У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


фоні використання сидерата в сукупності з соломою покращує забезпечення рослин доступними формами азоту, створилися кращі умови для формування врожаю.

Зелене добриво одержують від рослин вирощеної для зеленої маси, яку заорюють у ґрунт для збагачення ґрунту органічною речовиною, азотом і іншими елементами живлення цей прийом називають сидерацією. Сидерати заорені у ґрунт підвищують вміст гумусу, буферність, збільшують водостійкість структурних часток ґрунту, капілярну вологоємність та ємність катіонного обміну. Посіви сидератів пригнічують сходи і ріст бур’янів і поліпшують фітосанітарний стан ґрунту. На зелене добриво вирощують люпин однорічний і багаторічний, горох, серадела, які у процесі азот фіксації накопичують азот від 150-300 кг/га та органічної речовини яка рівноцінна 30-40т/га гною. Для поповнення органічної речовини і захисту від вимивання нітратів у осінній період у зеленій масі сидератів міститься N як у гною, але менше Р і К, а тому треба вносити Р і К добрива. Коефіцієнт використання азоту із зелених добрив у перший рік вдвічі вищий ніж із гною. Бобові сидерати багаті на білок і мають вузьке співвідношення С до N. Швидко розкладаються тому доорюють не задовго до посіву. Глибинне заорювання впливає не урожай і нагромадження гумусу. За неглибокого заорювання підвищується урожай і значно впливає на накопичення гумусу, а глибоко загортають на легких ґрунтах.

Скошують і заорюють люпин у фазі сизих бобиків у цей час швидко накопичується азот. На піщаних ґрунтах за 15 днів до посіву озимини, а на важких за 25 днів. Зелена маса люпину буває 150-160т/га, яка містить 80-175 кг/га азоту.

Вплив на фізичні властивості ґрунту сидератів. Ґрунт під сидератами менше розливається і ущільнюється, вода добре поглинається. Під сидератами немає бур’янів, вони їх пригнічують. Також нейтралізуються кислотність.

ФАКТОРИ ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФІКСАЦІЮ МОЛЕКУЛЯРНОГО АЗОТУ.

Клубочкові бактерії володіють здатністю асимілювати значну кількість атмосферного азоту і постачати бобовим рослинам. Добрі посіви конюшини і люцерни можуть зв’язати у рік до 400кг/га азоту. В даний час відомо приблизно 200 видів бульбучкових бактерій, які здатні до азотфіксації і представляють інтерес для землеробства.

Клубочкові бактерії дуже чутливі до низького значення рН ґрунтового розчину. Так, конюшина може добре рости при рН 4, якщо його постачати мінеральним азотом, однак його клубочкові бактерії нездатні до азотфіксації. Клубочкові бактерії люпину, конюшини і квасолі характеризуються найбільшою кислотністю, а в люцерни низька границя рН лежить у інтервалі 4,8-5,2. Високі концентрації нітратів і амонію в поживному середовищі подавляють утворення на коренях бульбочок і знижують їх активність. Мобілізація азоту збільшується при підвищенні температури до 22оС, максимальна при 26-27оС. Найбільш активно проходить цей процес у верхніх горизонтах ґрунту, володіючи високою біологічною активністю. Так, по даних П. М. Смирнова на дерново-підзолистих ґрунтах з непорушеною структурою в товщі шару 40-85см. закріпилося в органічні форми лише 1-4% внесеного азоту. В слої промивного водного режиму викликати рух нітратів в глибоких горизонтах, розміри мобілізації мінерального азоту знижуються, складає у розрахунку на 165 – сантиметрову товщу за 4,5 місяці приблизно 17%. У виді нітратів у профілі ґрунту виявлено 40% внесеного азоту, засвоєння його рослинами склало 34%. Втрати цього елемента живлення в умовах вимивання нітратів не перевищує 9%.

На фіксацію азоту впливає такий процес, як обробка насіння бобових культур перед посівом на основі бульбочкових бактерій виготовляють препарати нітрагін, нітразон, фосфоробактерії. Існують різні типи нітрагіну в залежності від способу його приготування: суміш бактерій із сухими наповнювачами для обробки насіння і водна суспензія бактерій для обприскування; препарат для інокуляції насіння методом вакуумної інфільтрації. Мікробіологічна промисловість випускала дві форми нітрагіну (сухий нітрагін) і ризоторфін (торф’яний нітрагін). Технологічна схема виробництва сухого нітрагіну включає наступні етапи: одержання посівного матеріалу > ферментація > зміщування рідкої культури з захисним середовищем > висушування розпилюючим способом.

Гектарна порція ризоторфіну – 200г. Передпосівна обробка насіння здійснюється шляхом розведення препарату у воді і перемішування його з насінням в день посіву. Висів обробленого ризоторфіном насіння необхідно здійснювати у вологий ґрунт, удобрений фосфором, калієм і мікрокислотами, особливо молібден. На ґрунтах слабокультурних, бідних на азот, застосування ризоторфіну варто поєднати з внесенням невеликих доз мінерального азоту не більше 45кг/га. Інокуляція бобових бульбочковими бактеріями особливо ефективна на площах, де раніше не вирощувалася дана бобова культура і відповідні специфічні бактерії в ґрунті відсутні.

На фіксацію азоту впливають макро і мікроелементи. Наприклад, мікроелемент сірка відіграє важливу роль в окисленні і відновлених процесах, активізації ферментів, синтез білків. Сірка бере участь в асиміляції нітратів рослиною стимулює її нагромадження. При нестачі сірки під час живлення рослин затримується синтез білків і нагромадження азоту у небілкові форми, нітратів. У бобових культур знижується життєдіяльність бульбочкових бактерій і синтез хлорофілу. Під впливом сірки збільшується не тільки урожай, а й покращується якість продукції і вміст білка може збільшуватися 2%. Загальний вміст сірки коливається від 20-35мг/м в ґрунті.

Молібден потрібний для живлення бобових культур і фіксації молекулярного азоту із повітря. Молібден є складовою частиною ферменту нітрат редуктоз, які беруть участь у відновленні нітратів у частинках кореня до аміаку.

Важливий фактор який впливає є світло. Має прямий зв’язок із живлення, зміна дня і ночі, зміна вологості, температури. Інтенсивність освітлення це виробилося у рослин і тому вони постійно реагують і як наслідок нормального розвитку.

Також впливає на фіксацію азоту механічний склад ґрунту, фізичні властивості, кількість гумусу, глибина одного шару, вологість ґрунту, пористість, щільність, аерація.


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7