Первоцвіт весняний приймають як відхаркувальний засіб, при сильній простуді, грипі, а також при кашлі, бронхіті, нежиті і взагалі при всіх видах простудних хвороб, пов'язаних із захворюваннями горла і печінки, при хронічних запорах, при мігрені, як сечогінний засіб. Рекомендується при безсонні, як легке сечогінне, потогінне і поліпшуюче обмін речовин у хворому організмі. Квіти дають при серцевих захворюваннях (тахікардії), як болезаспокійливе при паралічних проявах, при головокружінні, при чиряках, наривах.

Протипоказання: у великих дозах при частому катарі шлунка і кишок, кровотечах у стравоході та органах травлення, ранніх післяопераційних станах [22, 23, 30, 31, 32, 34].

Підбіл звичайний Tussilago farfara L. Росте на берегах річки, зустрічається у лісі, там де ростуть хвойні дерева. Рослина з повзучим підземним галузистим кореневищем. Листки округло-серцевидні, щільні, формою нагадують нижню поверхню кінського копита, зі споду білоповстисті, зверху гладкі. Листочки квітучого стебла лускуваті, прямостоячі, загострені, часто буруваті. Суцвіття до і після цвітіння пониклі. Для виготовлення ліків використовують квітки і листки. У народному лікуванні застосовуються листки, рідше квіти при різних видах грудних - легеневих хвороб як відхаркувальний засіб, легке потогінне при запаленні слизової оболонки, при катарах шлунка і кишок, при ниркових захворюваннях, катарі сечового міхура. Сік із свіжих листків приймають при нежиті, туберкульозі легенів [21, 22, 23, 27, 28, 30, 31].

Брусниця — Vaccinium vitis-idaea L. Зростає в ялицево-смерекових і листяних лісах, на полонинах. Місцями піднімається до найвищих висот.

Багаторічний вічнозелений кущик заввишки до 20 см, з повзучим кореневищем і прямими галузистими стеблами. Листки овальні, блискучі, шкірясті, із загнутими краями, темно-зелені зверху, світло-зелені з чорнуватими крапковими залозками знизу. Квітки білі з рожевим відтінком, за формою нагадують глечики, правильні, зібрані у пониклі китиці на кінцях минулорічних гілок. Плід — кругла, спочатку біло-зелена, а після достигання червона ягода, їстівна.

Цвіте у травні-червні, плодоносить у серпні-вересні.

Для виготовлення ліків використовують листя брусниці.

У народній медицині листя і ягоди брусниці використовують при ревматизмі, подагрі [18, 22, 29]

Вільха сіра, або біла — Alnus іnсаnа (L.) Moench.

Зростає у субальпійському, рідше у нижній частині альпійського поясу до 1900 м, а вздовж ерозійних жолобів заходить у верхню частину лісового поясу.

Кущ або дерево заввишки 5—15 м, з гладенькою світло-сірою корою. Молоді гілки пухнасті, не липкі. Супліддя, як і у вільхи клейкої,— шишечки розміром до 1,5 см, що висять сережками по кілька штук, Під осінь дерев'яніють і зимують на дереві.

Цвіте рано навесні, до появи листя: сіра — у березні-квітні.

Застосовують як в'яжучий, протизапальний і протипроносний засіб у випадку колітів (гострих і хронічних) [18, 22, 29].

Грицики — Capsella bursa pastoris (L.) Medic.

Зростає повсюди, може підніматися до субальпійського поясу.

Однорічна трав'яниста рослина з прямим або розгалуженим стеблом, заввишки 20 — 50 см. Листки: прикореневі — довгасто-ланцетовидні, виїмчасто-зубчасті або пірчасто-роздільні, звужені у черешках, переважно зібрані в розетку; стеблові — сидячі, стрілковидні, стеблоохоплюючі, цілокраї. Квітки білі, дрібні, зібрані у довіі китиці на верхівці стебла. Плід — обернено-трикутний дуже сплющений стручок з серцевидною виїмкою вгорі, стиснутий з боку швів. За формою плід нагадує мисочку, звідки і походить одна з народних назв рослини.

Грицики застосовують для лікування печінки і нирок (у суміші з польовим хвощем). Експериментально підтверджено звуження судин і посилення скоротливої функції матки внаслідок вживання настоїв рослини [18, 22, 29].

Первоцвіт весняний (лікарський) — Primula veris L. (P. officinalis lacg.).

Зростає на гірських луках і кам’янистих схилах субальпійського поясу.

Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище м'ясисте, буре, коротке, з численними коренями. Листки прикореневі, в розетці, яйцевидні, короткоопушені, зморшкуваті. Квіткова стрілка заввишки до 30 см, несе однобічне зонтиковидне суцвіття. Квітки запашні, великі, світло-жовті, лійковидні. Плід — бура яйцевидна багатонасінна коробочка.

Цвіте в квітні-червні.

Росте в широколистяних і мішаних лісах, на галявинах, у чагарниках, на луках, пагорбах і вздовж шляхів. Для лікувальних цілей застосовують листя й окремі корені первоцвіту весняного.

Як лікувальний засіб первоцвіт був відомий ще стародавнім грекам. На Україні здавна вважають його за рослину, що оберігає життя. У народній медицині квітки первоцвіту заварюють, як чай, і вживають як потогінне й відхаркувальне, а також для заспокоєння нервової системи. З листків роблять салат, корисний при гіповітамінозах [18, 22, 29]

Хвощ польовий — Equisetum arvense L.

Росте на сухих, добре освітлених місцях, не досягаючи верхньої межі лісу.

Багаторічна спорова трав'яниста рослина заввишки до 50 см з розгалуженим кореневищем, що глибоко (до 1,5 м) проростає в грунт. Рано навесні з'являються невисокі (7—25 см), блідо-бурі без гілок, соковиті спороносні стебла з 8 зубчастими піхвами, що несуть овально-циліндричні колоски, які складаються з щитковидних споролистків, спорангіїв із спорами. Пізніше розвиваються безплідні зелені, трохи тонші галузисті стебла заввишки до 60 см з циліндричними піхвами, що мають 8—10 чорних зубців з білою облямівкою. Гілки чотиригранні, з чотиризубчастими піхвами, розташовані кільцем на вузлах стебла. Рослина жорстка і шорстка.

У траві польового хвоща є до 25% кремнієвої кислоти, щавелева, яблучна, акотинова кислоти, дубильні речовини, сапоніни, гіркі речовини, вуглеводи, смола, каротин, аскорбінова кислота і алкалоїди (еквізетин та нікотин).

Чемериця біла — Veratrum album L.

Зростає досить часто на високогірних луках і галявинах.

Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище товсте, коротке, обсаджене численними шнуровидними білуватими коренями. Стебло пряме, товсте, округле, заввишки до 1,5 м. Листки широкоеліптичні, великі, цілокраї, Квітки зеленуваті, утворюють верхівкове волотисте суцвіття.