Клітини її, розташовані у верхній епідермі, видов-жені, щільно зімкнені, без міжклітинників. Це стовпчаста (палі-садна) паренхіма. В ній в основному відбувається фотосинтез. У нижній епідермі розташовані округліші клітини з великими міжклі-тинниками— губчаста паренхіма. Основна функція її — газообмін і транспірація. У мезофілі на певній відстані один від одного роз-ташовані провідні пучки. Головна жилка займає майже усю тов-щину листка від верхньої до нижньої епідерми. Отже, це закритій"! колатеральний пучок. Він закріпленні! склеренхімою. Вище і ниж-че пучка розташована коленхіма, що примикає до епідерми. Із збільшенням порядку галуження з пучка поступово зникає флоем-на частина, і він перетворюється на простий. Таким чином, у лист-ка бука дорсальний (спинний) і вентральний (черевний) боки ви-конують різні функції і у зв'язку з цим мають різну будову. Такі листки називають дорсовентральними. Вони характерні для біль-шості рослин.
У листка кукурудзи клітини верхньої епідерми утворюють про-сті волоски двох видів — короткі шилоподібні і довгі ниткоподібні (рис.19). Біля основи довгих волосків клітини епідерми великі, підвищуються над поверхнею листка. Епідерма вкрита кутикулою. Продихові апарати є і на верхній, і на нижній епідермі. Провідні пучки закриті, колатеральні, ксилема повернена до верхнього бо-ку листка, флоема — до нижнього. Пучки великі н малі. Кожен пу-чок оточений округлими тонкостінними обкладовими клітинами, що не мають хлоропластів. В них накопичуються продукти фото-синтезу. Мезофіл складається з більш або менш однорідних клітин, розташованих віночком навколо дрібних пучків. У середній потов-щеній частині пластинки мезофіл розташований лише з нижнього боку, решта простору виповнена великими клітинами, які не міс-тять хлоропластів. В цій самій частині листка під епідермою роз-ташовані тяжі здерев'янілої склеренхіми, які біля нижнього боку пластинки утворюють виступи, що доходять до пучків. В решті частини пластинки субепідермальні тяжі склеренхіми приєднуються з обох боків до великих провідних пучків. Таким чином, у листка кукурудзи обидва боки виконують однакові функції і мають одна-кову будову. Це ізолатеральний листок. Така структура характерна для листків, розташованих більш або менш вертикально.
Pис. 18. Листок бука (поперечний розріз):
1 — верхня епідерма; 2 — стовпчаста паренхіма; 3 — губчаста паренхіма; 4 — ниж-ня епідерма: 5 — продиховий апарат; 6 — склеренхіма; 7 — ксилема; 8 — флое-ма; 9 — провідний пучок; 10 — коленхіма.
Рис. 19. Листок кукурудзи (поперечний розріз):
1 — кутикула; 2 — верхня епідерма; 3 — нижня епідерм;.; 4 — волоски: 5 — проди-ховий апарат: 6 — мезофіл; 7 — великий провідний пучок; 8 — дрібний провідний пучок; 9 — обкладка; 10 — склеренхіма: 11 — безбарвна аеренхіма.
Рис. 20. Листок (хвоя) сосни (поперечний розріз):
1 — епідерма; 2 — продиховий апарат; 3 — гіподерма; 4 — складчаста паренхіма; 5 — смоляний хід; 6 — епітеліальні клітини; 7 — обкладка: 8 — ендодерма; 9 — ксилема, 10 — флоема; 11 — склеренхіма; 12 — паренхіма.
Своєрідну будову мають листки хвойних рослин, які називають хвоєю. У хвої сосни захисний покрив складається з двох шарів — епідерми і гіподерми (рис. 20). Епідерма вкрита товстим шаром кутикули. Клітини її у розрізі майже квадратної форми, з товсти-ми стінками. У заглибленнях на рівні гіподерми на обох боках листка розташовані продихові апарати, під якими є велика повіт-ряна порожнина. У старих листків стінки клітин епідерми дерев'я-ніють. Гіподерма складається з одного, а в кутах з 2—3 рядів клі-тин з менш потовщеними здерев'янілими стінками. Вони також виконують водозапасальну і механічну функції. Під гіподермою розташований мезофіл, який складається з клітин, стінки яких міс-цями вп'ячені у порожнину клітин, утворюючи складки (складчас-та паренхіма). Завдяки цьому значно збільшується площа шару цитоплазми з хлоропластами, що прилягає до стінки, а отже, і фотосинтезуюча поверхня. Смоляні ходи пронизують складчасту паренхіму.
У центральній частині, що відокремлена від складчастої парен-хіма ендодермою, розташовані два провідних пучки колатерально-го типу. Ксилемна частина повернена до плоского боку хвої, флоем-на — до опуклого. Отже, плоский бік є морфологічно верхнім, а опуклий — нижнім. Між провідними пучками розташована меха-нічна тканина. Решта простору центральної частини виповнена паренхімними клітинами.
ПАГІН
Пагін — орган, який утворюється з верхівкової меристеми і розчленяється на ранньому етапі морфогенезу на спеціалізовані части-ни — стебло, листки, бруньки.
Основна функція його — фотосинтез. Частини пагона можуть бути органами розмноження, накопичення запасних продуктів, води.
МАКРОСКОПІЧНА БУДОВА
Частини пагона. Ділянку стебла, від якої відходить листок, на-зивають вузлом, а ділянку стебла між двома вузлами — міжвузлям (рис. 92). Над вузлом у пазусі листка утворюється пазушна брунь-ка. Якщо міжвузля видно чітко, пагін називають подовженим. Як-що вузли розташовані близько і міжвузля практично непомітні, то це вкорочений пагін (плодушка, розетка) (рис. 93).
Метамерія. Звичайно пагін має кілька вузлів і міжвузлів. Таке повторювання відрізків пагона, що мають однойменні органи, на-зивають метамерією. Кожен метамер типового пагона складаєть-ся з вузла з листком і пазушною брунькою і міжвузля, що розта-шоване нижче.
Брунька. Це вкорочений пагін (рис. 94). Він складається з меристематичної осі, що закінчується конусом наростання (зачаткове стебло) і листкових примордіїв (зачаткових листків), тобто із се-рії зачаткових метамерів. Диференційовані листки, розташовані нижче, прикривають конус наростання і примордії. Так побудована вегетативна брунька (див. рис. 94). У вегетативно-репродуктивній бруньці конус наростання перетворився на зачаткову квітку або зачаткове суцвіття. Репродуктивні (квіткові) бруньки складаються лише із зачаткової квітки або суцвіття і не мають зачатків фото-синтезуючих листків.
Часто зовнішні листки видозмінені на брунькові лусочки, які за-побігають висиханню бруньки. Такі бруньки називають захищени-ми (закритими)