пасовища), розріджені ялицево-смерекові похідні ліси); 2) 800-1200 м – середня смуга лісового поясу, яка відповідає мішаним буково-хвойним (субформація Fageto-Abieto-Piceetum), з участю Pinus cembra, середньовіковим лісам [10]; 3) 1200-1550 м – верхня смуга лісового поясу, яка відповідає чистим смерековим (субформація Piceeta abietis) приполонинним природним лісам; 4) 1550-1750 м – субальпійського поясу, яка відповідає чагарниковим заростям сосни гірської (жерепу) (формація Pinetea mugi) і кам’яним розсипам (ґрехотам).
Із збільшенням висоти кількість видів роду Carabus зменшується (табл. 2). На висотах 600-800 м зареєстровано 7; 800-1200 м – 6; 1200-1550 м – 1 і на висотах 1550-1750 м – 1 вид турунів. Найбільшою кількістю екземплярів на висотах 600-800 м представлений вид Carabus violaceus (21). На висотах 800-1200 м переважають представники виду Carabus cancellatus (9). На висотах 1200-1550 м – вид Carabus violaceus (2). І на висотах 1550-1750 м виявлені 4 екземпляри Carabus fabricii. В цілому, із збільшенням висоти, спостерігається зменшення видового багатства роду Carabus.
Якщо проаналізувати динаміку структури фауни роду, то можна простежити наступне:
в 2000р. спостерігалося 2 домінанти і 1 субдомінант;
в 2001р. – 1 домінант і 2 субдомінанти;
в 2002р. – 1 домінант і 1 субдомінант.
Доміючими видами в структурі фауни роду спостерігалися такі види:
у 2000р. – Carabus violaceus (39,5%)
у 2001р. - Carabus violaceus та Carabus auronitens (по 25%)
у 2002р. – Carabus cancellatus (45%)
Тобто, можна простежити зміну чисельності виду Carabus violaceus протягом 2 років з 39.5% у 2000р. - до 25% (у 2001 і 2002р), де імовірно спостерігається заміщення виду Carabus violaceus на вид Carabus cancellatus.
Вище 800 м переважають, в основному, види Carabus auronitens escheri, C. cancellatus, C. violaceus.
У кожному фітоценозі виявлено наявність приуроченого до певного біотопу набору видів. Так, у темнохвойних фітоценозах, утворених Picea abies L. та Abies alba L., було виявлено наявність Carabus violaceus, C. cancellatus. У широколистяних фітоценозах, утворених Fagus sylvatica L., виявлено виключно види Carabus violaceus, C. cancellatus. Але, загалом, приуроченість окремих видів родини до певного біотопу потребує додаткових досліджень.
Висновки
Таким чином, у заповідному урочищі “Ельми” (природний заповідник “Ґорґани”) та його найблищих околицях протягом досліджень 2000-2002 рр. нами зібрано 102 екземпляри, виявлено 11 види жуків-турунів (Carabidae, Carabus). Причому 4 з них виявлені в південо-східних Ґорґанах вперше (Carabus convexus F., C. glabratus Payk., C. linnei Panz., C. zawadzkii Krtz.). Один з виявлених видів (C. zawadzkii Krtz.) являється південно-східнокарпатським ендеміком, а один запропонований до внесення в Червону книгу України. В цілому, зі збільшенням висоти, спостерігається зменшення видового складу роду Carabus.
Виявлено динаміку структури фауни роду Carabus. Простежується зміна чисельності виду Carabus violaceus протягом 2 років з 39.5% у 2000р. до 25% (у 2001 і 2002р.), де імовірно спостерігається заміщення виду Carabus violaceus на вид Carabus cancellatus.
Найбільшою кількістю екемплярів представлені види Carabus violaceus (31), C. cancellatus (23), C. auronitens escheri (16). Із врахуванням літературних даних [13-15], у гірському масиві Ґорґан зареєстровано 8 видів турунів. Таким чином досліджена фауна роду Carabus природного заповідника “Ґорґани” становить на сьогодні 12 видів. На території заповідника (масив гори Довбушанки) виявлено 11 ендемічних для Карпат видів: Nebria heegeri, N. reitteri, N. transsylvanica, Carabus obsoletus, C. zawadzkii, D. subterraneus, T. latus, P. quadricollis, D. carpathicus, Pterostichus foveolatus, P. pilosus. [8].
Література
Висловлюю щиру подяку Н. Шумській та В. Пушкарю за цінні поради при підготовці статті, а також В. Рожнятовській (матеріали якої були взяті за основу статті) та А. Сіренку.
Бей-Биенко Г.Я. Определитель насекомих европейской части СССР в пяти томах. Т. 2. Жесткокрилие. – М.: Высшая школа. 1970. – С.1-535.
Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат – К.: “Наукова думка”, – 1980 р.
Приходько М.М, Парпан В.І. (ред.) Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 43-46.
Римарчук Т., Єльцов А., Жирак Р. Структура і динаміка ентомофауни східних Ґорґан і окремих районів Прикарпаття // Вісник Прикарпатського університету. Серія біологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – №2. – С. 72-95.
Різун В.Б. Видове багатство та висотний розподіл карабідофауни // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. – Київ, 1997. – С. 307-308.
Різун В.Б. Біорізноманіття і висотний розподіл турунів (Coleoptera, Carabidae) Свидовецького хребта // Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. – Рахів, 1998. – 2. – С. 275-280.
Різун В.Б. Ендемічні види турунів (Coleoptera, Carabidae) на території Карпатського національного природного парку // Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку. – Яремче, 2000. – С. 242-247.
Різун В.Б. Жуки-туруни (Coleoptera, Carabidae) природного заповідника “Ґорґани” // Наукові записки державного природознавчого музею. – 2003. – 17. – С. 63-80.
Різун В.Б. Туруни українських Карпат. Львів. – 2003. – 207 с.
Стойко С.М., Мілкіна Л.І, Тасєнкевич Л.О. Природа Карпатського Національного Природного Парку // Академія наук України. Інститут Екології Карпат. – Київ: Наук.думка, 1993. – С. 214.
Freude H., Harde K.W., Lohse G.A. Die Kдfer Mitteleuropas. – Goeke & Evers. – Krefeld. – 1976. – 302p.
Kryzhanovskij O.L., Belousov I.A., Kabak I.I., Kataev B.M., Makarov K.V., Shilenkov V.G. A Checklist of the Ground-Beetles of Russia and Adjacent Lands (Insecta, Coleoptera, Carabidae). – Sofia-Moskow: Pensoft Publischers, 1995. – 271 p.
Lazorko W. Eine neue, bischer unbeachtete und schlecht gedeutete Rasse des Carabus Fabricii Panz. ( Col. Carabidae ) // Entomologische Arbeiten aus dem Museum G.Frey. – Mьnchen, 1951. – 2, №1. – P. 183-196.
Lazorko W. Die koleopterologische Fauna des Berges “Jajce Perehinske”