Умови існування жужелиць найрізноманітніші. Традиційно всі види ділять на три групи: гігрофіли (зв’язані з берегами водойм і не зустрічаються далеко від води), фітофіли (живуть і живляться на рослинах) і мезофіли (всі решта). Границі між цими групами досить умовні. Практичне значення турунів визначається в основному особливостями їх живлення. Хижаки здатні регулювати чисельність багатьох комах, наземних молюсків і інших безхребетних, серед яких є і небезпечні хижаки.

Не можна не сказати про значення багатьох видів турунів як об’єкта колекціонування. Число колекціонерів тільки одного роду Carabus вимірюється тисячами. Деякі види цього роду набули значної комерційної цінності (до багатьох десятків доларів за екземпляр) і посилене відловлювання їх на продаж ставить їх на грань вимирвння. Це призвело, з одного боку, до налагодження штучного розведення ряду рідкісних і красивих видів, а, з другого боку, до включення деяких видів в “Червоні Книги”.

Типовим представником роду Carabus є жужелиця чорна (Carabus coriaceus L.), яка вирізняється з поміж інших карабусів своїми розмірами – 35-40 мм. Характерною ознакою виду є трилопатева верхня губа, що відрізняє його від інших видів роду. У Карпатському регіоні найпоширенішими видами з цього роду є C. auronitens, C. cancellatus, C. violaceus.

2. Матеріали і методика досліджень

2.1. Об’єкт досліджень

Об'єктом досліджень виступали жуки родини Carabidae (Жужелиці або Туруни) , роду Carabus що були відловлені в долинах рік Зелениці та Зубрівки, на схилах гір Великий Горган, Малий Горган, Довбушанка, Хом'як, Синяк, Товста (Східні Горгани). Оскільки комахи родини Carabidae ведуть прихований спосіб життя проводився інтенсивний пошук під потенційними укриттями (кам'яні брили, повалені трухляві стовбури дерев та ін.).

2.2. Методи досліджень

Матеріал вивчався за колекціями, переданими кафедрі біології Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Матеріал зібрано під час експедиційних виїздів пртягом липня-серпня 2000-2002 р. за допомогою методів ручного збору та грунтових пасток. Збір комах проводився на луках, що розташовані на прирічкових терасах. Луки в більшості випадків виникли внаслідок проведення вирубок і використовуються як сінокоси. Річкові тераси являють собою гірську луку, оточену біоценозом хвойного (смереково-ялицевого) лісу, на висоті 800 м н.р.м. і розташовану за 2 км вище по течії від злиття річок Зелениці і Зубрівка. В долинах річок Жонка і Бистриця Солотвинська, річкові тераси аналогічні висотам відповідно 760 та 780 м н.р.м. Досліджені біоценози перебувають під впливом ряду антропічних факторів: в долинах річок Зелениця та Зубрівка мають місце локальні вирубки лісів на схилах гір Великий Ґорґан та Малий Ґорґан (у формі суцільних вирубок), на схилах гір Ігровець та Сивуля розташовані старі вирубки з наявністю великої кількості деревини, що розкладається, наявний в усіх досліджених біоценозах інтенсивний випас худоби у річкових долинах.

У роботі прийнята систематика турунів за О.Л. Крижановським та ін. [12], види в межах родів подані за абеткою. Визначення проводили згідно загальнопринятої методики, як описано в [1,11].

Ендемічні види турунів у фауністичному огляді відмічені зірочкою.

При дослідженні використовували бінокулярний мікроскоп фірми “Nikon” (Японія).

2.3. Загальна характеристика дослідженого реґіону.

Ґорґанський хребет – східний хребет Карпатських гір, який характеризується відсутністю альпійського поясу. Особливістю ландшафту є розсипи пісковиків, що займають значні площі. Найвищими точками хребта є: г. Сивуля (1815 м), г. Братковська (1792 м), г. Грофа (1752 м), г. Попадя (1742 м), г. Стримба (1723 м). Флора Ґорґан представлена переважно бореальним типом ґеоелементів: в основному це рослини темно-хвойних лісів, утворених Picea abies L. i Abies alba L., рідко трапляються Pinus cembra L. та Pinus sylvestris L. Сюди належить голарктичний ґеоелемент, представлений такими видами як Blechnum spicant (L.) Roth., Lycopodium annotinum L., L. clavatum L., Equisetum sylvaticum L., E. palustre L., Pyrola rotundifolia L., Vaccinium vitis-idaea (L.) Avror., Oxalis acetosella L.; палеоарктичний ґеоелемент: Pulmonaria moliss Wulf. ex Hornem., Veronica chamaedris L., Campanula glomerata L., C. cervicaria L; західно-палеобореальний ґеоелемент: Pyrola media Sw. та інші. Європейський тип ґеоелементів (елементи широколистяних лісів Fagus sylvatica L., Quercus robur L., Carpinus betulus L.) у Ґорґанах представлений тільки середньо-європейськими ґеоелементами: Sorbus aucuparia L., Duschekia viridis (Chaix) Opiz, Acer pseudoplatanus L., Primula elatior (L.) Hill, Mercurialis perennis L., Digitalis grandiflora Mill. та інші.

Дослідження проводились у південно-східному районі Ґорґанського хребта, а зокрема у долині річок Зелениці і Зубрівки (заповідне урочище “Ельми”).

2.4. Характеристика долини річок Зубрівки та Зелениці

Зубрівка та Зелениця являють собою єдину річкову систему, яка є частиною водозбору ріки Бистриці Надвірнянської. Долини річок Зубрівки та Зелениці характеризуються висотами 760-900 м н.р.м. Річка Зубрівка бере свій початок біля східного підніжжя гори Ведмежник і через 8 км зливається із Зеленицею. Витоки Зелениці беруть початок біля підніжжя гори Великий Ґорґан. Досліджений район обмежений гірськими хребтами: на сході це відроги гори Великий Ґорґан та гори Синичка, на півдні та південному-заході відрогами гір Хом’як, Синяк і Малий Ґорґан, із північної та північно-західної сторони – горами Товста й Довбушанка. Таким чином, природні угруповання у долинах річок Зубрівки й Зелениці можна розглядати як окремі природні системи.

У тектонічному плані територія дослідженого реґіону знаходиться в зовнішній антисинклінальній зоні. В ґеоморфологічному плані - це район середньо-високих Скибових Карпат.

Ґрунтовий покрив на досліджуваній території сформувався в умовах складної літологічної диференціації