Смерекові ліси, перш за все, мають неоціненне екологічне значення для Карпат, для яких потрібна повна охорона від пагубних антропогенних дій.

Похідні смеречники в сучасному рослинному покриві Українських Карпат займають біля половини площі смерекових лісів. Їх загальною рисою, як в границях субформацій ялицево-буково-смерекових і буково-ялицево-смерекових лісів, є проста структура (чітко виражений один ярус), висока продуктивність в молодому віці (Іа-Іб бонітети), низька стійкість до вітровалів, хворобам і шкідникам, а також більш низький вік природної стиглості, ніж природних смерекових лісів. В них залишається майже незмінний флористичний склад трав’яного покриву корінних рослинних угрупувань, але домінує майже в усіх смерекових фітоценозах квасениця.

Найменш продуктивні і недовговічні похідні смеречники на місці ялицево-букових лісів. Тут вони розладнуються вже в 35-40 річному віці.

Субформація чисті смерекові ліси

Лісовий пояс чистих смерекових лісів охоплює високогір’я Говерлянського ПОНДВ, де вони утворюють верхню межу лісу у межах висот 900-1450 м н.р.м. Поширені, переважно, у західній та південній частині парку. І лише окремі смуги цих лісів – в північній частині. Біля 70% цих лісів знаходяться на схилах Чорногірського хребта.

Смерека у поясі чистих смерекових лісів формує типи лісу у сугрудах (72,02%), менше у суборах – (27,98%) в 5-ти типах лісу: вологій чистій сусмеречині, сирій чистій сусмеречині, свіжому чистосмерековому суборі, вологому чистосмерековому суборі сирому чистосмерековому суборі.

Майже суцільна смуга цих лісів починається з верхів’їв р. Параджин Німаківський та р. Параджин Середній до південних схилів г. Кичера. Їх продовженням є широка смуга на схилах Чорногірського хребта, що простягається з північних схилів г. Велика Кознеска у верхів’ях приток р. Фовресок до північно-східних схилів г. Велика Маришевська та окрема - з північно-східних схилів ур. Заросляк до північних та північно-східних схилів г. Гомул. Близько 85% цих лісів займають корінні деревостани та високогірні смерекові праліси.

Рослинні угрупування субформації чисті смерекові ліси (Piceeta abietis) належать до 3-х асоціацій: ялинники квасеницеві (Piceetum (abietis) oxalidosum), ялинники жіночопапоротеві (Piceetum (abietis) athyriosum (filix-femini)), ялинники зеленомохові (Piceetum (abietis) muscosum) [7, 10].

Субформація ялицево-смерекові ліси

Ялицево-смерекові ліси на території дослідження поширені у межах висот 850-900 м н.р.м.

Смуга ялицево-смерекових лісів охоплює північну частину. І лише незначна смуга цих лісів – в південній частині.

Смерека у поясі ялицево-смерекових лісів формує типи лісу у сугрудах (99,95%), менше у суборах – (0,05%) у 3-х типах лісу: вологій ялицевій-сусмеречині, сирій ялицевій сусмеречині та вологому ялицево-смерековому суборі.

Волога ялицева сусмеречина – (С3 яцСм) – є найбільш поширеним типом ялицево-смерекових лісів. Характерною ознакою даного типу лісу є майже суцільне мохове вкриття, яке складається з наступних видів: рітідіадельфус трикутний (Rhytidiadelphus triquetrum Warnst.), дікранум прутевидний (Dicranum scoparium Hedw). Підлісок рідкий з вовчого лика (Daphne mezereum L.).

Як рослина-індикатор тут виступає чорниця (Vaccinium myrtillus L.). У трав’яному покриві можуть зустрічатися такі види: квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), купена багатоквіткова (Poligonatum multiflorum All.), папороть жіноча (Athyrium filix femina Roth.), папороть чоловіча (Dryopteris filix mas Schott.), маренка запашна (Asperula odorata L.), ожика лісова (Luzula silvatica L.), плаун річний (Lycopodium annotinum L.), папороть австрійська (Dryopteris austriaca Woyn), щитник Ліннея (Dryopteris linneana Christ.).

Ідеалом корінного деревостану у вологій ялицевій сусмеречині є смерековий деревостан (7-8 одиниць) з домішкою ялиці білої до 3 одиниць у складі насадження. Для ялицевих сусмеречин процент використання типологічного потенціалу становить 55%. Середній склад типологічного еталону – 8См2Яц.

Ріст деревостанів обумовлює такий важливий лісівничо-таксаційний показник як запас деревостану. Так як волога ялицева сусмеречина є одним з найпоширенішим типом ялицево-смерекових лісів, то характеристику росту та продуктивності наведено на прикладі саме цього типу лісу з середніми значеннями таксаційних показників.

Враховуючи характер росту деревних порід, що формують цей тип лісу в молодому віці, слід відмітити, що кліматична домішка – ялиця біла характеризуються також швидким ростом нарівні з смерекою до 20 річного віку, яка складає в середньому 8 м. Швидкий ріст відмічено з 20-ти до 40-ти річного періоду, де найкращим ростом відмічаються саме смерека. Після завершення стадії молодняків спостерігається інтенсивний ріст середньовікового деревостану до 60-ти років внаслідок чого починає формуватися двохярусна структура з перевагою смереки та ялиці білої в І ярусі а також ялиці білої та смереки – в ІІ ярусі. Подальший ріст на стадії пристигаючого деревостану до 80-ти років також є інтенсивним, після чого ріст деревостану дещо уповільнюється. Таку подальшу тенденцію росту перестійний деревостан зберігає до віку майже 120 років.

Середні показники висот: молодняки – 4,0-15,2 м; середньовікові – 15,2-23,0 м; пристигаючі – 23,0-28,0 м; стиглі та перестійні – 28,5-29,5 м.

Завдяки складним біологічним процесам росту дерев у деревостанах з віком проходить накопичення його запасу. Так як цей показник є динамічним, то можна простежити динаміку продуктивності цих лісів на прикладі найпоширенішого тут типу лісу – вологої ялицевої сусмеречини.

Субформація ялицево-буково-ялинові ліси

Особливістю ялицево-буково-ялинових лісів є те, що в них асектатором або співедифікатором є Abies alba, на яку припадає 20-30% деревостану. Разом з Picea abies вона створює перший ярус до 22-28 м заввишки. Знаходячи сприятливі умови для свого розвитку, хвойні породи займають до 70-80% покриття.

Іншою характерною рисою деревостану є зростання Fagus sylvatica, який тут повсюдно зустрічається і утворює чітко відокремлений другий ярус ІІ-ІІІ бонітету, його участь у складі деревостану становить 20-30%. Основна маса деревостану належить хвойним породам. Підлісок досить рясний, його утворюють такі види, як Sorbus