Буроземи багаті на перегній під буковими лісами, де його кількість досягає 10-15%.

Верхній горизонт містить 2.4-3.6% гумусу, рівень рН від 4.4 до 5.3%, а за механічним складом ці грунти легко- і середньосуглинисті, дуже часто щебенисті [6, 14, 25].

2.4. Водні ресурси

На території бере початок і протікає Прут, як головна водна артерія, бере свій початок біля підніжжя Говерли на висоті близько 1800 м над рівнем моря і тече на північний схід. Його притоками є: Прутець Чемигівський, Кам'янка, Жонка, Женець, Піги, Прутець Яблунецький, Гомулець та інші. Дно Прута нерівне, кам'янисте, течія швидка, тому на ріці та її притоках багато водоспадів та порогів. Всі ріки згідно класифікації Львовича, відносяться до змішаного типу живлення з переважанням дощового. Взимку їх наповнюють талі води, навесні вони підживлюються снігом та дощем, а влітку дощем. Найбільше наповнюють ріки зливи, а в міжпаводні періоди – грунтові та підземні води. Дуже часто, особливо навесні та влітку, гідрологічною службою України зафіксовані селеві паводки та повені. Багаторічний стік протягом року розподіляється наступним чином: навесні і влітку він складає 55-70%, взимку найменший і досягає 10-15% річного стоку.

У Говерлянському відділенні знаходиться невелике озеро льодовикового походження – Несамовите, на висоті 1750 метрів, а його довжина – 88 м, ширина – 45 м, площа водного дзеркала становить 3000 м2. максимальна глибина Несамовитого - 1,5 м, жодна річка не витікає з нього, але періодично просочується невеличкий потічок і живиться воно лише дощами. Розміщене озеро у пригребеневій частині давньольодовикового цирку між Туркулом і Великим Кізлом (морфометрія озера наведена за Г. Міллером [1964]) [6, 14, 25].

2.5. Клімат

Віддаленість Українських Карпат від Атлантичного океану, гірський рельєф території зумовлюють формування помірно-континентального клімату. Над Карпатами домінує західний перенос повітряних мас, напрямок яких часто змінюється через гірський бар'єр, внаслідок цього клімат різний на різних висотах і неоднаковий на всій території парку.

У зимовий період із збільшенням висоти на кожні сто метрів, температура падає в середньому на 0,4°С, а влітку – на 0,7°С.

В межах парку середньодобова температура повітря становить +6,9°С, найхолоднішого місяця – січня – -3,8°С. Високі та низькі температури спостерігаються порівняно рідко. Максимальна температура – +34,5°С – відмічена у 2000 році на метеопості "Підліснів", а мінімальна – -37.0°С у січні 1987 року на Говерлянському метеопості.

По кількості опадів і по умовах випаровування територія парку належить до зони стійкого зволоження, а найбільш високі ділянки – до зони надмірного зволоження. У розподілі опадів головну роль відіграє рельєф. Річна сума опадів коливається в межах 600-1500 мм. Максимальна кількість опадів на добу зафіксована у липні 1991 року на Женецькому метеопості – 220,2 мм.

У межах території середня відносна вологість повітря складає 72%. Спостереження, які велись з 1986 року на шести метеопостах, показують, що середній атмосферний тиск на території становить 921 гПа. Максимум, відмічений у листопаді 1988 року – 954 гПа, мінімум у цьому ж році у березні - 882 гПа.

Літо прохолодне, вологе. Ясних сонячних днів мало, однак в окремі погодні дні температура може досягти 33-35°С.

Зима на території досить тривала – чотири-п'ять місяців. Сніговий покрив з'являється вже в листопаді і сходить в березні-квітні. Середня висота снігу – приблизно один метр. Сніговий покрив є вологим компонентом гірського ландшафту і вирішальним фактором лавиноутворення.

Важливу роль в утворенні клімату відіграють вітри. Середня швидкість вітру в міжгірських долинах не перевищує 5 м/с, а високо в горах - 10-15. Однак в окремі дні швидкість вітру досягає 40 м/с.

Виділяють чотири висотні термічні зони: помірну (500-850 м над рівнем моря); прохолодну (850-1200 м н.р.м.); помірно-холодну (1200-1500 м н.р.м.) та холодну (1500-2061 м н.рм.) [6, 14, 25].

2.6. Рослинний та тваринний світ

Рослинний та тваринний світ території багатий та різноманітний і характеризується чітко вираженою висотною поясністю.

Тварини, як один із компонентів будь-якого біогеоценозу приурочені до природних комплексів в межах Говерлянського ПОНДВ. З субальпійським поясом екологічно пов’язані тільки певні види тварин: снігова нориця, альпійська тинівка та інші. В передгірних районах зустрічається велика кількість павукоподібних, комах, молюсків та інших безхребетних, риб та наземних хребетних. Слід відмітити, що ареали більшості видів перекривають кілька висотних поясів.

З червонокнижних видів на території трапляються тритони карпатський і гірський, саламандра плямиста, рись звичайна, дрозди (кам’яний і строкатий), беркут, пугач, сич волохатий, сова довгохвоста. Частина тварин є ендемічними для Карпат: тритон карпатський, глухар карпатський, дятел білоспинний, нориця снігова і деякі інші гірські форми.

В ріці Прут зустрічається один із преставників лососевих – струмкова форель. У гірських річках можна також зустріти такі види риб: гольян, голець, бабець-головач.

Фауна земноводних нараховує десять видів, які поширені у всіх рослинних поясах. Ряд хвостатих представлений п’ятьма видами, які відносяться до родини саламандрових. Це звичайний, гребінчастий, карпатський і альпійський тритони та плямиста саламандра.

Серед отруйних плазунів поширений один вид з родини гадюкових – гадюка звичайна.

На території дослідження досить різноманітна фауна птахів. Птахи представлені переважно групами і видами, пов’язаними з лісовими ландшафтами, у меншій мірі – з ландшафтами відкритих місць, виділюють також групу гірсько-альпійських видів. Найбільш чисельними є представники рядів горобині, дятлоподібні, курині. Досить поширеними є птахи з ряду соколиних: боривітер звичайний, яструб великий, зафіксовано зальоти беркута у високогір’я Чорногори.

Серед комахоїдних