механічну функцію. У деревині скрізь, але переважно в осінніх ділянках річних кілець, розташовані смоляні ходи. Масив трахеїд перетинає по радіусу серцевинні промені, які складаються з одного ряду живих парен-хімних клітин. По них речовини рухаються в горизонтальному на-прямку. Таким чином, деревина сосни, як і інших хвойних, має досить однорідну і тому примітивну організацію: ні судин, ні воло-кон деревина не має, а паренхіма деревини являє собою лише клі-тини серцевинних променів і епітеліальні клітини смоляних ходів.
Між деревиною і вторинною корою розташований камбій. Вто-ринна кора складається з вторинної і первинної флоеми і пери-циклічної зони. Ситоподібні трубки не мають супровідних клітин Між ними розташовані великі округлі клітини луб'яної паренхіми. Серцевинні промені і у флоеми складаються з одного ряду клітин. однак більших, ніж у ксилемі. Назовні від флоеми розташовані ве-ликі клітини паренхіми первинної кори, серед яких помітні більші смоляні ходи. Корок складається з шарів клітин, з тонкими скорковілими стінками, які чергуються з шарами клітин з товстими здерев'янілими стінками.
Отже, можна відмітити дві важливі структурні особливості у хвойних: відсутність супровідних клітин у ситоподібних трубок і наявність у первинній корі, як і в деревині, смоляних ходів.
Стебло липи має типову для деревних дводольних рослин будо-ву (рис. 5). У центрі розташована невелика ділянка серцевини, яка складається з тонкостінної паренхіми. Серцевина оточена тов-стим шаром деревини. На межі з серцевиною деревина утворює невеликі виступи — ділянки первинної дерезини, які складаються в основному з кільчастих і спіральних судин. Вторинна деревина, як і у сосни, має річні кільця, весняні ділянки яких складаються із судин переважно великого діаметра, літньо-осінні — з судин ма-лого діаметра з переважанням трахеїд і волокон деревини.
Навколо деревини розташований камбій, за яким лежать ділян-ки флоеми у вигляді трапецій, які складаються з шарів ситоподіб-них трубок із супровідними клітинами і луб'яної паренхіми, які чергуються з шарами луб'яних волокон. Між ділянками флоеми розташовані широкі серцеподібні промені, які звужуються у дере-вині до одного ряду клітин. За флоемою і серцевинними променями розташована перициклічна зона з груп луб'яних волокон (навпро-ти ділянок флоеми) і паренхіми (навпроти серцевинних променів), що чергуються по колу. Ділянки флоеми, паренхіма променів сер-цевини і перициклічна зона становлять разом вторинну кору.
Рис. 5. Стебло липи (поперечні розрізи на різних рівнях):
а — на рівні утворення прокамбію; б — на рівні утворення камбій : в — на рівні сформова-ної структури: 1 — прокамбій; 2 — залишки епідерми; 3 — корок: 4 — коленхіма; 5 — па-ренхіма кори; 6 — ендодерма: (4—6 — первинна кора): 7 — перициклічиа зона; 8 — первин-на флоема: 9 —луб'яні волокна; 10 — ситоподібні трубки: 11 — серцевинний промінь (7 — 11 — вторинна кора); 12 — камбій; 13 — осіння деревина: 14 — весняна деревина (13—14 — річне кільце деревини); 15 — вторинна деревина: 16 — первинна деревина (15—16 — дереви-на): 17 — перимедулярна зона; 18 — основна паренчіма (17—18 — серцевина, 7—18 — цент-ральний циліндр).
Назовні від вторинної кори починається первинна кора. До пе-рициклічної зони примикає ендодерма, яка у деревних рослин ви-ражена слабко і майже не відрізняється від паренхіми, що лежить за нею. Паренхіма складається з великих клітин, в яких містяться друзи оксалату кальцію. Зовні від паренхіми розташовані пластин-часта коленхіма і перидерма.
У деяких рослин (дуб, тис та ін.) з віком у старій частині де-ревини накопичуються продукти метаболізму — дубильні речовини, смоли, камеді, солі, тому вона набуває темного забарвлення. Це так звана ядрова деревина. Світлий шар деревини, розташований ближче до кори, називають заболонню.
За перехідної будови прокамбій закладається окремими тяжа-ми, первинна будова пучкова. Камбій утворюється з прокамбію і паренхіми первинних серцеподібних променів. Пучковий камбій ди-ференціюється в елементи вторинної флоеми і ксилеми. Міжпучковий камбій диференціюється так само, як і пучковий, в елементи флоеми і ксилеми і утворює нові пучки. Поступово ті й інші роз-ростаються і можуть зливатися. В результаті діяльності міжпучкового камбію у старішій частині стебла утворюється суцільний шар деревини і лубу. Таку будову мають трав'янисті рослини (соняш-ник, топінамбур, будяк та ін.).
Рис. 7. Стебло соняшника (на попереч-ному розрізі на різних рівнях):
а — у процесі формування прокамбію; б — у процесі формування камбію; в — під час переходу до непучкозої будови; г — на рівні сформованої структури: 1 — прокамбій; 2 — епідерма; 3 — коленхіма; 4 — паренхіма кори: 5 — смоляний хід: 6 — ендодерма (3—6 — первинна кора. 7 — склеренхіма; 3 — первинна флоема: 9 — вторинна флоема; 10 — пучковий камбій; 11 — вторинна ксиле-ма; 12 — первинна ксилема; 13 — міжпучковий камбій; 14 — пучок із міжпучкового камбію; 15 — паренхіма серцевини (7—15 — центральний циліндр).
У стебла соняшника (рис. 7) зовні розташована епідерма з ве-ликими багатоклітинними волосками, під нею знаходиться механічна тканина — коленхіма, а під коленхімою — невеликий шар парен-хіми первинної кори, який закінчується звивистим шаром ендодер-ми. У паренхімі є схізогенні смоляні ходи. Таким чином, первинна кора складається з коленхіми, основної паренхіми, ендодерми.
Всередину від первинної кори розташований центральний ци-ліндр. Він починається перициклічною зоною, яка складається з ділянок склеренхіми, що чергуються по колу з тонкостінною парен-хімою. Тяжі склеренхіми розташовані не довільно, а у комплексі з колатеральними судинно-волокнистими пучками, вони примикають до флоемної частини пучка. Пучки відкриті, розташовані рівномір-но по колу стебла. Трохи вигнута