РЕФЕРАТ

на тему:

„Життя і творчість Луї Пастера –основоположника біології як науки”

П л а н :

Біографічні відомості.

Вивчення винної та виноградної кислоти.

Вчення про бродіння.

Пастеризація.

Вивчення про епідемічні захворювання.

Ідеї щеплення. Робота із курячою холерою та сибірською виразкою.

Щеплення проти сказу.

Останні раки вченого.

Луї Пастер народився 27 грудня 1822 р. у місті Доль (департамент Юра) у родині відставного наполеонівського солдата Жана-Жозефа Пастера. Прадід Пастера був кріпосним селянином, що відкупився на волю за 96 франків. Обробка шкір стала фамільною спеціальністю, тому що прадід, дід і батько Пастера мали свої шкіряні майстерні. Пастер настільки звик до обстановки, зв'язаної з цим ремеслом, що надалі , живучи в Парижі , він сильно тужив за рідними місцями, і в одному з листів писав: "Якби я тільки міг вдихнути запах дубової майстерні, я почуваю, що видужав би". Мати Пастера, Жанна-Етьєнн Рокі, була ніжною турботливою матір'ю, до якої він завжди виявляв велику любов і відданість.

Родина Пастера незабаром перебралася із Доля спочатку в Марноз, а потім, у 1825 р., в Арбуа, де Луї Пастер пішов у початкову школу, а потім в Арбуазький коледж. Трудова атмосфера, що панувала в будинку, вплинула на формування Пастера як людини і вченого. Трохи замкнутий за своїм характером батько, що багато читав і володів великою наполегливістю і волею, безсумнівно, служив для нього прекрасним прикладом. Саме в дитинстві в нього виробилося те почуття , котре дозволило йому через багато років сказати: "Борг закінчується там, де починається неможливе". Батько Пастера брав участь у походах Наполеона І, і в будинку, безсумнівно, був культ цього видатного полководця.

Обдарованість натури Пастора проявилася дуже рано в його захопленні живописом. Ще зовсім юним він написав багато портретів своїх рідних і друзів, і деякі з них ввійшли в сучасні каталоги і заслуговують уваги. Особливий інтерес представляють пастельні портрети його матері і батька.

З коледжу Пастер перевівся в ліцей, що знаходився в Безансоні, де виявив виняткову цікавість до хімії. Він закінчив ліцей зі ступенем бакалавра літератури, але це його не задовольнило і він додатково здав екзамени на бакалавра математики. Батько Пастора прагнув дати йому гарну освіту і направив його в Париж, де в 1842 р. він складав іспити в Еколь Нормаль. Він їх витримав, але вважав, що його знання недостатні . Через рік він здав іспит з набагато великим успіхом і в 1843 р. став студентом Еколь Нормаль, що закінчив у 1847 р. Цей період був періодом розквіту хімії у Франції. Учителями Пастера були знаменитий Дюма, кристалограф Біо, хімік Баляр, і тому він захопився хімією. Після закінчення Еколь Нормаль Пастер одержує диплом доцента фізичних наук і починає працювати лаборантом при кафедрі хімії, очолюваної Баляром. Незабаром він захищає першу докторську дисертацію по хімії на тему "Про мишякові з'єднання калію, натрію й амонію" і другу дисертацію але по фізиці: "Дослідження явищ, що відносяться до обертальної поляризації рідин".

Безсумнівно, що вивчення обертальної поляризації рідин уплинуло на його подальші наукові інтереси. В Еколь Нормаль він познайомився з Деляфосом, викладачем кристалографії і став цікавитися зв'язком, що існує між формою кристалів, їхнім складом і обертанням площини поляризації.

Про зв'язок, що існує між будівлею кристалів і їхньою здатністю обертати поляризований промінь, було відоме задовго до початку робіт Пастера в цій області.

Біо, учень відомого французького кристалографа Гаюі, у 1815 р. довів, що цією властивістю володіють також розчини. Таким чином, різне відношення до поляризованого світла в оптично активних речовинах порозумівається розташування атомів. Такої точки зору дотримувався Пастер. У 1844 р. Мітчерліх повідомив про результати своїх досліджень винної і виноградної кислот. Вивчаючи їх, він прийшов до висновку, що вони тотожні по своєму складу і за формою кристалів і відрізняються тільки тим, що винна кислота обертає поляризований промінь уліво, тоді як виноградна кислота оптично неактивна. Вказуючи на це розходження, Мітчерліх вважав за необхідне підкреслити наступне : "Але природа і число атомів, їхнє розташування і відстань в обох тілах ті ж". Це суперечило тим поглядам, що склалися в Пастера, і він приступив до експериментальної перевірки цього твердження.

Спочатку він одержав кристали оптично активної винної кислоти і знайшов, що вони мають збоку додаткову площину, грань, що зрізає, лише одну сторону. Ця площина не була замічена Мітчерліхом. Розчинивши кристали винної кислоти і пропустивши через розчин поляризований промінь, Пастер переконався, що останній обертається вправо, отже, тут мався прямий зв'язок між формою кристала й оптичною активністю. Далі він приступив до вивчення кристалів оптично-недіяльної виноградної кислоти, логічно вважаючи, що вона оптично неактивна, отже, кристали її будуть мати симетричну будову. Він був дуже здивований, переконавши, що це не так. У дійсності серед кристалів виноградної кислоти були кристали, що мають праві додаткові площини, і кристали, що володіють лівими додатковими площинами. Розчин перших обертав поляризований промінь вправо, розчин других уліво, суміш розчинів зовсім не відхилила поляризований промінь. У результаті: 1) отримана вперше ліва винна кислота, раніше невідома, 2) довело, що виноградна кислота складається з правої і лівої винної; 3) установлено, що форма кристалів визначає їхню оптичну активність; 4) з'ясовано, що розташування атомів у молекулі визначає характер оптичної активності. Отримані Пастером дані були настільки нові, що після доповіді, зробленої ним в Академії наук на цю тему, була створена