Якщо йдеться про листки рослини, то мають на увазі середин-ну формацію листків. Іноді серединні листки одного пагона по-мітно різняться за формою. Так, у деяких водяних рослин підводні, плаваючі і надводні листки різко відособлені морфологічно. Це явище дістало назву гетерофілії (рис. 11).

Частини листка. У більшості рослин листок складається з більш або менш широкої пластинки, прикріпленої до стебла за допомогою черешка (черешковий листок) (рис. 12). Пластинка виконує основні функції листка. Чере-шок орієнтує пластинку віднос-но джерела світла. Якщо чере-шка немає, листок називають сидячим. Якщо пластинка си-дячого листка приростає до : стебла на деякій відстані, ут-ворюється необхідний листок. Часто біля основи черешка ут-ворюються парні бічні вирос-ти — прилистки, зелені або плі-вчасті. Звичайно, вони менші за пластинку, але у деяких рос-лин більші і функціонують як пластинка (бобові). Якщо при-листки зростаються, то утворю-ється розтруб (гречишні). Іно-ді основа черешка розширяєть-ся у піхву, що охоплює стебло (зонтичні). У злаків листок складається з довгої трубчас-тої піхви і вузької пластинки. Біля основи пластинки розташова-ний плівчастий придаток — язичок, а іноді ще два вирости по бо-ках — вушка.

Рис.11. Гетерофілія (жовтець водяний):

1 — підводно листя; 2 — плаваюче листя.

Рис. 12. Типи листків:

а—б — черешкові, з прилистками (а — простий у яблуні, б — складний у шип-шини); в — сидячий (талабан); г — нисхідний (волошка); д — піхвовий (ячмінь): 1 — стебло; 2 — прилистки; 3 — черешок; 4 — листкова пластинка; 5 — рахіс; 6 — листочок; 7 — піхва; 8 — вушка; 9 — язичок.

Рис. 13. Жилкування листків:

а — просте; б — дихотомічне; в-г — сітчасто (в - пористе: г — пальчасте) паралельне; с — дугоподібне.

Рис.14. Класифікація простих суцільних листків за формою пластинки (схема).

Жилкування. Розрізняють такі типи жилкування (рис. 12):

просте—листкову пластинку від основи до верхівки пронизує лише одна жилка (провідний пучок), спостерігається у витих спо-рових (мохоподібних, плауноподібних), багатьох голонасінних (хвойних) і деяких покритонасінних (елодеї);

дихотомічне — жилки галузяться вилчасто (дихотомічно); з на-сінних рослин відоме у гінкго (одного з небагатьох представників широколистяних голонасінних);

сітчасте — від однієї або кількох великих жилок відгалужують-ся бічні, які утворюють густу сітку; це найпоширеніший тип жил-кування; буває перисте і пальчасте;

дугове і паралельне—листкову пластинку від основи до верх-хівки пронизує кілька нерозгалужених однакових жилок; в деяких рослин вони розташовані суворо паралельно (злаків, осок), в ін-ших — дугоподібно (конвалії).

Рис. 15. Класифікація про-стих листків із суцільною пластинкою (схема):

а — за формою верхівки; б — за формою основи; в — за фор-мою краю; 1 — тупий; 2 — гост-рий; 3 — загострений; 4 — гост-рокінцевий; 5 —виїмчастий; 6 — клиноподібний; 7 — заокругле-ний; 9 — стрілоподібний; 10 — списоподібний; 11 — пилчастий; 12 — дпічіпилчгстий; 13 — зуб-частий; 14 — колючезубчастий (шипуватий): 15 — городчастий: 16 — виїмчастий.

Різноманітність листків. Розрізняють прості і складні листки Прості листки мають одну пластинку, суцільну або більш-менш виїмчасту. У деревних рослин вони опадають восени, а у трав'яни-стих найчастіше відмирають разом із стеблом.

Складні листки складаються звичайно з кількох (двох або біль-ше) листочків, прикріплених до загального черешка (рахісу) ко-роткими черешочками, які утворюють зчленування. Завдяки ньому складний листок опадає частинами — спочатку листочки, а потім рахіс.

Прості листки характерні майже для всіх трав'янистих рослин і більшості дерев і кущів. їх класифікують за рядом ознак. Далі наведено деякі з них.

Листки із суцільною пластинкою: за формою пластинки — яйце-подібні, округлі, ланцетоподібні, довгасті, лінійні тощо (рис. 14); за формою верхівки пластинки — тупі, гострі, загострені, гостро-кінцеві, виїмчасті; за формою основи пластинки — серцеподібні, округлі, клиноподібні; за формою краю пластинки — цільнокраї, пилчасті, двічіпилчасті, зубчасті, городчасті, виїмчасті (рис. 15).

Листки з виїмчастою пластиною: за глибиною виїмки — лопате-ві (виїмки сягають не більше чверті ширини половини пластинки), роздільні (виїмки досягають однієї третини ширини половини пла-стинки і більше), розсічені (виїмки досягають головної жилки ли-стка), за розташуванням виїмок — трійчасто-, пальчасто-перисторозсічені (рис.16).

Якщо у перисторозсіченого листка великі частки чергуються з дрібними, то його називають переривчастоперисторозсіченим (кар-топля). Іноді пластинка розсічена двічі або багато разів (деревій, кріп).

Складні листки класифікують за розташуванням листочків на рахісі: пальчастоскладні — листочки розташовані на верхівці рахі-су: в одній площині і розходяться більш або менш радіально; пе-ристоскладні — листочки розташовані по довжині рахісу, причому на верхівці його може розташовуватись один листочок (непарноперистоскладні, або два листочка (парноперистоскладні); трійчасті - листок має лише три листочки (рис. 17) Перистоскіадні листки іноді бувають складнішої конструкції – двічі- і багаторазовоперистоскладні.

Найпримітивнішою формою листка у голонасінних і покрито насінних є простий листок, цільний або лопатевий Сильно розсіче ні і складні листки утворилися пізніше. Прилистки також розгля-дають як ознаку низької організації. Найпримітивнішим типом жилкування вважають просте і дихотомічне.

Рис. 16. Класифікація простих листків з розчленованою пластинкою (схема).

Рис.17. Класифікація складних листків (схема).

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА

Мікроскопічна будова відносно одноманітна, її визначають ос-новні функції листка — фотосинтез, транспірація, газообмін. Пла-стинка складається з епідерми, мезофілу, провідних пучків (жи-лок).

У листка бука клітини верхньої епідерми мають більш товсту кутикулу, ніж клітини нижньої епідерми (рис. 89). На верхній епі-дермі майже немає продихових апаратів. Між верхньою і нижньою епідермою розташований мезофіл, який складається з асиміляцій-ної паренхіми.