У 1994 р. на ділянках монастиря Студитів коріандр посівний висіяно в другій половині травня. Сходи рослин з’явились на 15-й день від висіву, цвітіння наставало на 65-й день, плодоношення – на 90-й день від висіву. Для лікування використовують плоди. Коріандр посівний має спазмалітичні і антибактеріальні властивості. Настій плодів коріандру вживають для збудження апетиту і поліпшення травлення, як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчевого міхура. У народній медицині застосовують при захворюваннях шлунка і кишок, для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць, проти глистів, назовні – як рано-загойний, болетамувальний і антисептичний засіб. Насіння коріандру застосовують у виробництві лікерів, м’ясних виробів, плоди на хлібопекарському і кондитерському виробництві, ефірну олію – у парфумерії.

З’ясовано, що коріандр посівний в умовах Малого Полісся і Прикарпаття для росту і розвитку має задовільні умови, які забезпечують його життєвий цикл і генеративне розмноження. Ефірної олії у зрілих породах буває від 0,7 до 1,4 %, а в молодих зав’язях – 2,93%. В плодах у фазі молочної стиглості до 2,4%. За літературними даними, в ядрах насіння є близько 20% жирної олії, що не висихає, застигає при температурі 2-50С нижче нуля. Основним компонентом олії є лінаол (60-80%)і герапіол, їх зміст міняється в залежності від умов вирощування, сорту, фази вегетації рослини. В плодах виявлено також невелику кількість алкалоїдів, ???, крохмаль. 11-17% білкових речовин, стероїдні сполуки, коріандрол, стерини, аскорбінову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, цукри (глюкоза, фруктоза, цукроза), флявоноїди, мінеральні солі, особливо кальцієві і фосфорні.

Гіпос аптечний (Hyssopus officinalas L.) – багаторічний напівчагарник родини губоцвітих (Lamiaceae-Labiatae), невибагливий до родючості і типу ґрунту. Технологія вирощування досить проста. Розмножується висівом насіння безпосередньо в ґрунт. Добре приживається при садінні розсадою і вегетативно. Добре переносить підзимові посіви. Перші посіви гісопу закладені в Радехівському лісництві Радехівського ДЛГ, де створено розсадник лікарських рослин (1987 р.). Це був перший розсадник цілющих рослин у Львівській області. Тут висіяно понад 10 видів рослин, зокрема гіпос аптечний. Назва рослини походить від староєврейського „єсоб” – пахуча, священна трава. Згадується про гіпос у 50-му Псалмі. У ІV-V ст. до н. е. Рослину широко застосовував у лікувальній практиці давньогрецький лікар Гіппократ. Гіпос багатий на бактерицидні речовини і аскорбінову кислоту. При висіві насіння гіпосу у третій декаді квітня сходи з’являються при температурі повітря 10-15 0С, цвітіння настає на 95-й день від висіву. Урожай трави гіпосу на першому році життя становить 800 г на 1 м2 . На другому році весняне поновлення вегетації рослин припадає на третю декаду березня, цвітіння настає на 72-й день від весняної вегетації і триває 40 днів, плодоношення – на 70-й день від початку цвітіння. Від весняного відростання до плодоношення минає 142 дні.

Для лікування використовують траву (Herba hyssopy): культивують гіпос, як декоративну, овочеву, лікарську і медоносну рослину. В природній флорі Галичини гіпос не трапляється. Його батьківщина – південна Європа.

На загальному фоні заходів з охорони лісів слід згадати про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. Враховуючи зростаючу потребу аптечної мережі області в рослинній лікарській сировині, держлісгоспи проводять відповідну роботу щодо відновлення природних плантацій, встановлено контроль за регіональним використанням природних ресурсів, дотриманням правил їх заготівлі.

Для збільшення заготівлі та реалізації лікарської сировини , яка не зростає в природних умовах, крім згаданих вище видів, держлісгоспи закладають плантації ройника, подорожника, калини, аронії, висівають гречку, овес та інші види.

Щорічно в лісгоспах засіяно понад 60 га землі під плантації лікарських рослин.

Трава гіпосу аптечного містить 0,9% леткої олії (1-пінокамфон, пінен, цинеол), флавоноїди (геспередин, діосмі, гізопін), урсулову і олеїнову кислоти, близько 8% дубильних речовин.

Застосовують у вигляді відвару: 0,5 столової ложки трави заливають 1 склянкою води, кип’ятять на малому вогні 1 хв., охолоджують. П’ють 2-3 рази протягом доби по 1 ст. ложці при ларенгіті, трахеїті, бронхіті, як допоміжний засіб – при бронхіальній астмі. Застосовують у вигляді примочок на рани, що погано гояться, і для полоскання рота при гінгідіті.

Алтея аптечна (Althaea officinalis L.) – багаторічна товстисто-опушена з міцним розгалуженим кореневищами і м’ясистими довгими коренями рослина родини мальвових (Malvaceae), заввишки до 1, м. Стебел багато, вони рівностоячі, прості або галузисті у верхній частині. Росте по всій території України на вологих луках, берегах річок. Для лікарської сировини заготовляють корені рослин (Radix althaeae) дворічного і старшого віку, восени після відмирання надземної частини. Препарати алтеї лікарської виявляють протизапальну, пом’якшувальну, відхаркувальну та захисну обволікаючу дію на слизову оболонку шлунка. У науковій і народній медицині алтею аптечну вживають у вигляді відвару коріння при захворювання органів дихання (хронічні бронхіти, ларингіти, астма, коклюги), шлунка та кишок. Настоянку і екстракт приймають внутрішньо при лікуванні екземи і псоріазу.

Алтею аптечну, що дослівно означає „те, що виліковує”, так назвали в давнину греки. Знали її ще в IV ст. до н. е. Теофраст, Ріоскорид, Пліній підтверджували, що ліки з алтеї діють дуже ефективно.

У теплиці (холодній) висіяно (у березні) насіння алтеї аптечної для виготовлення розсади. Сходи рослин у алтеї аптечної з’явились на 21-й день, фаза кущіння – на 95-й день від висіву. Розсаду алтеї висаджено у відкритий ґрунт на 107-й день, масове цвітіння настало на 141-й день, плодоношення – на 171-й день від висіву. В кожній особині алтеї виросло 3-5 стебел. Насіння