4.4. Еколого-ценотичний аналіз

Метод еколого-ценотичного аналізу розкриває історичні процеси формування сучасної флори та пізнання її структури. Цей метод застосовувало багато дослідників, зокрема, О. І. Толмачов (1974), Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Л. П. Дідух (1980), Б. В. Заверуха (1965) [8, 27, 33, 34].

Об’єктом такого аналізу приймається ценоелемент, як структурна одиниця рослинного угрупування. Флороценокомплекс утворюється сукупністю флороценоелементів.

За даними проведених спостережень встановлено флороценотипи відносно кожного виявленого виду (табл. 4.3)

Таблиця 4.3.

Еколого-ценотичний аналіз флори

Флороценотип | Флороценоелементи

Абсолютні числа | % число

Неморальний | 17 | 27

Лучний | 12 | 19

Монтанний | 12 | 19

Бореальний | 12 | 19

Гігрофільний | 5 | 7,9

Сегетальний | 3 | 4,8

Рудеральний | 2 | 3,2

Загалом, на території Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення виявлено рослини, які належать до семи флороценотипів: неморального, лучного, бореального, монтанного, гігрофільного, сегетального та рудерального.

Найбільш поширені рослини неморального флороценотипу (рис. 4.2). Він налічує 17 видів, що становить 27 % загального різноманіття на дослідженій території.

Рис.4.2. Еколого-ценотичний аналіз флори Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення за кількістю виявлених видів

Дещо меншою різноманітністю відзначаються бореальний, монтанний і лучний флороценотипи – по 12 видів кожен, що складає 19% видового складу. Висока частка бореального і монтанного флороценотипів у флорі досліджуваної території зумовлена висотною специфікою регіону. Значний внесок лучного фітоценотипу є наслідком наявності в гірській екосистемі достатньої кількості лучних і післялісових біотопів. Гігрофільний флороценотип налічує 5 видів рослин, що складає 7,9 % видового різноманіття. Високий внесок гігрофільної рослинності у флорі Говерлянського ПОНДВ зумовлений гідрологічним режимом дослідженої території та наявністю в її межах наявністю у межах екотопів, приурочених до гідроекосистем лотичного та лентичного типу.

Частка видів сегетального і рудерального флороценотипів складає 8 %. Ці види рослин формують синантропну флору. Така відсоткова частка синантропної рослинності є свідченням значного антропогенного пресингу .

4.5. Біоекологічна характеристика флори

4.5.1. Біоекологічні особливості рідкісних та червонокнижних видів рослин

З усіх 58 виявлених нами видів рослин на території Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення 11 видів занесено до Червоної Книги України, що становить 19 % від загалу і свідчить про надзвичайно важливе значення даної природоохоронної території в збереженні біорізноманніття.

Нижче в тексті подано коротку біолого-екологічну характеристику виявлених червонокнижних видів рослин, які зростають на дослідженій території.

Плаун колючий — Lycopodium annotinum (L.)

Родина Плаунові — Lycopodiaceae

Статус: вид, популяція якого невелика і в даний час не належить до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча й цьому виду загрожує небезпека.

Категорія - III.

Короткий опис та особливості біології: Багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина. Стебло повзуче довжиною до 1 м, розгалужене, циліндричне, з стоячими вилчасторозгалуженими гілочками, вкритими лінійно-ланцетними дрібнопилчастими горизонтально або назад відігнутими колючо-загостреними листками, розміщеними п'ятьма поздовжніми рідше у вісім рядів або спірально. Молоді, спрямовані вгору гілочки закінчуються одиничними стробілами, що сидять безпосередньо на гілочках, без ніжок. Стробіли циліндричні, з тісно сидячими яйцевидними зубчастими короткозагостреними, по краю плівчастими листками, у пазухах яких містяться нирковидні спорангії. Спороносні листки мають жовтувате, пізніше коричневе забарвлення, довжиною 8-13 мм і товщиною 3-4 мм. Спори дозрівають з липня по вересень. Хамефіт.

