Міжпучковий камбій утворює елементи нового провідного пучка і ксилему до центра стебла і флоему до периферії його. Поступово нові й старі пучки розростаються і зливаються. В результаті ді-яльності міжпучкового камбію утворюється суцільний шар ксилеми з гострими виступами, які заходять у серцевину, і суцільний шар флоеми. Великоклітинна паренхіма серцевини становить основну масу стебла.

За пучкової будови первинна будова, як і у попередньому ви-падку, пучкова. Різниця полягає у діяльності камбію. Пучковий камбій перетворюється на елементи вторинних флоеми і ксилеми, міжпучковий — лише в паренхіму, яка утворює серцеподібні про-мені. Отже, і за вторинної будови зберігається пучкове розташу-вання провідних тканин. Таку будову можна спостерігати у деяких трав'янистих рослин (хвилівника, гарбуза, чистотілу та ін.).

На закінчення треба зазначити, що структура стебел трав'яни-стих дводольних рослин значно різноманітніша, ніж дерев і кущів, що є показником їхньої високої спеціалізації. Особливості будови стебел трав'янистих рослин на відміну від деревних такі: відсут-ність або слабкий розвиток фелогену, значна паренхіматизація, послаблення діяльності камбію, редукція механічних і подекуди провідних тканин.

Будова стебла однодольних покритонасінних. Як і корінь, стебло має лише первинну будову. Тип будови — пучковий. Судинно-волокнисті пучки закриті. На поперечних зрізах вони мовби безладно розсіяні по всій основній паренхімі. Чіткої межі між первинною корою і центральним циліндром часто немає. Механічну міцність стебел поряд із склеренхімою пучків створюють потовщені і здере-в'янілі стінки клітин епідерми і паренхіми. Хоч у однодольних кам-бій не утворюється, деякі з них (в основному деревні лілійно-квіт-кові) мають вторинне потовщення за рахунок меристемн, що утво-рилася з перициклу (кільця потовщення).

У стебла жита під епідермою розташований шар механічної тканини, що переривається ділянками хлорофілоносної паренхіми (рис. 9). Над нею в епідермі можна помітити продихові апарати.

Рис. 9. Стебло жита (поперечний розріз):

1 — епідерма; 2 — склеренхіма; 3 — хлоренхіма; 4 — закритий колатеральний пу-чок; 5 — основна паренхіма; 6 — порожнина.

Рис.10. Стебло кукурудзи (поперечний розріз):

1 — епідерма: 2 — склеренхіми; 3 — закритий колатеральним пучок; 4 — основна паренхіма.

У старих ділянках стебла стінки клітин хлорофілоносної парен-хіми дерев'яніють, як і стінки клітин епідерми. В механічній тканині, ближче до межі з основною паренхімою, розташовані неве-ликі провідні пучки. В основній паренхімі великі закриті колате-ральні провідні пучки розташовані у шаховому порядку у два, рідше у три ряди. Первинна кора не виражена. У центрі стебла серцевина не зберігається. При збільшенні товщини стебла внаслі-док росту клітин вона руйнується і утворюється порожнина, власти-ва стеблам більшості злаків. Таке стебло називають соломиною.

Стебло кукурудзи не має порожнини (рис. 81). Воно повністю виповнене основною паренхімою, по всій товщі пронизане провід-ними пучками. Під епідермою розташований тонкий шар механіч-ної тканини. Первинна кора, як і у жита, не виражена. Провідні пучки закриті колатеральні. У флоемі немає луб'яної паренхіми, ситоподібні трубки і супровідні клітини на поперечному зрізі мають вигляд сіточки. Ксилема містить 3—5 судин, з них 2 великі. Під судинами є порожнина. Ксилема напівоточує флоему. Пучок вкри-тий шаром склеренхіми.

Листок

Листок — це бічний орган обмеженого росту, який наростає ос-новою шляхом вставного росту (у однодольних) або всією поверх-нею (у дводольних). У дерев і кущів — це тимчасовий орган.

Основні функції — фотосинтез, газообмін, транспірація (фізіо-логічний процес випаровування води рослиною). Крім того, у лист-ках можуть відкладатися запасні продукти, в деяких випадках ли-сток є органом вегетативного розмноження.

У однорічних рослин тривалість життя листка приблизно дорів-нює тривалості життя стебла, у багаторічних — значно коротша. У більшості рослин листок живе не більш як рік — півтора, але часто менше. У вічнозелених рослин листок функціонує 1—5 років, а у деяких — до 10—15 років (у ялини, араукорії). Винятком є рослина африканських пустинь — вельвічія, в якої листок є постій-ним органом і живе 90—100 років.

Листопад. У однодольних і трав'янистих дводольних рослин лис-ток відмирає і руйнується поступово, залишаючись на стеблі. У де-ревних дводольних рослин біля основи черешка формується від-дільний шар, клітини зазнають природної мацерації, і досить неве-ликого механічного впливу (вітер, дощ), щоб листок упав. Слід, який залишається від листка на стеблі, вкривається корком, його називають листковим рубцем (див. рис. 97). Вічнозелені рослини скидають листя неодночасно. Листопад — це біологічний захист рослин від випаровування під час фізичної (влітку) або фізіологіч-ної (взимку) сухості. Разом з листками рослина звільняється від екскреторних речовин, що накопичуються з ній.

МАКРОСКОПІЧНА БУДОВА

Розміри листків дуже варіюють, нерідко навіть у межах однієї рослини. У флорі нашої країни деякі види мають дуже дрібне лис-тя, до 1 —1,5 мм завдовжки. У рослин тропічної і субтропічної зон листя сягають 20—22 м завдовжки (у пальм).

Формація листків, гетерофілія. Звичайно на одному пагоні ут-ворюються листки, неоднакові за розмірами, формою, забарвлен-ням.

Розрізняють три формації листків: низову, серединну і верхів-кову. Листки низової формації звичайно недорозвинені або видо-змінені у зв'язку з тим, що вони виконують спеціалізовану функ-цію (захисну, запасаючу) — сім'ядольні листки, брунькові лусоч-ки, редуковані листки кореневищ, а іноді і надземних пагонів. Листки серединної формації становлять основну масу листків рос-лини. Це типові для даного виду листки і на відміну