Земля повинна бути добре просіяна та вирівняна, особливо для посіву дрібного насіння. Більше насіння (G. lutea, G. cruciata) можна злегка присипати, дрібне завжди сіють біля поверхні. Для весняноквітучих видів рекомендується присутність вапна, для осінніх тирличів грунт повинен бути кислим. Насіння багатьох видів світлочутливе, тобто для його проростання необхідне світло. При такому „природньому” посіві насіння отримують проморожування, стратифікацію, освітлення, обробку змінними температурами, можливість вибрати для кожного насіння необхідний йому режим.

Ми досліджували вплив гібереліну на схожість насіння тирличу. Насіння Gentiana asclepiadea L., G. punctata L., і G. lutea L., що мало низьку схожість і розтягнений період проростання, обробляли водними розчинами гібереліну різної концентрації (0,01; 0,02; 0,05%).

Найбільшою мірою даний стимулятор росту при скорював проростання насіння у концентрації 0,02 і 0,05%. У дослідних варіантах воно починалося через 2-5, а у контролі (дистильована вода) – через 9-15 діб і проходило менш масово. (табл. 1)

Таблиця 1

Схожість насіння, %, деяких видів тирличів після обробки гібереліном

Вид | Тривалість обробки, год

12 | 24 | 12 | 24

Концентрація гібереліну, % | Контроль

0,01 | 0,02 | 0,05 | 0,01 | 0,02 | 0,05 | Дистильована

вода

Gentiana punctata | 26,0 | 50,0 | 49,0 | 19,0 | 21,0 | 24,0 | - | 3,0

Gentiana clepiadea | 21,0 | 45,5 | 34,5 | 48,0 | 60,5 | 69,4 | - | 39,0

Gentiana lutea | - | - | - | 25,0 | 57,0 | 71,0 | - | -

Встановлено, що при посіві насіння тирличу жовтого схожість його невисока і не перевищує 30-40 %, схожість насіння тирличу ваточнико-видного – 10 % (У середині травня з’являються дрібні сходи до 0,5 см висотою). Але сіянці ростуть дуже повільно та до кінця вегетації, встигають утворити тільки 2-3 листочки, що до осені не опадають, а залишаються зеленими. Хоча у багаторічних дорослих екземплярів на зиму повністю відмирає вся надземна частина. При проростанні насіння тирличу спочатку з’являється корінець, який поступово вкривається кореневими волосками. Ріст бруньки починається тільки після того, як корінець надійно закріпиться у грунті. Брунька викликає ріст підсім’ядольного коліна, що виносить на поверхню грунту сім’ядолі разом з насінною оболонкою, що швидко відпадає.

У дорослих рослин на короткому товстому кореневищі утворюється кілька розеткових пагонів.

Таке кореневище можна поділити навесні чи на початку осені. Багато видів тирличів погано переносять пересадку, тому її проводять обов’язково з грудкою землі, при достатньому поливі. Відстань при посадці, залежно від виду, складає 15-30 см. Після пересадки у природні умови, важливим завданням є їх охорона від знищення внаслідок випасання худоби.

Наші дослідження дають підставу для проведення більш широких робіт з метою збагачення запасів тирличів у природі та введення в культуру.

Література

1.Вайнагій И.В. Семенная продуктивность и всхожесть семян некоторых высокогорных растений Карпат // Ботан. журн. – 1974. – 59, №10. – с. 1439 – 1450.

2.Кишко К.М. Питання репродуктивної біології Gentiana Сasclepiadea L. у Закарпатті // Наук. вісн. Уж ДУ.Сер. біол. – 1997. – № 4. – С. 35-37.

3.Концепція розвитку природно-заповідного фонду Західного регіону України на 2000-2005 рр. – Львів, 1999. – 61 с.

4.Малиновський К.А., Кричфалуший В.В. Високогірна рослинність. Рослинність України. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – Т.1. – 230 с.

5.Малиновський К.А., Царик Й.В. Структура популяцій рослин у Карпатах // Укр. ботан. журн. 1991. – 48, – № 6. – С. 82-87.