на відміну від голих (відкритих) бруньок, які не мають брунькових лусок (калина, орлянка). Однак треба пам'ята-ти, що в голих бруньках, як і у будь-яких ростучих, конус наростан-ня і зачатки листків закриті більш дорослими фотосинтезуючими листками.
Рис. 92. Будова дводольної рослини (схема):
1 — головний корінь; 2 — Січний корінь: 3 — сім'ядоля; 4 — гіпокотнль: 5 — епікотиль; 6 — вузол; 7 — пазуха листка: 8 — пазушна брунька; 9 — міжвузля; 10 — листок: 11 — квітка; 12 — верхівкова брунька; 13 — стебло.
Рис. 93. Типи пагонів (платан):
а — вкорочений; б — подов-жений: 1 — міжвузля; 2 — річний приріст.
За розташуванням на пагоні розрізняють верхівкові і бічні бруньки. Бічні бруньки за походженням можуть бути пазушними і додатковими. Пазушні бруньки закладаються на конусі наростан-ня екзогенно (зовнішньо) у пазухах листкових примордіїв. Пазушні бруньки, з яких довгий час не утворюються пагони, називають сплячими. Пазушні бруньки розташовані або по одній (пооди-нокі), або по кілька (групові). Додаткові бруньки можуть виника-ти у будь-якій частині стебла ендогенно внаслідок діяльності мери-стеми. Іноді додаткові бруньки утворюються на листках і відразу ж утворюють маленькі пагони з додатковими коренями (бріофі-люм) або цибулинки (цибуля). Такі додаткові бруньки називають вивідними.
Листкорозташування. Розрізняють три основних варіанти листкорозташування (рис. 95): спіральне (чергове) —на вузлі є лише один листок, на стеблі листки розташовані по спіралі; супротив-не — на вузлі є два листка, розташовані один проти одного; мутовчасте— на вузлі розташовані три або більше листків.