Опідзолені чорноземи поширені в тих же адміністративних районах, що й темно-сірі грунти. Розміщені вони на плакорах і пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. Материнські породи тут – це переважно лесовидні карбонатні суглинки. Їх площа становить 77 378га, з них 74 252га розорюється.

Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумусовані. За механічним складом верхнього горизонту, ці грунти пилувато-легкосуглинисті, часто середньо- і лише зрідка важкосуглинисті. В ілювіальному горизонті відзначено деяке збагачення мулуватої фракції, а тому цей горизонт дещо ущільнений. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 3,4-4,4%. У зв”язку з цим вони мають кращі фізико-хімічні властивості, ніж попередні підтипи сірих лісостепових грунтів. Реакція ґрунтового розчину в них слабо кисла, гідролітична кислотність у середньому дорівнює 4,8мг-екв. на 100г грунту. Насичення основами коливається у межах 73-78%.

У складі увібраних основ в цих грунтах переважає кальцій над магнієм. Запаси рухомих поживних речовин в орному шарі опідзолених чорноземів невеликі (фосфору – 5,0; калію – 5,9мг на 100г грунту).

Для підвищення їх родючості потрібно вносити органічні та мінеральні добрива, а для активізації наявних запасів поживних речовн – бактеріальні добрива [22,15].

Клімат

Для повної характеристики клімату області необхідно мати уявлення про річні метеорологічні ритми – періоди і сезони року. Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь. Суми активних температур (понад 10С) у Придністровському районі становлять 2 -

2 600С на рік.

Метеорологічна весна починається з першої декади березня і закінчується наприкінці травня – початку червня. Березень – передвесняний місяць, у цей час відбувається перехід температури через 0С, але середні добові температури в основному утримуються в межах – 5,5С. Загалом березень характерний частими змінами погоди. На початку квітня припадає перехід середньої добової температури через 5С, а в його третій декаді – через 10С. (мал.3.3). Атмосферне зволоження весняного сезону можна вважати помірним. (мал.3.4). За три місяці цього сезону (3-5) випадає 23% опадів від їх річної норми (середня річна кількість опадів – 700мм і менше).

У літній сезон (червень-серпень) на рівнинних районах 50% днів мають середні добові температури в межах 15-20С. У липні (найтеплішому місяці) налічується близько 13 днів з температурами 15-20С. Характерна особливість літа – велика кількість атмосферних опадів, які часто мають вигляд злив. Іноді за добу випадає 90-100мм опадів і більше. Зливи часто супроводжуються грозами, протягом року в середньому буває 28-29 днів з грозою (мал.3.5) [12].

Осінь наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 15С, і закінчується у перших днях грудня після переходу температури через 0С. Восени помітно збільшується повторюваність південно-східних вітрів (швидкість вітру 6-9м/с, і 10м/с та більше), що спричинюють часте поширення на території області ще теплого континентального повітря. Тому перша половина осіннього сезону тепла. Кількість осінніх опадів на початку сезону (у вересні) порівняно з серпнем різко зменшується (на 40%). Пізніше це зменшення відбувається плавно.

До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньодобовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла. Перший період зими на рівнинах характерний повільним пониженням температури від 0 до -5С і становить близько 40-50 днів. Період підвищення температури від -5 до 0С в кінці зими триває 35 днів. Отже, на період найхолоднішої частини зими (з температурою нижче -5С ) припадає тільки 20-30 днів. Для холодного періоду на території області дуже характерні часті , довгі та інтенсивні відлиги, що є наслідком частих вторгнень теплого атлантичного повітря. Сніговий покрив внаслідок відлиг нестійкий (середня висота снігового покриву 20см). Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить приблизно 115-120 днів [22,16].

Рослинний покрив

Івано-Франківська область об”єднує гірські, передгірні та рівнинні ландшафти. Кожному з них властивий свій специфічний рослинний покрив. Тому, і в сучасному, і в минулому, флора Івано-Франківщини характерна і багатством, і строкатістю флористичних елементів. На території області одночасно виростають бореальні і європейські неморальні, монтанні, гірсько-диз”юнктивні та степові види.

До бореального типу географічних елементів належать насамперед: Ялина (смерека) європейська – Picea abies L., Сосна звичайна – Pinus – sylvestris L., Квасениця звичайна – Oxalis acetosella L., Калина звичайна – Viburnum opulus L., Чорниця – Vaccinium myrtillus L., Ожина сиза – Rubus caesius L. та ін. До європейського типу географічних елементів належать рослини, які характерні для широколистяних лісів (Дуб звичайний – Quercus robus L., Клен звичайний – Acer platanoides L., Граб звичайний – Carpinus betulus L., Ліщина звичайна – Corylus avellana L., Скумпія звичайна – Cotinus coggygria Scop., Кизил справжній – Cornus mas L., Робінія звичайна – Robinia pseudoacacia L., Липа серцелиста – Tilia cordata Mill. та європейська, Ясен звичайний – Fraxinus excelsior L. Серед трав”янистих видів: Первоцвіт весняний – Primula veris L., Проліска дволиста – Scilla bifolia L., Анемона лісова – Anemone sylvestris L., Пшінка весняна – Fikaria verna Huds. та ін. Серед представників європейського геоелемента дуже багато ендемічних видів, наприклад: Гадюча цибулька покутська – Muscari pocuticum., Фіалка відхилена – Viola declinata., Плаун баранець – Lycopodium scelago., та ін.

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами збереглася панівна їх роль. На рівнині і в передгірних районах