Фаза І – тривалість 2-3 тижні після цвітіння, характеризується швидким розвитком запасних тканин і насіннєвої оболонки. В насінні збільшується вміст РНК і ДНК.

Фаза ІІ – тривалість 4-9 тижнів після цвітіння, характеризується швидким збільшенням розмірів клітин і нагромадженням сухої речовини, головним чином у вигляді відкладання запасних речовин. Максимальна суха маса насінин припадає на кінець фази.

Фаза ІІІ – тривалість 2-3 тижні після закінчення фази ІІ, проходить дозрівання насіння і супроводжується зниженням в ній вмісту води.

Отримані нами результати по досліджуваних показниках співпадають із вказаними періодами формування і дозрівання насіння. Слід зазначити, що ці процеси тривають майже 79-81 днів після закінчення цвітіння. Про їх закінчення свідчать дані схожості насіння. Цей показник визначається в лабораторно-насіннєвій практиці при оцінці посівного матеріалу. Тому для кожної категорії насіння встановлено допустимий рівень схожого насіння (ДСТУ-2240-93) [11]. При невідповідності цього показника, а також інших, насіння переводиться в нижчу категорію якості, або вибраковується в товарне.

Більш детальне узагальнення результатів досліджень, проведених по темі роботи іншими вченими буде в наступній роботі, після завершення оцінки досліджуваного матеріалу насіння на сирий протеїн, глюкозинолати і фосфор.

3. Об’єкти і методи проведення досліджень.

3.1. Польові дослідження.

Дослідження проводились у весняно-літній період на селекційних посівах озимого ріпаку сорту Дембо.

Сівбу ріпака проведено 5.09.2001 року вручну широкорядно з міжряддям 45 см і формуванням густоти рослин в рядку на віддалі 8-10 см. В літній період для боротьби із забур’яненістю (пирієм повзучим) посіви оброблялись гербіцидом “Зелек”.

Під зиму рослини пішли в фазі розетки стадія розвитку з нормально-розвиненими 4-5 листками.

Навесні по тало-мерзлому грунті в кінці березня проведено підживлення аміачною селітрою з розрахунку 60 кг діючої речовини азоту на гектар.

Об’єкт досліджень – рослина і квітка.

Дослідження проводились шляхом проміру висоти рослин з допомогою мірної лінійки та з застосуванням індивідуальних ізоляторів, які ставили на бутони.

Дослідження росту і розвитку рослин проводилось в динаміці, починаючи із 35-стадії і до повної стиглості сім разів: 18.04, 22.04, 29.04, 07.05, 11.05, 21.05, 01.06. Проміри проводились від поверхні землі ( нульова точка) до верхньої точки рослини в сантиметрах. Розвиток рослин фіксувався по проходженню рослинами відповідних фаз і етапів органогенезу на момент проведення промірів.

Для вивчення клейстогамії (самозапилення в межах однієї квітки), проводилась ізоляція квітки перед відкриттям бутону. Ізолятор розміром 5 на 9 см виготовлявся із матеріалу спеціальних ізоляторів більшого розміру виробництва Німеччини при допомозі паяльника. Виготовлений ізолятор ставився на бутон з обмотуванням своєю основою навколо, несучого бутон, стебла і закріплювався на стеблі і квітконіжці з допомогою тонкого мідного дротика (рис. 3.1.1).

Рис.3.1.1. Загальний вигляд інцухтування квітки.

Ізолятор залишався цілим до завершення запилення і утворення стручка довжиною 2.0-2.5 см після чого кінець його відрізався, що виключало можливість впливу ізолятора на формування і ріст стручка. Кастрольним бутоном-стручком був наступний до верхівки рослини. Ізольовалось 110 бутонів, з яких для оцінки залишились 92. Достигла китиця обрізалась на 5-7 см нижче ізолятора і 1-2 см вище контрольного стручка. Одержаний матеріал доставлявся для подальшого аналізу в лабораторію.

3.2. Лабораторні дослідження.

Дослідження проводились на матеріалі, одержаному і нагромадженому при проведенні польових дослідів.

Об’єкт досліджень – стигла рослина – центральний пагін і пагони, галуження, стручки, при вільному запиленні і запиленні під індивідуальними ізоляторами, насіння на протязі 7 строків росту аж до повної стиглості насіння.

Структура врожаю на стиглій рослині визначалась шляхом підрахунку кількості пагонів по порядковості галуження:

- нульове галуження – центральний пагін;

- пагін, що відходить від нього – І-го порядку;

- пагін, що відходить від пагона І-го порядку галуження – ІІ-го порядку;

- пагін, що відходить від пагона ІІ-го порядку галуження – ІІІ-го порядку.

На центральній китиці на протязі 7 строків відбиралось по 450- 500 стручків, в яких визначалась і маса 1000 насінин в грамах, а також схожість, вологість, суха речовина, цукри і сирий жир.

Кількість пагонів і стручків визначалась шляхом їх підрахунку, а маса насіння зважуванням з кожного порядку 12-ти рослин з визначенням середнього показника.

Маса 1000 насінин визначалася шляхом зважування двох зразків насіння в кількості по 500 шт в кожному, з наступним подвоєнням результату. Об’єктом визначення було свіжовилущене із стручків насіння. Стручки брались 7 разів в процесі росту і розвитку.

Ступінь клейстогамія (самозапилення однієї квітки) визначався в процентах, одержаних відношенням кількості утворених шляхом підрахунку ізольованих стручків (зав’язей) в шт. До загальної кількості зібраних після ізоляції бутонів.

Кількість насіння в стручку визначалась без його обмолоту шляхом підрахунку в нерозкритому стручку при просвічуванні.

Визначення загальної вологи визначалась при температурі (105±2)°С по ГОСТ 27548-97.

Проведення дослідження.

Алюмінієві бюкси, висушують при температурі (105±2)°С на протязі 1 години, охолоджують в ексікаторі і зважують. У зважну тару кладуть наважку проби 5 г.

Тара з пробою, яка досліджується, ставлять в сушильну шафу. Кришку знімають і ставлять поряд. Висушування проводять 5 год при температурі (105±2)°С. Після сушіння бюкси закривають кришками і охолоджують в ексікаторі на протязі 40-50 хв.

Після зважування проби ставлять на сушіння на 1 год і після охолодження на протязі 1 години знову зважують. Масу рахують постійною, якщо різниця між першим і другим зважуванням висушеної і охолодженої проби не більше 0.5 % маси висушеної проби.

Масову долю вологи х, % в пробі, яка досліджується вираховують по формулі:

де, М2 – маса тари з пробою до висушування, г;

М3 – маса тари з пробою після висушування, г;

М1 – маса