Коли підготовляють фільтрувальний папір в пророщувальні, то пророщувальні дезинфікують 1 % розчином марганцево-кислого калію або спиртом. Фільтрувальний папір зволожують безпосередньо перед розкладанням насіння на пророщування. Фільтрувальний папір змочують, опускаючи у воду, а потім дають стекти залишку води. Розклавши насіння, в кожну пробу вставляють етикетку з написом номеру проби і повторності і дати схожості.

До схожих відносять нормально пророслі насінини. Схожість насіння вираховують в % відношенні.

5. Обговорення результатів досліджень.

Дослідження ріпака за вище описаною схемою проводиться вперше. В роботі поєднано вивчення питань росту і розвитку рослин, запиленя і формування та дозрівання насіння в період весняно-літньої вегетації. Хоча тривалість самого експерименту 3 міс., якщо не брати до уваги підготовчі роботи (сівба, догляд в осінній і ранньо-весняний періоди), відібраний матеріал може досліджуватися тривалий час, оцінюючи його на все нові фізіолого-біохімічні показники з метою пізнання особливостей формування і дозрівання насіння. В даній роботі представлені результати вивчення 7 показників, 4 з них в динаміці – від 28-30 дня після закінчення цвітіння – до збирання врожаю.

Крім навиків в проведенні наукових досліджень, опрацьовано літературу та ряд методів фізіолого-біохімічних досліджень рослин і насіння. Для аналізу використано достатню кількість рослин (40 – при вивченні змін висоти і 12 – при дослідженні структури врожаю) та прийняті методики визначення запланованих показників. Дослідження проводились під контролем і допомозі керівників роботи. Виконані вони з дотриманням відповідних вимог і методик, що забезпечило їх продуктивність.

Зокрема, встановлено, що у весняно-літній період вегетації в озимого ріпаку найвищий приріст висоти рослин припадає на фази бутонізації і початку цвітіння рослин – майже 6 см в добу. Ця властивість повинна враховуватись при організації підживлення посівів ріпака, оскільки рослини в цей період потребують великої кількості поживних речовин.

Вперше було досліджено самозапилення однієї квітки (клейстогамію). Аналізуючи результати самозапилення 92 квіток доказано, що майже 26.1 % є повністю самостерильним, ще 31.5 % мають середню фертильність і високу фертильність, яка забезпечує утворення в стручку 26-37 насінин, характерна для 29.4 % квіток. Ця властивість, а також запропонований методичний підхід в інцухтуванні можуть практично використовуватися для інтенсифікації селекційного процесу.

Інші досліджувані показники характеризують процеси формування і дозрівання насіння, в тому числі нагромадження в ньому олії – основного продукту, який визначає цінність використання ріпаку в народному господарстві. Характерно, що насіння посівного матеріалу має високу схожість, стає на 69-71 день після закінчення цвітіння або за 10 днів до збирання врожаю – схожість 96 %. Значні зміни проходять в насінні протягом всього періоду його формування і дозрівання. Так, кількість сухої речовини різко зростає, особливо в перший період досліджень, відповідно знижується в ньому вміст води. Основними компонентами сухої речовини з досліджуваних показників є жир і цукри, які взаємопов’язані, оскільки жир синтезується з цукрів. Ці процеси зумовлюють зміни маси насінини, яка є найвищою на 48- 51 день. Пізніше за рахунок зниження вологості і збільшення сухої речовини, в тому числі жиру, який є легшим за воду, маса насінини поступово зменшується. Маса насінини, їх кількість насіння на рослину визначають її насіннєву продуктивність. Як свідчать дані структурного аналізу вона формується в основному за рахунок насіння пагонів І і ІІ порядку, на який припадає відповідно – 45.54 % і 40.62 % від загальної маси насіння з цілої рослини. За масою найважчою є насінина центральної китиці (5.05 шт), маса насінини пагонів І і ІІ порядку становить близько 78 % від маси насінини центральної китиці, а ІІІ – лише 43.8 % (2.21 мг). Ці результати слід врахувати при визначенні біологічної врожайності ріпака, звичайно беручи до уваги сортові особливості цих показників. Більш детальне обгрунтування фізіолого-біохімічних змін, які відбуваються при формуванні і дозріванні насіння ріпака буде дано в наступній роботі після вивчення змін вмісту інших показників – азоту, глюкозинолатів, фосфору, енергії проростання, визначення яких вже завершується.

Таким чином, результати першого етапу дослідження “00”-сорту озимого ріпаку у весняно-літній період вегетації мають наукову і практичну цінність – окремі його питання вивчені вперше, а частина може бути використана в практичній селекції.

6. Використання ріпака в народному господарстві.

Серед основних сільськогосподарських культур, вирощуваних в Україні, ріпаку належить особливе місце. З одного боку, він – потужне джерело рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, а з другого – цінний корм для худоби: насіння його містить 40-47 % жиру, 20 % білка, 5.5-6.5 % клітковини. До того ж одержувана при переробці ріпакового насіння олія завдяки притаманним їй унікальним властивостям надзвичайно корисна для людини.

Олія з ріпака надзвичайно корисна для здоров’я. Значна кількість гліцеридів, що входять до її складу, має чудодійну здатність знижувати і регулювати вміст холестеринк в крові людини і цим запобігати серцево-судинним захворюванням, зменшує загрозу тромбоутворення. Порівняно з оліями інших культур та жирами тваринного походження ріпакова олія якісно переважає їх не тільки тим, що в своєму складі має найменше насичених жирних кислот, а й тим, що містить високий вміст лінолевої й ліноленової кислот, які відіграють важливу роль у життєдіяльності людського організму.

Лінолева кислота, наприклад, є основним компонентом клітинних мембран, ліноленова відіграє важливу роль у кисневому обміні нервових клітин. У жирах тваринного походження ця кислота відсутня або ж міститься в мізерній кількості.

Ріпакова олія належить до групи напіввисихаючих харчових рослинних олій і дуже часто використовується для споживання в натуральному вигляді