сівби пшениці. При запізненні із сівбою їх підвищують, щоб зменшити загрозу можли-вого зрідження посіву внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків. Норми висіву підви-щують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на пло-щах, недостатньо очищених від бур'янів, та при вузькорядному пере-хресному способі сівби. Визначаючи норму висіву, обов'язково вра-ховують якість насіння — його схожість, чистоту, ваговитість.
Науково-дослідними установами України розроблені середні но-рми висіву пшениці для кожної ґрунтово-кліматичної зони України, які за сприятливих умов забезпечують рекомендовану для них гус-тоту появу.
Відповідно до ре комендацій, оптимальні норми висіву для середньорослих сортів, вирощуваних: на ґрунтах середньої родючості становлять (млн шт. схожих зерен на 1 га): у районах степової зони 4 4,5, лісостепової 4,5 - 5, поліської 5 — 5,5. Залежно від конкретних умов вирощування норми висіву уточнюють.
Фактичну вагову норму висіву (в кг/га) обчислюють за встанов-леною посівною придатністю насіння, користуючись формулами
де ПП — посівна придатність насіння, %; С — схожість насіння, %; Ч — чистота насіння, %; НВ — норма висіву фактична, кг/га; Н — норма висіву рекомендована, млн шт./га; М— маса 1000 зерен, г.
Строк сівби. Найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущення, 3-4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту така кількість пагонів утво-рюється за 50 - 60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5 °С), протягом яких набирається сума температур 560 - 580 °С. Цього до-сягають при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної ґрунтово-кліматичної зони: на Поліссі 1-15 вересня, в Лісостепу і західних районах 5-20 вересня, в передгірних 5 — 25 вересня, гірських 1 — 10 вересня, у Степу 5-25 вересня, АР Крим 15 вересня - 5 жовтня. У ці строки, як правило, середньодобова тем-пература становить 15- 17 °С. На родючих ґрунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запа-сах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину опти-мальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особ-ливо сорти твердої пшениці, високорослі сорти м'якої, і знизити морозо- та зимостійкість. Крім того, ранні посіви більше пошкоджу-ються злаковими мухами (шведською, гессенською та ін.).
Сіють пшеницю різними способами: звичайним рядковим з ши-риною міжрядь 15 см, вузькорядним з міжряддями 7,5 см, перехрес-ним з міжряддями 15 см, розосередженим, гребеневим, борозенчас-тим та ін. Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. При сівбі залишають постійні технологічні колії, для чого в середній сівалці 3-сівалкового агрегату перекрива-ють 6 - 7 та 18 - 19-й висівні апарати — якщо при весняно-літньому внесенні добрив використовуватимуться розкидачі НРУ-0,5, РМС-6 та обприскувачі ОВТ-ІА або ОПІП-15. При використанні розкидачів 1РМГ-4 або РУМ-5 перекривають 8 і 17-й висівні апарати. Ширина колій у першому випадку 180 см з шириною смуг 45 см, у другому — відповідно 135 та 30 см.
Для одержання дружні їх і рівномірних сходів глибина загортан-ня насіння на добре оброблених і вологих ґрунтах не повинна пере-вищувати 3 — 5 см, на важких ґрунтах її зменшують на 1 — 2 см, на легких — збільшують до 6 - 8 см.
При збільшенні глиби чи загострення насіння у багатьох сортів пшениці збільшується глибина залягання вузла кущення. Це зменшує загрозу загибелі рослин від вимерзання й випирання. Іноді внаслідок цього рослина розосереджує кущення — створює два вуз-ли (буває навіть три) — в зоні первинної кореневої системи і близь-ко до поверхні ґрунту. Спостереження показують, що це сприяє ви-живанню рослин, але не підвищує їх продуктивності і загалом є не-бажаним явищем.
Догляд за посівами. У період вегетації посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками — мишоподібними гризунами, клопа-ми-черепашками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попели-цею та ін.; уражуються хворобами — сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічуються багато-та однорічними бур'янами. Тому надійний догляд за посівами є ва-жливим резервом підвищення їх продуктивності.
Догляд за посівами озимої пшениці починають восени. При ви-явленні на посівах 8 — 10 колоній мишей на 1 га їх знищують вне-сенням у нори по 150 - 200 г (склянку) аміачної води або розкидан-ням біля колоній принад з фосфідом цинку, витрачаючи його 150 - 400 г/га, чи зернового бактероденциду 1-2 кг/га; з появою жужелиці, підгризаючих совок посіви обприскують 40 %-м базудином 2 —2,5 кг/га або його аналогами; при з'явленні попелиць, зла-кових мух проводять обприскування 40 %-м фосфамідом (БІ-58) 0,8 кг/га, 40 %-м метафосом 0,4-0,6 кг/га. Посів, уражений борош-нистою росою, обприскують 50 %-м фундазолом 0,5-0,6 кг/га або байлетоном 0,6 - 0,8 кг/га (200 - 300 л/га). Взимку і напровесні по-стійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідно-сті організують захист її від вимерзання, випрівання тощо.
Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зи-мівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м), погода про-холодна (10- 12 °С), то при наявності на 1 м2 не менше 150 добре розкушених рослин на Поліссі, 180 в Лісостепу та 200 в Степу, або не менше 250 рослин, які почали нормально кущитись, пшеницю на II - III етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азот-них добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену