З-поміж різних видів рослинної олії та тваринних жирів ріпакова олія є найкращою сировиною для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів та багатьох інших готових харчових продуктів і різноманітних харчових приправ.

При переробці ріпакового насіння за безвідходною технологією, крім олії, макухи (шроту) одержають ще цілий ряд цінних продуктів. Зокрема, у процесі очистки олії залишаються фосфати, які йдуть на виробництво харчових і кормових фосфатидних концентратів; соапсток, що використовується в миловарінні й для одержання жирних кислот; відходи дезодорації та відпрацьований адсорбент – для виготовлення мийних паст.

Ріпакова олія застосовується у виробництві лаків, фарб, у металургійній та інших галузях промисловості, вона незамінна основа для виготовлення засобів захисту рослин, пластмас, що легко розкладаються у природному середовищі.

Акцентуючи увагу на кормовій цінності ріпаку, слід підкреслити: як озимі, так і ярі форми цієї культури є багатим джерелом високоякісних кормів для різних видів сільськогосподарських тварин. Більш того, у зв’язку з високим вмістом жиру ріпакове насіння належить до групи високоенергетичних кормів – в 1 кг його міститься 1.7-2.1 кормової одиниці.

Важливу роль відіграє ріпак у сівозмінах польових культур як попередник. М.Мельничук і О.Стельмах (1996) [ ] встановили, що при використанні озимого і ярого ріпаку, суріпиці та інших капустяних рослин як проміжних сидератів, забур’яненість наступних культур знижується на 40-50 %. Крім того, в сівозмінах, насичених зерновими культурами, ураженість рослин кореневими гнилями зменшується на 15-25 %.

Добре відома користь ріпака і як раннього медоноса, період цвітіння якого триває від 15 до 25-30 днів. За цей час з гектара посівів можна заготовити по 80-90 кг меду.

Ріпаоковою олією замінюють мінеральні мастила і масла в системах з високим ризиком екологічної шкоди (металообробні верстати, сільгосподарські машини, транспортні й гідравлічні засоби, які працюють у морях, на озерах і ріках, міських комунікаціях).

Виробники синтетичних мийних засобів (СНЗ) також переорієнтовуються на застосування ріпакової олії, зокрема, в пральних порошках, милі, дисперсійних речовинах, емульгаторах, пінистих й антипінистих речовинах, розчинниках.

Щоб зменшити шкоду навколишньому середовищу і людині, ріпакову олію вводять до фарб, що застосовується в друкарській справі. Похідні з ріпакової олії використовують як слизькі, антиблокувальні, антистатичні речовини і стабілізатори у виробництві пластмас та поліетиленової плівки. З ріпака одержують технічний та медичний гліцерин, вазелін, ліки.

Олія з високоглюкозинолатних сортів ріпака є основою для виготовлення технічних антифрикційних мастил, що мають антиокислювальні, протизношувальні й протизадирні влвстивості. Надзвичайно важливого значення набуває використання ріпакової олії як основи екологічно чистого біодизельного пального, що є предметом окремої розмови.

Ведучи мову про особливості поширення озимого і ярого ріпаку в різних регіонах світу, слід передусім зауважити, що історія вирощування цієї рослини бере початок від найдавніших часів розвитку землеробства. С.М.Бугай (1978) [ ] зазначає, що культура ріпаку була відома ще за 4 тис.років до нашої ери. Батьківщиною його є райони Середземномор’я, звідки він поширився в Індію та інші країни Азії (Кузнецов В.С., 1986) [ ].

За повідомленнями П.Коротиса (1999) [ ], ріпак як європейська олійна культура набув істотного поширення в середині XIX століття. До Західної України він був завезений з Німеччини, причому на початку нинішнього століття його посіви за площею значно перевищували посіви соняшнику. Так, на заході України, на Поліссі та в Лісостепу до 1930 року ріпаком засівали 120-130 тис.гектарів. Однак до кінця 50-х років виробництво його в Україні було майже повністю згорнуто.

На жаль, останнім часом площі під ріпаком у нас з різних причин знову почали зменшуватися. Хоча, як вважають спеціалісти, є доконечна потребапосіви озимого і ярого ріпаку довести щонайменше до 500- 600 тис.гектарів, а валові збори насіння – до мільйона тонн. М.Макар (1996) [ ] зазначає, що найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під ріпаком є дедалі зростаючий ринковий попит на цю культуру, висока економіна віддача коштів, вкладених у його виробництво. Ріпакове насіння останнім часом стало одним з найкращих валютообмінних продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках. С.Н.Фесун (1999) [ ] зазначає, що для України ріпак має насамперед експортне значення. Згідно з повідомленням Американського наукового інституту продовольчої та харчової політики (FAPRJ) загальна вартість світового експорту насіння ріпаку та продукції його переробки у 1997 році перевищила 1.7 млрд.доларів США і за прогнозами експертів, попит на дану групу продукції зростатиме. За даними В.Д.Гайдаша (1998) [6], в Україні добрі умови для розширення посівних площ озимого і ярого ріпаку.

ВИСНОВКИ

1. В озимого ріпака “00”-типу при середньому забезпеченні азотним живленням у весняно-літній період найвища інтенсивність росту рослин відмічена у фазі бутонізації – початку цвітіння – середньодобове збільшення висоти становить майже 6 см.

2. Встановлено, що при самозапиленні однієї квітки повністю стерильними є 26.1 % квіток, 29.4 % мали високу фертильність (сформувалось в стручку по 26-37 насінин) і 31.5 % були з середньою фертильністю (6- 25 насінин в стручку)

3. Маса насіння рослин формується в основному за рахунок насіння пагонів І і ІІ порядків галуження, на яке припадає відповідно 45.5 і 40.6 % від загальної кількості насіння з рослини.

Насіння центральної китиці має масу 5.05 мг, маса насінини пагонів І і ІІ порядку галужень становить близько 78, ІІІ порядку – 43.8 % від маси насінини центральної китиці.

В період формування і дозрівання маса насінини нижніх