Батьківщина – гірські області Південної Європи, але вперше знайдено його в Азії. Започаткували вирощування монах бенедиктинці. Розмножуються з насіння і поділом особини. Для лікарської сировини використовують коріння Radix, рідше траку Herba і плоди fructus. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди – в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени в рослин 3-4 річного віку. Сушать у затінку на відкритому повітрі. Коріння любистку багате на ефірну олію, до складу яких входять лактанові сполуки, органічні кислоти, крохмаль, цукор, смоли та ін.

Любисток аптечний використовують як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий, болетамувальний засіб, при хронічних бронхітах, запаленні легенів, проти глистів, при мізерних менструаціях, випаданні волосся, при болі голови прикладають листя.

У 1995 р. в другій декаді березня висіяно насіння в теплиці Унівського монастиря. Сходи рослин з’явилися в третій декаді квітня Розсаду висаджено у відкритий грунт у першій половині травня. В сезоні рослини пройшли фазу кущіння, виросла розетка із 6-8 справжніх листків. Насіння любистку одержано з Німеччини.

Таким чином, любисток аптечний в умовах Розгодьно-Олімпійського географічного району для росту і розвитку має задовільні умови, нормально проходить життєвий цикл.

З метою раціонального використання, збереження та примноження рослинних фондів рідкісних лікарських рослин природної флори Карпат та збільшення їх сировинної бази, при сприянні ДЛГО „Львівліс” у гірському масиві Східні Бескиди на території Сколівського держлісгоспу закладено дослідницько-виробничу ділянку для культивування рідкісних лікарських рослин природної флори Карпат.

Ділянка розташована на висоті 840 м н. р. м. В Орівському лісництві в смузі мішаних буково-смерекових лісів. Ґрунт – лісовий бурозем, середньорічна температура 5,5 0С, річна кількість опадів сягає 860 мм, тривалість вегетаційного періоду – 170 днів.

Восени 1987 р. на ділянці висіяно насіння арніки гірської (Arnica mopntana L.) і тирличу жовтого (Gentiana Lutea L.), зібране нами на Високогірному біологічному стаціонарі (ВБС) Львівського університету (Рахівський район Закарпатської області – полонина Менчул Квасівський, 1210 м н. р. м.). Тут вони культивуються з 1980 р. Обидва види релікти флори Карпат, занесені в Червону книгу України.

За біохімічним складом рослина містить: крохмаль. Цукри, жири, багато дубильних речовин, смолисті сполуки, кимедь, органічні кислоти, ефірну олію, терпенол (до 1%), естери оцтової та валеріанової кислот, лактони бутилофталід, бутиліденафталід і безводну седанову кислоту, кумарин, бергаптен, сесквітерпени.

Збирають корені любистку восени. Сушать, як звичайно, в затінку в провітрюваному приміщенні. Корені любистку (готують напар або відвар) в кількості 20,0-30,0 г (сухого) на 1 л води п’ють при захворюваннях нирок, особливо при водянці, сильному набряканні ніг, при затриманні сечовиділенні і акту сечоспускання, а також при хворобах серця, шлунково-кишкового тракту, як ровоочисний засіб. Приймають і як засіб, що послаблює болі при місячному.

Арніка гірська – багаторічна трав’яна рослина родини айстрових (складноцвітих) – (Astraceae), має широкий висотний ареал у Карпатах, від нижньої межі лісового поясу (400-500 м н. р. м.) включно до найвищих хребтів альпійської смуги гір Петроса і Говерли (2000 м н. р. м.). Рясно вступає в смузі середньогір’я (700-1100 м н. р. м.) як субидифікатор і едифікатор злаково-арнікових угруповань. Трапляється також у рідколіссях, розріджених чагарникових зарослях, на лісових галявинах і на субальпійських луках – полонинах, де часто є субедифікатором білобусових угруповань.

Сходи арніки гірської осіннього висіву з’являються наступного року в 3-й декаді травня. На першому і другому році утворюють лиш розетку листків. Генеративні пагони утворюють частково на третьому, а масово на четвертому році вегетації. Перше цвітіння в Орівському лісництві зафіксовано ними на дослідній ділянці з 1991 р., воно тривало з 20 травня по 18 липня. Плодоношення наставало через місяць після зацвітання. Для лікарської сировини використовують квіткові кошики flores Arnice, з яких виготовляють препарати, що мають кровоспинні, жовчогінні, протисклеротичні, подразнювальні та бактеріостатичні властивості. Вживають при гіпертонічній хворобі, гноячкових захворюваннях шкіри, тощо.

Квіти арніки гірської містять близько 0,1 % олії (сесквітер-пеновий лактон арніфолін) флавоноїди (астрагалін. Кверцетин, ізокверцетин, кемпферол, поліфенольніпохідні, зокрема цинарин – 0,05%)., кавову кислоту, тимол, гіркоту арніцин, тритерпенові спирти, амінові сполуки, дубильні речовини, віск, органічні кислоти, мікроелемент срібло.

Застосовують у вигляді чаю (0,5 стволової ложки квіток заварюють 0,5 склянку окропу), для компресів (1 частина ложки квіток на 1 склянку окропу). Настоюють протягом 10 хв. і п’ють після їди по 1 склянці вранці і ввечері на молоці. Розширює судини, регулює і поліпшує кровопостачання серцевого м’яза. Призначають при ураженні копронарних судин, атеросклерозі та простудах серцевого ангіоспазму. Проте у великих дозах може спричинити подразнення шлунка, блювання, тахікардію, калапс.

Тирлич жовтий – багаторічна трав’яна рослина родини тирличевих (Gentianaceae). Поширений лише на Високогір’ї у верхів’ях річок Прута і Тереблі від верхньої межі лісу (900-1300 м н. р. м.) до альпійських вершин (2000 м н. р. м.) на схилах Чорногори, Горган, Свидівця та Мармароських альп.

Сходи тирличу жовтого осіннього висіву з’являються влітку наступного року (друга декада червня). Упродовж перших восьми років розвивається тільки розетка листків на генеративному пагоні , який утворюється на дев’ятому році, в плодах-коробочках налічується 7-9 тис. доброякісних насінин. Схожість насіння зберігає упродовж двох років. Після десятирічного віку рослину можна рекомендувати для заготівлі лікарської сировини. Для виготовлення ліків використовують коріння тирличу radix.

Як лікарську рослину тирлич жовтий використовують з давніх-давен Нині тирлич жовтий прийнятий офіційно до фармокопеї як алопатичний і гомеопатичний засіб. Виготовлені з нього препарати стимулюють секрецію шлункових залоз, збуджують апетит, мають протизапальні і антисептичні властивості і глистогінну дію, вживаються для загального зміцнення