Тирлич жовтий містить гіркі глікозиди трисахарид генціаноза, алкалоїди, з яких виділено генціанин, ефірні і жирні олії, барвники, вітамін С. У листях знайдено гіркі речовини та аскорбінову кислоту – до 200 мл %.

Відвар кореневищ і кореню тирличу (15,0-20,0 г на 1 л води) застосовують при млявому травленні , при запорах, відсутності апетиту, при блідій немочі, подагрі, артритах і зовнішньо – для лікування застарілих гнійних ран.

Котяча м’ята справжня (Nepeta cutaria L.) – багаторічна трав’яна рослина губоцвітих (Lamiaceae). Із 1987 р. культивується на ділянках Радехівського і Орівського лісництв. Поновлення вегетації рослин починається в кінці квітня – на початку травня. Початок фази бутонізації припадає на 35-й день від початку відростання. У фазі бутонізації травостій котячої м’яти можна скошувати для заготівлі лікарської сировини. Масове цвітіння настає на 68-й день від поновлення вегетації. Тривалість цвітіння – 35-45 днів.

У середньому на особині від 8-10 генеративних пагонів, вегетативних – від 15-37. Висота генеративних пагонів майже 2 м, вегетативних – 0,5-0,7 м. Облистнення і галуження пагонів рясне. Від весняного поновлення вегетації до плодоношення минає 130 днів. Урожай зеленої маси 335 ц/га. Загальна маса особини досягає 65 г, зокрема пагонів – 45 г, листя – 20-25 г.

Із одного генеративного пагона отримують 30 г насіння. На ділянках Орівського лісництва у всіх культивованих рослин фенофази зміщуються на 15-20 днів порівняно з Радехівським лісництвом. Перші посіви котячої м’яти справжньої закладено на ділянках державного дендрологічного парку ім. З. Павлика Прикарпатського університету і. В. Стефаника.

При заготівля котячої м’яти для лікарської сировини травостій можна скошувати тричі. Перше скошування травостою слід проводити 10-15 червня, друге – 20-25 липня, третє – 15 вересня. В залишеній частині стебла найбільше бруньок поновлення. Поновлення вегетації рослини відбувається на 10-й день після першого скошування. Рослини котячої м’яти перезимовують у розетці листків зеленого забарвлення.

Котяча м’ята добре росте і розвивається на родючих ґрунтах.

Для виготовлення ліків використовують траву Herba nepetae cantaniae.

Із літературних джерел відомо, що котяча м’ята в народній медицині застосовується від ??? шлунка і нирок (гастрит), недокрів’я, задухи, болю голови, як потогінний засіб при застуді, кашлю, для збудження апетиту, зовнішньо при сверблячці (короста).

Рослина багата на ефірні олії. В насінні міститься 26,5 % жирної олії. Використовується в парфумерній і кондитерській промисловості. Має 50 мг вітаміну С, дубильні речовини. В кореневій системі є речовини, які сильно подразнюють нервову систему. Рослина – медонос. Поширена в гірському Криму.

Грунтово-кліматичні умови Малого Полісся і Східних Бескид повністю сприяють росту і розвитку котячої м’яти і її можна рекомендувати для широкого культивування.

Фацелія пожмолиста (Phacelia tanacetifolio Bentk) – однорічна трав’яна рослина родини водолистих (Hydrophyllaceae). В Орівському лісництві культивується з 1988 р. У Східних Бескидах фацелія є новою культурою. Рослини з трубчастими дзвоникоподібними темно-фіолетовими квітками, зібраними в односторонній волоті. Насіння висіяно в середині квітня. Сходи рослин з’являються на 10-й день після висіву. Фаза бутонізації після висіву настала на 49-й день, цвітіння рослин – на 65-й день, плодоношення на 115-й день від висіву. Грунтово-кліматичні умови сприяють доброму росту і розвитку рослини фацелії. Середня висота генеративного стебла 100 см. Розгалуження рясне від 5-10 пагонів. Довжина волоті суцвіття – 9,6 см, кількість гілок у суцвітті – 3,4, кількість насіння в гілці – 27,9. Маса насіння з одного суцвіття – 2,8 г.

Фацелію висіяно також на ділянці в ур. „Бобовище”. Масове цвітіння у рослин настало 31 серпня. Спостерігалося скупчення бджіл і джмелів на квітках фаделії. Рослини цвіли до 120 вересня, тим самим продовжено сезон збору нектару.

Буркун білий (Melilotus albus Medik) – дворічна рослина родини бобових (Fabaceue). На ділянках Орівського лісництва культивується з 1985 р. Вирощують буркун висівом на зелений корм і насіння. Надземна маса багата на протеїн. На ділянках дачі „Бобовище” рослини на другому році життя досягають майже 2 м заввишки. Сіно та зелена маса буркуну не поступається за вмістом протеїну іншим рослинам. В 1 кг сіна буркуну білого, зібраного до цвітіння. Міститься в середньому до 100 г перетравного протеїну, при загальні поживності 0,45 кормової одиниці.

Буркун – добра медоносна культура. Цвітіння рослин триває з червня по вересень. У рослинах буркуну міститься алкалоїд кумарин, тому тварини поїдають його неохоче. Щоб привчити їх до поїдання трави буркуну, потрібно згодувати його в фазі бутонізації. , а збирати на сіно перед початком його цвітіння. У цей час кумарину у рослинах менше. Травостій буркун скошують на висоті 12-15 см від поверхні землі. При такій висоті зрізу забезпечується найкраще відростання бруньок, розміщених на нижчих частинах стебла. Це забезпечує кращий урожай другого укосу. Високі рештки стебел добре затримують сніг і цим запобігають вимерзанню рослин.

Ячмінь посівний (Hordeum vulgare L.) с. Оркіш-голозерний – однорічна трав’яна рослина родини злакових (Paaceae). Стебло соломина прямостояче, 50-130 см заввишки, з добре виявленими вузлами і порожнистими міжвузлями, галузиться в нижній частині – вузлі кущіння.

Листки чергові, складаються з лінійної пластинки і довгої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Колос довгастий, дворядний.

У 1994 р. в третій декаді квітня висіяно насіння сорту Оркіш-голозерний на ділянках Орівського лісництва. Сходи рослин з’явились на 18-й день від висіву, вихід у трубку – на 51-й, цвітіння – на 86-й день від появи сходів, кількість днів від появи сходів до плодоношення – 114. Насіння ячменю голозерного одержано з державного