Екологія та місця поширення: кальцефоб, мезофіт. Росте в тінистих хвойних лісах, гірських яличниках, в зарослях гірської сосни, по краях боліт, на свіжих, вологих, торф`янистих, кислих, багатих на гумус ґрунтах.

Ценотична характеристика: в угрупованнях чорничників (Vaccinietum), сосни гірської (Mughetum).

Розповсюдження: Яремчанське, Підліснівське, Вороненківське, Яблунецьке, Татарівське (ур. Бредулець), Говерлянське (ур. Бабина Яма), Чорногірське, Високогірне лісництва.

Заходи по охороні: Проводиться постійний конроль за станом популяцій [9, 22, 23, 28, 32].

Рододендрон східнокарпатський –

Rhododendron kotschyi Simonc.

Родина Вересові — Ericaceae

Статус: балкано-східнокарпатський ендемік. Декоративний вид.

Категорія - II.

Короткий опис та особливості біології: невеликий вічнозелений багаторічний, 10-40 см заввишки кущ з прямостоячими гілками. Листки чергові, еліптично-яйцевидні, до 2 см завдовжки з ледь загорнутими краями, шкірясті, зверху зморшкуваті, голі, блискучі, зелені, знизу густолускуваті, іржаві. Квіток 5-7, двостатеві, зібрані в зонтиковидні суцвіття, віночок пурпурового кольору 1-2 см завдовжки. Тичинки не виступають із трубочки віночка. Плід — багатонасіннева коробочка. Цвіте з 2-ї половини травня по липень. Нанофанерофіт, ентомофіл.

Екологія та місця поширення: мезоксерофіт, індиферентний вид. Трапляється в субальпійськомута альпійському поясі (1600-2000 м), на кам`янистих осипах, задернованих скелях, рідше на луках, на малопотужних, свіжих безвапнякових грунтах, хоча охоче оселюється і на вапнякових субстратах.

Ценотична характеристика: виступає едифікатором в угрупованні Rhodoreto-Vaccinietum, рідше зустрічається в заростях Pinus mugo.

Розповсюдження: Говерлянське (г. Говерла), Чорногірське, Високогірне (г. Піп Іван) лісництва.

Заходи по охороні: вивчається стан популяцій, розглядається можливість культивувавання [9, 19, 20, 21, 22, 23, 27, 28, 30, 31, 32].

Родіола рожева — Rhodiola rosea L.

Родина Товстолисті — Crassulaceae

Статус: релікт льодовикового періоду, рідкісний аркто-альпійський євразійський вид.

Категорія: - І.

Короткий опис та особливості біології: багаторічна трав'яниста сизо-зелена рослина. Має веретеноподібний м'ясистий корінь, який переходить у дерев'янисте, переважно багатоголове кореневище, усаджене лусковидними, буруватими трикутними листочками. Стебла прямостоячі, прості, 10-35 см заввишки. Листки чергові, у верхній частині стебла зближені, сидячі, м'ясисті, голі, вузьколанцетні, видовженоланцетні або оберненояйцевидновидовжені, з клиновидною основою, гострі, як правило від середини або вище гострозубчасті, іноді цілокраї. Квітки правильні, одностатеві, дводомні, з 4-, зрідка п'ятичленними квітковими колами, у верхівковому щитковидному багатоквітковому густому суцвітті.Пелюстки видовжені або лінійні, жовті чи зеленаві, в чоловічих квітках 3-4 мм завдовжки, в жіночих недорозвинені. Плід – довгаста листянка. Цвіте в червні-серпні. Гемікриптофіт, ентомофіл, клейстогам, часто аутохор.

Екологія та місця поширення: мезофіт, індиферентний вид. Субальпійський та альпійський пояси, від 1600-2000 м, на кам`янистих розсипах флішових порід, на задернованих виступах вологих скель, по берегах гірських річок.

Ценотична