Фотосинтез — основний процес живлення рослин, тому інші процеси — діють і ефективні тільки в тій мірі, у якій вони поліпшують і стимулюють фотосинтезуючу діяльність і створюють умови для синтезу продуктів та найкращого їх використання на процеси росту, розвитку та формування врожаю. Лише сукупність рослин, повноцінний їх ценоз, можуть максимально використовувати фактори зовнішньо-го середовища. Тому дуже важливо правильно сформува-ти структуру посіву з оптимальною щільністю, великими площами фотосинтезуючої поверхні, з достатнім вмістом хлорофілу в листках рослин.

Найбільше значення для зростання врожайності набу-вають показники інтенсивності та чистої продуктивності фотосинтезу. Продуктивність посівів, рівень біологічних і господарчих урожаїв визначаються взаємодією трьох фізіолого-біохімічних процесів: фотосинтетичної продуктив-ності, внаслідок чого формується органічна речовина; ди-хання, пов'язаного з використанням створених органічних речовин на процеси життєдіяльності; транслоктації — пе-реміщення пластичних речовин у зернівки, що визначає темпи накопления поживних речовин у зерні і величину врожаю. Розрахунки чистої продуктивності фотосинтезу по-казують, що його зміни протягом вегетації мають певні за-кономірності. На чисту продуктивність фотосинтезу поміт-но впливає агрофон. Максимальне значення показника чис-тої продуктивності фотосинтезу рослин пшениці на високих агрофонах припадає на період найвищого накопичення біо-маси і утворення площі асимілюючої поверхні — на фазу цвітіння. Звідси, періоди найбільшої фотосинтетичної про-дуктивності й утворення площі листя співпадають. Ценози озимої пшениці, не забезпечені достатньою кількістю еле-ментів живлення, мали максимальну продуктивність фото-синтезу у фазі закінчення виходу рослин у трубку, що та-кож співпадає з найбільшою асимілюючою поверхнею листя.

У зв'язку із створенням і впровадженням у виробницт-во нових високопродуктивних сортів озимої пшениці, засто-суванням великих доз добрив питання технології сівби і питання про використання потенційних можливостей рос-лин пшениці мало розроблені й вивчень.

ВИСНОВОК

Сучасна технологія виробництва зернових культур ба-зується на помітному збільшенні енерговитрат на техніку, добрива, пестициди та ін. Тому по-господарськи правильне використання енергії (земної — непоновлюваної та соняч-ної— поновлюваної) необхідно розглядати як одну з важ-ливих умов збільшення виробництва продукції сільського господарства.

Запровадження енергетичного аналізу дозволяє оціню-вати ефективність інтенсивних ресурсо- і енергозберігаю-чих технологій у рільництві. Такий підхід дає можливість вивчити доцільність використання в землеробстві добрив, застосування пестицидів, палива, різних типів тракторів, автомобілів, сільськогосподарських знарядь, природних ре-сурсів, грунтово-кліматичних умов сонячної радіації та ін-ших факторів, що впливають на формування врожаю та його якість.

Як свідчать дані науки та передовий досвід, позитивна дія інтенсивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур залежить від своєчасного виконання всіх елементів технології. Основним завданням цих технологій є підвищення родючості ґрунту і, зокрема, збагачення його на гумус, зменшення витрат енер-гії на одиницю вироблюваної продукції та помітне поліп-шення екологічного стану навколишнього середовища. Позитивних результатів при таких технологіях можна досяг-нути лише тоді, коли господарства будуть економію витра-чати різні види енергії на виробництво одиниці сільсько-господарської продукції.

Інтенсифікація землеробської галузі сільськогосподар-ського виробництва і охорона навколишнього середовища — це єдиний тісно пов'язаний між собою процес. Застосувати і повністю використовувати потенціал інтенсивних техноло-гій вирощування пшениці без забруднення навколишнього середовища можна лише при реалізації потенціалу ценозу сорту з врахуванням його біологічних властивостей: еколо-гічної стійкості проти посухи, низьких температур та інших негативних факторів, а звідси і підвищення потенційної продуктивності сорту, ценозу пшениці і кожної рослини в ньому.

Сучасні сорти озимої пшениці інтенсивного типу мають потенційну продуктивність 60—90 ц зерна і більше. В ос-новному у виробничих умовах урожай цих сортів набагато менший. Причин невеликої продуктивності багато і основ-ні серед них — порушення технологічної дисципліни. По-тенційна врожайність рослин є головним фактором форму-вання можливо високого врожаю, а реалізація його зале-жить від оптимізації умов вирощування, що досягається створенням оптимальних умов середовища в ценозах, тобто наближенням на різних етапах росту й розвитку озимої пшениці доцільної кількості факторів необхідного співвід-ношення їх. За таких оптимізованих умов рослини здатні краще протистояти екологічним стресам та наблизитись до максимальної реалізації продуктивності.

На створення оптимальних умов росту і розвитку рос-лин у ценозах і одержання врожаю до можливої потенцій-ної продуктивності пшениці витрачається велика кількість непоновлюваної або земної енергії.