100 – коефіцієнт перерахунку в %.

За результатами дослідження приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень. Результати вираховують до третього десяткового знаку і закруглюють до другого десяткового знаку.

Вміст сухої речовини в % визначається по різниці 100 – х, де х – процент вологи.

З відібраних в полі 450-500 стручків отримувалось насіння, яке висушувалось на сонці і перед аналізом подрібнювалось на лабораторному млинку.

Визначення сирого жиру проводилось по кількості знежиреного залишку.

Метод заснований на видаленні жиру при допомозі органічного розчинника бензину.

Органічний розчинник видаляє не лише нейтральні жири, але і воскоподібні речовини, фосфатиди, альдегіди, кетони, сірчисті сполуки, органічні кислоти, смоли, барвлячі речовини і т.д. Такий загальний екстракт носить назву сирого жиру.

Хід визначення.

Готують пакетики фільтрувального паперу, кладуть їх в пронумеровані бюкси і висушують в сушильній шафі при температурі 100-105°С. В пакетики із фільтрувального паперу відважуються наважкимеленого насіння (близько 1 г, зважується точно), пакетики з меленим насінням кладуться в бюкс і висушуються в термостаті при 100-105°С до постійної ваги.

Висушені і зважені в бюксі пакетики з меленим насінням кладуть в екстрактор апарата Сокслета, заливають бензином і залишають на ніч.

На наступний день доливають бензину стільки, щоб відбулось його зливання і залишався деякий надлишок (50 – 25 мл).

Після цього колбу апарата Сокслета ставлять на водяну баню, нагрівають на повільному вогні (розчинник не повинен сильно кипіти). Бензин в колбі, нагріваючись, випаровується і піднімається по широкій трубі екстрактора в холодильник. В холодильнику бензин конденсується і краплями стікає в екстрактр, де знаходяться пакетики з досліджуваним насінням.

Як тільки екстрактор наповниться бензином до верхнього згину сифонної трубки, бензин з розчиненим в ньому жирі починає стікати по ній в колбу.

При рівномірній екстракції відбувається 4-5 зливів на протязі години. Екстрагування ведуть 10-12 годин.

Після закінчення екстракції пакетики виймають, розкладають на великому склі і висушують у витяжній шафі. Після цього їх кладуть у відповідні бюкси і ставлять у термостат для висушування при 100-105°С. Висушування продовжують до постійної ваги.

Процентний вміст сирого жиру вираховують по формулі:

де, х – процент сирого жиру, який визначається;

М – маса бюкси і пакетика з наважкою насіння після висушування до екстрагування жиру;

М1 – маса бюкси і пакетика з наважкою після екстрагування і висушування;

в наважках – насіння у повітряно-сухому стані;

100 – коефіцієнт перерахунку в %.

Вміст гігроскопічної вологи (х1 %) вираховують по формулі:

де, х1 % - процент гігроскопічної вологи, що визначається;

а – маса бюкси і пакетика, г;

б – маса бюкси з наважкою насіння до його висушування, г;

в – маса бюкси з пакетиком з наважкою насіння після його сушіння, г.

Суть методу полягає в екстрагуванні цукрів, освітлені екстракту і конденсації їх з антрономом, з утворенням сполуки, забарвленого розчину знаходиться в лінійній залежності від вмісту цукрів. Максимальне світлопоглинання – при 625 Нм.

Наважку повітряно-сухого розмеленого насіння масою 0.5 г кладуть мірні колби на 100 мл, заливають 60 мл попередньо нагрітої до 50-60°С дистильованого водою, збовтуючи на протязі 15 хв, після чого розчин фільтрують в мірну колбу на 100 мл. Осад на фільтрі проливають невеликою кількістю води. Після охолодження розчин доводять до мітки і старанно перемішують. Одержують вихідний неосвітлений екстракт цукрів, який при необхідності можна зберігати в холодильнику (не більше доби).

Для освітлення витяжки при аналізі беруть 5 мл вихідного розчину в колбу місткістю 100 мл. Добавляють по 2 мл 30 % розчину ZnSO4 і 15 % розчину K4 [Fe (CN)6] х 3Н2О, доводять водою до мітки, старанно перемішують і фільтрують через паперовий фільтр, відкидаючи перші прорції фільтрату. Освітлені розчини зберігають в холодильнику (не більше доби).

В пробірки з протертими пробками дозатором або піпеткою з резиновим балончиком вливають по 10 мл антранового реактива. Доливають обережно по стінці по 2 мл освітлених розчинів проби, закривають їх пробками і для переміщування енергійно збовтують 10 раз. Для побудови каліброваного графіка в пробірки з антромовим реактивом замість освітлених розчинів добавляють по 2 мл стандартних розчинів і також енергійно збовтують.

Пробірки відкривають, ставлять з штативом в киплячу водяну баню на 20 хв. При цьому розчин в пробірках приймає голубовато-зелене забарвлення.

Пробірки охолоджують біжучою водою і через 3 хв проводять виміри оптичної щільності розчинів, які аналізуються із стандартних розчинів на КФК-2 при довжині хвилі 625 Нм, при червоному світлофільтрі в кюветах з товщиною шару, який просвічується 20 мл.

Розчином для порівняння служить сліпа проба (замість розчину, що аналізується взято 2 мл води).

Вміст цукрів в пробі визначають по градуіровочному графіку, який побудований по результатах вимірів оптичної щільності стандартних розчинів.

Розрахунок вмісту, розчинних і які легко гідролізуються, цукрів в повітряно-сухій речовині проводиться по формулі:

де, х – вміст цукру, %;

П – кількість цукру, визначене по графіку, мг/2 мл;

А – об’єм очищеного неосвітленого екстракту (100 мл);

Б – об’єм очищеного освітленого екстракту (100 мл);

а – кількість вихідного екстракту, взятого на освітлення, мл;

б – кількість освітленого екстракту, взятого для реакції, мл;

Н – наважка повітряно-сухого насіння, мг;

100 – коефіцієнт перерахунку в грами.

Схожість насіння ріпаку визначалась по ГОСТу 12038-84. Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення схожості.

Для визначення відбиралось 4 проби по 100 насінин в кожній. Ложе для висіву насіння ріпаку НП (на фільтрувальному папері) ГОСТ 12038-84, додаток 1. Пророщуємо насіння в термостаті при температурі 20°С або при перемінній температурі 20-30°С в темноті. Схожість насіння визначається на 7 добу.

Насіння ріпаку висівають на двох-трьох шарах зволожуючого