Реферат з ботаніки

на тему:

Значення рослин у природі та житті людини

Зміст

1. Рослина і середовище................................................................... | 3

2. Світло................................................................... .......................... | 4

3. Тепло................................................................................................ | 5

4. Повітря............................................................................................ | 7

5. Грунт................................................................................................ | 7

6. Література...................................................................................... | 8

Рослина і середовище.

Все що оточує рослину, прямо або побічно впливає на неї, є середовищем її існування. У широкому розумінні поняття навколишнє середовище включають сукупність: матеріальних тіл, явищ та енергії, що впливає на живий організм. Не всі вони однакові за своїм значенням, серед них вплив деяких взагалі незначний, (наприклад, інертних газів). Інші ж, навпаки, мають особливе зна-чення, і їх називають екологічними факторами.

Всю різноманітність екологічних факторів поділяють за походженням і характером дії на великі групи — абіотичні та (біотичні. До абіотичних відносять фактори неорганічної/ або не-живої, природи, до біотичних усю сукупність організмів (тва-рин, рослин, мікроорганізмів).

До абіотичних факторів належать:

1. Кліматичні — світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух);

2. Едафічні, або ґрунтові,— механічний і; хімічний 1 склад, фізичні властивості;

3. Орографічні (рельєф) — експо-зиція, крутість схилів;

4. Історичний фактор.

До біотичних факторів належать:

1. Фітогенні – як прямий, так і побічний вплив. Прямий – механічні контакти, симбіоз, паразитизм, епіфітизм тощо. Побіч-ний — фітогенні зміни середовища; 2. Зоогенні — поїдання, запилення, поширення, витоптування, а також побічний вплив на середовище; 3. Антропогенний — найбільш впливовий. Його значення особливо зросло останнім часом.

Найкращими для рослини є оптимальні умови життєдіяльності, що визначають її розміри, вік і плодоношення.

Світло

Світло серед багатьох факторів відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки без нього не можлива фотосинтезуюча діяльність зелених (фототрофних) рослин.

Як відомо, світло складається, з променів різного, кольору, що мають різну довжину хвилі; для рослин особливо важливі оранжево-червоні та синьо-фіолетові, інші промені мають менше зна-чення. До того ж в житті рослини велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду, і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів — до напівтемних печер та морських глибин. Тому в рослин у процесі при-родного добору виникли численні пристосування до життя відпо-відно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяюсь на три основних групи світлолюбні, ті-ньолюбні та тіньовитривалі.

Світлолюбні рослини можуть розвиватися лише за умов пов-ного сонячного освітлення, сильне затінення пригнічує їх ріст. Це рослини відкритих місцезростань. З лісових рослин до них належать дерева першого ярусу, наприклад, сосна-звичайна, модрина європейська, дуб звичайний, а з тропічних — евкаліпти, деякі ви-ди пальм тощо.

Тіньолюбні рослини розвиваються за умов недостатнього освіт-лення і не переносять яскравого світла. До них відносять види, що розміщені в нижніх ярусах фітоценозу, а також рослині: печер, розщілин, скель, водних глибин, деякі ґрунтові водорості, епіфіти тропічних лісів тощо.

Тепло

Тепло є одним з основних факторів розподілу рослин на зем-ній поверхні. Зі зміною температурного режиму протягом року пов'язані сезонні явища в житті рослин помірних і високих широт,

За відношенням до температури виділяють дві екологічні групи рослин: теплолюбні та холодостійкі. Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур. Холодостійкі рослини здатні рости в умовах досить низьких температур. До них належать види, що живуть у полярних і високо-гірських областях, або ті, що займають холодні екологічні ніші.

Більшість теплолюбних рослин умов тропічного і субтропічного клімату здатні .переносити дуже високу температуру. Окремі час-тини рослини можуть, нагріватися до -1 60°-1 65 °С (Інколи про-тягом тривалого періоду), наприклад наскельні лишайники.

Рослини здатні витримувати і гранично низькі температури до —80°С (водорості в товщі льоду в Антарктиді). Рослина, що пе-ребуває в стані глибокого спокою, менше або зовсім не ушкоджує-ться низькими температурами. Наприклад, горіх маньчжурський витримує на батьківщині морози до —50 °С, а в умовах Києва пошкоджується від весняних заморозків —3...—5 °С.

За відношенням до води рослини поділяються на гігрофіти ме-зофіти, ксерофіти, гідрофіти.

Гігрофіти - це суходольні рослини, що ростуть за умов підвищеної вологи, де повітря насичене водяними парами і в ґрунті ба-гато води.

У помірно холодному кліматі до гігрофітів відносяться калюжниця болотна, фіалка болотна, а з культурних рослин — рис, у тропіках — кокосова пальма.

Мезофіти — це рослини, що живуть за умов середнього зволо-ження. Це рослини помірних кліматичних поясів, проте вони зустрі-чаються і в тропіках.

До цієї групи належать лучні-трави — конюшина, злаки, пирій повзучий, стоколос, тимофіївка; лісові трави: конвалія; майже всі деревні рослини: береза, дуб, клен, ліщина, польові; овочеві культури: овес; картопля, жито, капуста, кріп тощо.

Ксерофіти — це рослини посушливих .місць, які пристосувались до життя в. умовах дуже тривалої, або сезонної ґрунтової і атмо-сферної посухи. 3,а.: анатомо-морфологічними (фізіологічними оз-наками — це різноманітна група рослин, спільними рисами яких є наявність спеціальних пристосувань, що перешкоджають випа-ровуванню і запобігають перегріванню. Для них характерні вузькі, жорсткі-листки, часто скручені в трубочку (ковила), з товстою кутикулою: і високим нальотом, а також листки можуть бути і зовсім редуковані, і їхню роль виконує стебло.

Сукуленти — соковиті, м'ясисті, багаторічні рослини з добре розвинутою поверхневою кореневою системою, редукованими в колючки листочками з стеблами, що нагромаджують багато води. У флорі України сукулентів мало,— це очиток, молодило. В основному сукуленти поширені в пустелях Африки (молочаї, алое,