З лікувальною метою використовують зерно seminum, крупи. Відвар зернівок (або настій ячмінного солоду) має пом’якшувальні обволікаючі і протизапальні властивості, використовуються при сильному кашлі, при загальних захворюваннях шлунка чи кишок. Настій ячмінного солоду як кровоочисний засіб застосовують при висипах на шкірі, псоріазі, екземі тощо. Щоб одержати ячмінний солод, зерно пророщують, сушать і розмелюють на борошно.

Валеріана аптечна (Valeriana officialis Z.) – багаторічна трав’яна рослина валеріанових (Valerianaceue). Має вертикальне коротке кореневище, від якого відходить багато додаткових коренів. Стебло 40-100-200 см заввишки, прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, голе у верхній частині розгалужене. Листки супротивні, непарно-перисто-розсічені, з ланцюго-подібними сегментами. Квітки двостатеві, дрібні. Білі або ясно-рожеві, зібрані у щиткоподібні півзонтики. Плід – сім’янка. Цвіте – у червні-липні.

Для медичних потреб використовують кореневище з коренями rizom radix. Збирають восени після дозрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, товсті корені розщеплюють на 2-4 частини і швидко миють холодною водою. Спочатку на 1-2 дні сировину розкладають шаром до 15 см на відкритому повітрі для попереднього пров’ялювання. Потім її сушать під наметами, розкладаючи тонким шаром (5-7 см), або в сушарні при температурі 350С.

Валеріана дуже популярна в українській народній медицині. Її знали ще в Давньому Римі. У XVIII ст. валеріана набула слави найважливішого лікувального засобу і була внесена до всіх фармакопей Європи. Визнана науковою медициною як серцевий та заспокійливий засіб. Валеріану лікарську використовують як засоби, що заспокійливо діють на нервову систему при станах надмірного нервового збудження, як проносний, протиглисний засіб.

У Карпатах, де ця рослина зберегла, за свідченнями К. Мошинського, давню слов’янську назву „одолен”, „одолен-зілє” (від слова „одолеті” – перемогти, побороти), її вважали ще й оберегом від усіх недуг, злих сил. Гуцули рекомендували носити корінь валеріани з собою, бойки вирощували її біля хати, що мала відганяти усе лихо.

Корінь із кореневища валеріани застосовують як компонент до лікувальних зборів, особливо заспокійливих. Настоянку (20 г коріння на 200 г окропу) вживають по дві столові ложки 3-4 рази на день за 30 хв. до їди.

Із 1988 р. валеріану аптечну почали вирощувати на ділянках Радехівського лісництва Радехівського лісгоспу. Розсаду валеріани висаджено в другій декаді жовтня. Валеріану знайдено в природних місцезростаннях. У долині Пукачів. Поновлення вегетації рослин у 1989 р. відбулося у третій декаді березня. Бутонізація настала на 50-й, цвітіння – на 58-й, плодоношення – на 71-й день від поновлення вегетації. Валеріана аптечна росте і розвивається на родючих зволожених ґрунтах. У таких місцезростаннях має максимально розвинену кореневу систему. Щоб зібрати насіння з генеративних коренів валеріани, ми на початку цвітіння закладали на суцвіття марлеві мішки. Після завершення цвітіння знімали ковпаки і витрясали насіння в накритому приміщенні.

Слід зауважити, що тривале і надмірне вживання препаратів валеріани може призвести до атсонії(???) кишок.

У коренях і кореневищах міститься до 5 % валепотріатів (ваптрит, ацетоксивалтрат), які у процесі сушіння розкладаються з утворенням валеріанової кислотиабо її аналогів і балдриналю, до 2 % ефірної олії, до складу якої входять валеріанаборнеоловий ефір, ізовалеріанова кислота, борнеол. міртекоголь, карменен, пенен, лимонен, терпінеон, ксиловий алкоголь. У сировині виявлено також алкалоїди, дубильні речовиниі цукри.

Валеріанові корені з кореневищами вважається засобом, який заспокоює нерви, сприяє травленню, розігріває шлунково-кишковий тракт: крім того є вітрогінним, жовчогінним, і знезаражуючим, глистогінним засобом.

Соя посівна (Glycine hispida (Moench.) Ьфчшью) – однорічна трав’яна рослина родини бобових (Fabaceae). Стебло прямостояче, доре розгалужене, 40-110 см заввишки. Корінь стрижневий короткий, з великою кількістю довгих бічних, які заглиблюються в ґрунт до 1,5 м. Листки складнотрійчасті. Квітки зібрані в суцвіття в пазухах листя. Соя самозапильна. Насіння сої містить 33-47% білків, до 25% жирів. Сою часто називають рослинним м’ясом, бо в ній в півтора-два рази більше білка, ніж у свинині. Соя багата на вітаміни, глікозиди, каротин, мінеральні сполуки калію, фосфору, магнію, кальцію, міді, заліза і т. ін.

Соя – цінна як бобова культура взагалі як лікарська рослина зокрема. В народній медицині використовують для лікування шлункових недуг – гастриту з підвищеною кислотністю шлункового соку. Вона стимулює центральну нервову систему., позбавляє недокрів’я, поновлює загальні сили людини, допомагає дітям, хворим на туберкульоз. Можна застосувати у харчуванні хворим, які лікуються від променевої недуги, цукрового діабету.

Сою посівну на ділянках державного дендрологічного парку ім. З. Павлика Прикарпатського університету ім. В. Стефаника вирощували з 1987 р. До ґрунту вибаглива. Насіння сої висівали в другій декаді травня, коли ґрунт прогрітий на глибину 10 см на 100С. Сходи рослин з’являються на 10-й день після висіву, бутонізація – на 45-й, цвітіння – на 80-й, плодоношення – на 120-й день. Соя просипна культура, висівається шириною міжряддя 45-50 см. В рядку рослина від рослини 15-20 см.

Соя посівна сорту Карпатська, що культивується на ділянках дендропарку, пристосована до природно-грунтових умов, насіння рекомендовано в держсортовидобуванні. Батьківщина – Східна Азія.

Площі під соєю збільшуються в Полтавській, Вінницькій, Черкаській областях. У фермерських господарствах переробляють насіння сої на соєву олію.

Наші спостереження дають змогу стверджувати, що всі досліджувані рослини в умовах Малого Полісся і Східних Бескид мають добрі умови для росту і розвитку. Вони дають дружні і рясні сходи, інтенсивно формують вегетативні та генеративні органи, проходять у нормальному ритмі усі фази розвитку.

Ройник аптечний (Melissa officinalis L.) – багаторічна трав’яна рослина родини губоцвітих (Labiatae) із сильно розгалуженим підземним кореневищем., від якого відходять чотиригранні