Для виготовлення ліків використовують траву Herba menthae piperitae і листя Folia Menthae piperitae. Листя м’яти перцевої містить до 3% ефірної олії, у складі якої є метал. Із комплексі біологічно-активних речовин першорядне значення має ментол. Настій листя м’яти перцевої застосовують для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, екземі. Свіже листя прикладають до голови при сильному болі. Препарати м’яти посилюють функцію і виділення жовчі.

З’ясовано, що в умовах Карпат і Прикарпаття м’ята перцева має задовільні умови для росту і розвитку, про що свідчить сезонний ритм розвитку і вегетативне розмноження рослин.

В науковій медицині м’яту використовують майже в усіх тих випадках, як і у народній: як обезболююче, вітрогінне, спазмолітичне, як компонент у зборах при головних болях, при підвищеному тиску крові, стенокардії, простудах, бронхітах, дискенезії жовчовивідних шляхів та кишечнику (покращує травлення і апетит), захворювання печінки, тощо. Готують настій у термосі з 2 столових ложок на 0,5 л кип’ятку, на 3 прийоми, кожен раз за пів години до їжі. М’ята у більших дозах протипоказана при пониженому тиску крові.

Козлетник аптечний (Caleqa offcinalis L.) – багаторічна трав’яниста рослина родини бобових (Fabaceae). Квіти ясно голубі, зрідка білі. Поширений у гірському Криму, в тісних лісах і чагарниках. Перші посіви козлетника закладено у 1987 р. на високогірному біологічному стаціонарі полонини Менчул Квасівський (1210 м н. р. м.). Насіння привезено з Донецького ботанічного саду НАН України. В рік висіву одержано надземну масу, стебло рясне облистнене. В 1989 р. рослини заплодоносили. Генеративне стебло сягало понад 1 м заввишки. На одній особині з’явились білі та голубі квітки. В 1991 р. зібране на біостаціонарі насіння козлетника висіяно на ділянках державного дендропарку ім. З. Павлика Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Ґрунтові умови дендропарку не сприяли росту і розвитку рослин. Рослини стебла розвивались низькорослі, утворювали незначний травостій і не дали генеративного пагона. В 1994 р. насіння козлетника висіяно на ділянках Орівського і Підгородцівського лісництва Сколівського держлісгоспу. Насіння козлетника на ділянках Орівського лісництва висіяно в першій декаді квітня. Сходи рослин з’явились на 52-й день, цвітіння – на 112-й день, плодоношення настало в третій декаді серпня. В умовах Малого Полісся і Прикарпаття мало поширена рослина, потребує збагачення. Для лікування використовують траву Herba Calegae. Збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи верхні трав’яні частини.

Козлетник аптечний – кормова рослина для ВРХ і коней. Для овець вона отруйна. В рослині є алкалоїд-галегін і сипонін, які уражають легені цих тварин. Три кілограми сіна спричиняють смерть. Галегін знижує рівень цукру в крові. В народній медицині використовується як сечогінний , потогінний засіб, проти глистів, діабету, порушення обміну речовин, для підвищення секреції молока у матерів-годувальниць, при укусах змій. Зовнішньо відвар трави козлетника аптечного використовують при захворюваннях шкіри (екземи, лишаї). Медоносна і декоративна рослина.

Василькі справжні (Ocimum basilicum L.) – однорічна трав’яна рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Батьківщина – тропічні райони Азії і Африки. Відома з ХІІ ст. як лікарська і пряна рослина. Теплолюбна. Добре росте і розвивається на родючих ґрунтах. У західному регіоні мало поширена рослина.

Василькі справжні почали вирощувати в 1994 році у теплиці монастиря Студитів с. Унів. Насіння отримали з Німеччини. Насіння висіяно в теплиці в ящиках 15.15.1994 р. Сходи рослин з’явились на 15-й день від висіву. Пікірування розсади в ящики проведено на 30-й день від висіву. Розсаду висадили з ящиків на ділянку на 45-й день, цвітіння настало на 65-й день від висіву (20.07.94 р.), пікірування рослин проводили в ювенільній життєвій формі з довгим стрижневим корінцем.

Дані фенологічних спостережень стверджують, що рослини васильків є в двох формах. Перша форма має пряме галузисте чотиригранне стебло 15-50 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, яйцеподібно-ромбічні. Друга форма – з видовженими дрібнозубчастими листками. Стебло – прямостояче, рясно розгалужене. Збирають лікарську сировину васильків у фазі бутонізації. При настанні цвітіння листя осипається – втрачається цінна сировина. Рослини потрібно пасинкувати, сушать у добре провітрюваних приміщеннях.

Наземна частина рослин має у своєму складі 1,5% ефірної олії і 6% дубильних речовин. Олія чинить бактерицидну дію, впливає на травлення. Відвар вживають при кашлі. Для полоскання горла і т. ін. Траву використовують для овочевих страв. Рослину застосовують також для маринування огірків, кабачків. З’ясовано, що грунтово-кліматичні умови Передкарпаття сприяють росту і розвитку рослин, забезпечують повний життєвий цикл і генеративне розмноження.

Рута садова (Ruta gravcolens L.) – багаторічна трав’яна сизувато-зелена гола рослина рутових (Rutaceae). Батьківщина – Крим і південно-західна частина України. Руту садову використовували єгиптяни, греки та римляни. Стебло пряме, у верхній частині розгалужене, 30-60 см заввишки, при основі потовщене і здерев’яніле. Листки чергові, видовжені, залозисто-крапчасті, зелені, 2-3-перисто-розсічені. Квітки правильні, двостатеві, у верхівковому, щиткоподібному суцвітті верхня квітка п’ятичленна, всі інші – чотиричленні, пелюстки жовті, на верхівці з шоломиком. Плід – коробочка.

У 1987 р. перші посіви рути садової закладено на ділянках Радехівського держлісгоспу. Ґрунт дерново-підзолистий, супіщаний. Висів насіння для вигонки розсади здійснено в половині травня. Сходи рослин з’явились на 15-й день від дня висіву. Ювенільні рослини з двома сім’ядольними і чотирма справжніми листками, ніжні, ростуть повільно. Розсаду висаджують з чотирма справжніми листками. Фаза кущіння рослин настала на 45-й день , цвітіння – в половині липні, плодоношення – в першій декаді вересня. Поновлення вегетації рослин в умовах Малого