Лісові угруповання представлені переважно темно-хвойними породами Picea abies i Abies alba, також наявні острівні праліси з участю Pinus cembra (Ґорґанський заповідник). У субальпійському поясі – Pinus mugo; листяні породи представлені переважно Betula pendula Roth. (пірофітний вид), Alnus glutinosa (L.) Gaerth.; буковий пояс в даному районі Ґорґанського хребта виражений слабо. Виявлено дифузне поширення душекії зеленої у верхній течії річки Зубрівки. До висоти 900 м поширені природні мішані деревостани з перевагою ялиці, бука та домішками смереки; до висоти 1200 м - смерекові деревостани з домішками бука, ялиці та явора. Від 1200 м до 1500 м ростуть чисті смерекові ліси. На висотах від 1500 м до 1750 м у субальпійському поясі поширені зарості сосни гірської з участю сосни кедрової европейської. Лісовою рослинністю вкрито близько 86% площі досліджуваної тереторії, з яких 67% - природні деревостани. Найбільшу площу займають ліси смереки - 89%, ялиця, бук та інші породи займають близько 2% площі досліджуваного реґіону, решта – ліси, утворені з участю сосни кедрової европейської, яка утворює субформації кедрово-смерекових лісів і представлена вологими смереково-кедровими та кедрово-смерековими борами та суборами [2].

3. Результати та обговорення

3.1 Фауністичний огляд

Всього у зазначений період було зібрано 102 екз., виявлено 11 видів (причому 4 з них виявлені в південо-східних Ґорґанах вперше: Carabus convexus F., C. glabratus Payk., C. linnei Panz., C. zawadzkii Krtz.,. Один з виявлених видів (C. zawadzkii Krtz.) являється південно-східнокарпатським ендеміком) турунів (список видів наведений нижче). Серед 11-ти видів роду Carabus, які були піймані за допомогою методів ручного збору, 2 – ендемічні для Карпат (Carabus obsoletus, Carabus zawadzkii). Один з виявлених видів (Carabus fabricii) запропонований до внесення в списки Червоної книги України.

№ | Вид | 2000 | 2001 | 2002

К-ть | % | К-ть | % | К-ть | %

Carabus auronitens escheri Pallrd. | 4 | 10.5 | 11 | 25 | 1 | 5

C. cancellatus Ill. | 6 | 15.8 | 8 | 18.2 | 9 | 45

C. convexus F. | - | 0 | 2 | 4.5 | - | 0

C. coriaceus L. | 3 | 7.9 | - | 0 | - | 0

C. fabricii Duft. | 1 | 2.6 | 3 | 6.8 | - | 0

C. glabratus Payk. | 3 | 7.9 | - | 0 | - | 0

C. linnei Panz. | 2 | 5.3 | 2 | 4.5 | 1 | 5

* C. obsoletus Sturm. | 1 | 2.6 | - | 0 | - | 0

C variolosus F. | 1 | 2.6 | 3 | 6.8 | 3 | 15

C. violaceus L. | 15 | 39.5 | 11 | 25 | 5 | 25

* C. zawadzkii Krtz. | 2 | 5.3 | 4 | 9.2 | 1 | 5

Всього екземплярів | 38 | 100 | 44 | 100 | 20 | 100

3.2. Ендемічні види турунів

У масиві Ґорґан виявлено 16 ендемічних для Карпат видів турунів із 27 зареєстрованих в Українських Карпатах [7]. У заповідному урочищі “Ельми” (природний заповідник “Ґорґани”) знайдені 2 з них (Carabus obsoletus, C. zawadzkii), з яких 1 західно-східнокарпатський (C. obsoletus) і 1 – південно-східнокарпатський (C. zawadzkii) ендеміки. Серед ендеміків заповідника 2 мезофіли (Carabus obsoletus, C. zawadzkii), що приурочені до лісових та лучних екосистем.

Carabus obsoletus Sturm. – західно-східнокарпатський ендемік. Гірський і субгірський вид, заселяє Карпати від Румунії до Словаччини. В Україні- тільки в Карпатах, від передгір’я до субальпійського поясу.

Carabus zawadzkii Krtz. – південно-східнокарпатський ендемік, відомий з України і гір у південно-східній частині Польщі. Від поясу букових лісів до нижньої частини субальпіки.

3.3. Висотний розподіл турунів

Таблиця 1.

Висотний розподіл жуків-турунів (Carabidae, Carabus) заповідного урочища “Ельми”.

№ | ВИДИ | 600-800 | 800-1200 | 1200-1550 | 1550-1750 | Всього

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

64 | 32 | 2 | 4 | 102

Всього видів | 6 | 7 | 1 | 1

Природний заповідник “Ґорґани” повністю знаходиться в висотних рослинних поясах смерекових, букових лісів та субальпійському [8]. З метою вивчення вертикального розподілу турунів нами, виходячи із специфіки дослідженого регіону і його рослинного покриву, виділено чотири вертикальні смуги: 1) 600-800 м – нижня смуга лісового поясу, яка відповідає сильно антропогенізованому ландшафту (людські поселення, рінь-прирічкові кам’янисто-мулисті наноси, післялісові луки (сіножаті,