Ґрунт є цілком результатом діяльності живої речовини у відсталому (неживому) середовищі. Вирішальна роль у цьому процесі належить клімату, топографії, діяльності мікроорганізмів , рослин і материнських порід. Біосфера, виникнувши і сформувавшись 1-2 млрд. років тому (до цього часу відносяться перші виявлені залишки живих організмів), знаходиться в постійній динамічній рівновазі і розвитку.

У біосфері, як і у будь-який екосистемі, відбувається кругообіг води, планетарні переміщення повітряних мас, а також біологічний кругообіг, що характеризується ємністю - кількістю хімічних елементів, розміщених одночасно в складі живої речовини в даній екосистемі, і швидкістю - кількістю живої речовини, що утворюється і розкладається в одиниці часу. У результаті на Землі підтримується великий геологічний кругообіг речовин, де для шкірного елемента характерна своя швидкість міграції у великих і малих циклах. Швидкості всіх циклів окремих елементів у біосфері найтіснішим образом сполучені між собою.

Сталі за багато мільйонів років кругообіг енергії і речовини в біосфері самопідтримуються в глобальних масштабах, хоча локальні (місцеві) зміни структури й особливостей окремих екосистем (біогеоценозів), що складають біосферу, можуть бути значними.

Ще на ранніх етапах еволюції жива речовина поширилася по безжиттєвих просторах планети, займаючи всі потенційно доступні для життя місця, змінюючи їх і перетворюючи в місця проживання. І вже в древні часи різні життєві форми і види рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів зайняли всю планету. Живу органічну речовину можна знайти й у глибинах океану, і на вершинах найвищих гір, і у вічних снігах Приполяр'я, і в гарячих водах джерел вулканічних районів.

Таку здатність до поширення живої речовини В.І.Вернадський назвавши «повсюдністю життя».

Еволюція біосфери йшла по шляху ускладнення структури біологічних співтовариств, множення числа видів і удосконалювання їхньої пристосованості. Еволюційний процес супроводжувався збільшенням ефективності перетворення енергії і речовини біологічними системами: організмами, популяціями, співтовариствами.

Вершиною еволюції живого на Землі з'явилася людина, що як біологічний вид на основі численних змін придбав не тільки свідомість (зроблену форму відображення навколишнього світу), але і здатність виготовляти і використовувати у своєму житті знаряддя праці.

За допомогою знарядь праці людство стало створювати фактично штучне середовище свого проживання (поселення, житла, одяг, продукти харчування, машини і багато чого іншого). З цього часу еволюція біосфери вступила в нову фазу, де людський фактор ставши могутньою природною рушійною силою.

Біосфера і людина. Ноосфера.

Термін «ноосфера» був запропонований у1927 році французьким математиком і філософом Э.Леруа. «Noos» - давньогрецька назва людського розуму.

Перша створена людиною культура-палеоліт (кам'яний вік) - продовжувалася приблизно 20-30 тисяч років. Вона збігалася з тривалим періодом зледеніння. Економічною основою життя людського суспільства було полювання на великих тварин: шляхетного і північного оленя, шерстистого носорога, осла, коня, мамонта, туру. На стоянках людини кам'яного віку знаходять численні кісти диких тварин - свідчення успішного полювання. Інтенсивне винищування великих травоїдних тварин привело до порівняно швидкого скорочення їхньої чисельності і зникнення багатьох видів. Якщо дрібні травоїдні могли заповнити втрати від переслідування мисливцями високою народжуваністю, то великі тварини в силу еволюційної історії були позбавлені цієї можливості. Додаткові труднощі виникли внаслідок зміни природних умов наприкінці палеоліту. 10-12 тисяч років тому наступило різке потеплення, відступив льодовик, ліси поширилися в Європі, вимерли великі тварини. Це створило нові умови життя, зруйнувало сформовану економічну базу людського суспільства. Закінчився період його розвитку, що характеризувався тільки використанням їжі, тобто чисто споживчим відношенням до навколишнього середовища.

У наступну епоху - епоху неоліту (новий кам'яний вік) - поряд з полюванням, рибним ловом і збиранням усе більшого значення набуває процес виробництва їжі. Робляться перші спроби одомашнювання тварин і розведення рослин, зароджується виробництво кераміки. Уже 9-10 тисяч років тому існували поселення, серед залишків яких виявляють пшеницю, ячмінь, сочевицю, кістки домашніх тварин - кіз, свиней, овець. Розвиваються зачатки землеробського і скотарського господарства. Широко використовується вогонь і для знищення рослинності в умовах підсобного землеробства, і як засіб полювання. Починається освоєння мінеральних ресурсів, зароджується металургія.

Виникнення антропоценозів.

Ріст населення, якісний стрибок у розвитку науки і техніки за останні два сторіччя, і особливо в наші дні, привели до того, що діяльність людини стала фактором планетарного масштабу, що направляє силою подальшої еволюції біосфери. Виникли антропоценози (від грецького anthropos - людина, koinos - загальний, спільність) - співтовариства організмів, у яких людина є домінуючим видом, а його діяльність - визначальний стан усієї системи. В.И.Вернадський вважав, що вплив наукової думки і людської праці обумовили перехід біосфери в новий стан - ноосферу (сферу розуму). Зараз людство використовує для своїх нестатків дуже велику частину території планети і усі великі кількості мінеральних ресурсів.

3. Природні ресурси і їхнє використання.

Біологічні, у тому числі харчові, ресурси планети обумовлюють можливості життя людини на Землі, а мінеральні й енергетичні є основою матеріального виробництва людського суспільства. Серед природних багатств планети розрізняють вичерпні і невичерпні ресурси.

Невичерпні ресурси.

Невичерпні ресурси підрозділяються на космічні, кліматичні і водяні. Це енергія сонячної радіації, морських хвиль, вітру. З урахуванням величезної маси повітряного і водяного середовища планети невичерпними вважають атмосферне повітря і воду. Виділення це відносно. Наприклад, прісну воду вже можна розглядати як ресурс вичерпний. оскільки в багатьох регіонах земної кулі виник гострий дефіцит води. Можна говорити і про нерівномірність її розподілу, і неможливості її використання через забруднення. Умовно вважають і кисень атмосфери