличники), які генетично відносяться до лісових [19, 20].

В результаті сорокалітньої праці радянських учених досить добре вивчена флора вищих судинних рослин, листяних мохів, лишайників. Особлива увага приділялася рідкісним зникаючим рослинам (Козиний, 1954; Чопик, 1978 [34, 12]. Частково вивчені питання екології, онтогенезу і зростання деяких рослин, робляться спроби інтродукції високогірних рослин [22, 32].

Досить добре вивчені висотні пояси рослинності і особливості верхньої межі лісу [18, 19, 20, 21, 22].

Але на разі кількісно не визначені екологічні критерії їх висотного розподілу, не представлені тенденції коливань висотних меж рослинних поясів Карпат в післяльодовиковий період, оскільки останніми дослідженнями встановлено, що такі тенденції мали місце в Карпатах в перебігу голоцену [19, 20].

Район Чорногори, де роз-ташована досліджувана територія, відзначається склад-ною орографічною будовою, що висту-пає як просторова форма впливу на весь комплекс екологічних факторів. Це дозволяє пояснити вплив орографії на макро- і мезоструктуру рослинного покриву, який у гірських умовах зав-жди чітко виражений. У Карпатах у високогір'ї Чорногірського масиву найкраще виражені сліди плейстоценового зледеніння у ви-гляді карів, моренних валів, трогових долин, озер та торфовищ. Завдяки спе-цифічним екологічним умовам льодовикових форм рельєфу тут збереглися цікава флора і рослинність реліктового характеру [5, 6, 14, 22, 25, 33 ].

Флористичні й ботаніко-географічні дослідження території супроводжуються складанням списків ендемічних таксонів, визначенням їх процентного співвідношення у флорі. Ендемічні таксони відзначаються такими характерними рисами, як географічна ізоляція, систематичне положення, специфічна екологія й ценотична приуроченість. Переважна більшість ендемічних видів Українських Карпат відзначається широкою екологічною й фітоценотичною амплітудою. Для карпатського ендемізму характерна бідність на ендемічні таксони вищого рангу. Ендемічними родами у флорі Карпат вважають такі: Saxifraga L., Phyteuma L., Symphytum L., Thymus L. Відсутність ендемічних таксонів вищого рангу у флорі Карпат свідчить про її молодий вік.

Кількісний та якісний аналіз ендемізму флори Українських Карпат зроблений, В. Чопиком (1976) [34], К. Малиновським (1980) [19]. Згідно даних в Українських Карпатах зростають 89 ендеміків, з них загальнокарпатських – 21, західно-східнокарпатських – 12, східно-південнокарпатських – 22 і східнокарпатських – 34 види й підвиди [2, 7, 13, 18, 19, 20, 21, 22,