Сучасні вчені-екологи думають, що при сучасному рівні технології використання атмосферного повітря і води цим ресурси можна розглядати як невичерпні тільки при розробці і реалізації великомасштабних програм, спрямованих на відновлення їхньої якості.

Вичерпні ресурси.

Вичерпні ресурси поділяються на поновлювані і не поновлювані.

До поновлюваних відносяться рослинний і тваринний світ, родючість ґрунтів. З числа природних ресурсів, що заповнюються, велику роль у житті людини грає ліс. Ліс має не менш важливе значення як географічний і екологічний фактор. Ліси запобігають ерозії ґрунтів, затримують поверхневі води, тобто служать для накопичення вологи, сприяють підтримці рівня ґрунтових вод. У лісах живуть тварини, що представляють матеріальну і естетичну цінність для людини: копитні, хутрові звірі і дичина. У нашій країні ліси займають близько 30% усієї її суші і є одним із природних багатств.

До не поновлюваних ресурсів відносяться корисні копалини. Їхнє використання людиною почалося в епоху неоліту. Першими металами, що знайшли застосування, були самородні золото і мідь. Добувати руди, що містять мідь, олово, срібло, свинець уміли вже за 4000 років до н.е. У даний час людин втягнув у сферу своєї промислової діяльності переважну частину відомих мінеральних ресурсів. Якщо на зорі цивілізації людина використовувала для своїх нестатків усього близько 20 хімічних елементів, на початку XX століття - близько 60, то зараз більш 100 - майже всю таблицю Менделєєва. Щорічно добувається (витягається з геосфери) близько 100 млрд. т руд, палива, мінеральних речовин, що приводить до виснаження цих ресурсів. З земних надр витягається все більше різних руд, кам'яного вугілля, нафти і газу. У сучасних умовах значна частина поверхні Землі розорана чи являє собою цілком чи частково окультурені пасовища для домашніх тварин. Розвиток промисловості і сільського господарства зажадало великих площ для будівництва міст, промислових підприємств, розробки корисних копалин, спорудження комунікацій. У такий спосіб до цього часу людиною перетворено близько 20% суші.

Значні площі поверхні суші виключені з господарської діяльності людини внаслідок нагромадження на ній промислових відходів і неможливості використання районів, де ведеться розробка і видобуток корисних копалин.

Людина завжди використовувала навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, однак, протягом дуже тривалого часу його діяльність не робила помітного впливу на біосферу. Лише наприкінці минулого сторіччя зміни біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу вчених. Ці зміни наростали і у даний час обрушилися на людську цивілізацію. Прагнучи до поліпшення умов свого життя людство постійно нарощує темпи матеріального виробництва, не задумуючись про наслідки. При такому підході велика частина узятих від природи ресурсів повертається їй у виді відходів, часто отруйних чи не придатних для утилізації. Це приносить загрозу існуванню біосфери, і самої людини.

4. Межі стійкості.

Більшість процесів, що змінюються протягом геологічного часу на нашій планеті, розглядали раніше як чисто фізичні чи хімічні явища (розмивання, розчинення, осадження, гідроліз і т.п.). Біосферою В.І.Вернадський назвав ту область нашої планети, у якій існує чи коли-небудь існувало життя і яка постійно піддається чи піддавалася впливу живих організмів.

Частка шкіряного окремого організму в геологічній історії Землі мізерно мала. Однак живих істот на Землі нескінченно багато, що мають високий потенціал розмноження, активно взаємодіють із середовищем проживання й у кінцевому рахунку представляють у своїй сукупності особливий, глобальних масштабів фактор, що перетворює верхні оболонки Землі.

Значення організмів обумовлене їхньою розмаїтістю, повсюдним поширенням, тривалістю існування в історії Землі, виборчим характером біохімічної діяльності і винятково високою хімічною активністю в порівнянні з іншими компонентами природи.

Особливою категорією є біокосна речовина. Вернадський писав, що воно "створюється в біосфері одночасно живими організмами і відсталими процесами, представляючи системи динамічної рівноваги тихнув і інших". Організми в біокосній речовині відіграють ведучу роль. Біокосна речовина планети - це ґрунти, кора вивітрювання, усі природні води, властивості, що залежать від діяльності на Землі живої речовини. Біосфера - це та область Землі, що може бути охоплена впливом живої речовини. Із сучасних позицій біосферу розглядають як найбільш велику екосистему планети, що підтримує глобальний кругообіг речовин.

Біосфера виступає як величезна, надзвичайно складна екосистема, що працює в стаціонарному режимі на основі тонкої регуляції всіх складових її частин і процесів.

Стабільність біосфери ґрунтується на високій розмаїтості живих організмів, окремі групи яких виконують різні функції в підтримці загального потоку речовини і розподілі енергії, на найтіснішому переплетенні і взаємозв'язку біогенних і абіогенних процесів, на узгоджених циклів окремих елементів і зрівноважуванні ємності окремих резервуарів. У біосфері діють складні системи зворотних зв'язків і залежностей.

Як показують дослідження, принаймні останні 600 млн. років, починаючи з Кембрію, характер основних кругообігів на Землі істотно не мінявся. Здійснювалися фундаментальні геохімічні процеси, характерні і для сучасної епохи: нагромадження кисню, зв'язування інертного натрію, осадження кальцію, утворення кременистих сланців, відкладення залізних і марганцевих руд, сульфідних мінералів, нагромадження фосфору і т.д. Мінялися лише швидкості цих процесів. Очевидно, не мінявся істотно і загальний потік атомів, що утягуються в живі організми. Є підстава вважати, що маса живої речовини залишалася приблизно постійною, починаючи з карбону, тобто біосфера з тих пір підтримує себе у визначеному режимі кругообігів. Стабільний стан біосфери зумовлений у першу чергу діяльністю самої живої речовини, що забезпечує визначену швидкість фіксації сонячної енергії і біогенної міграції атомів. Таким чином, життя на Землі сама стабілізує умови свого існування, що дає їй можливість розвиватися нескінченно довго.

Однак стабільність атмосфери має визначені межі, і порушення її регуляторних