Родина Розові об”єднує дерева, кущі і трави, з черговими, рідше супротивними, простими або складними листками, часто з прилистками. Квіти розових актиноморфні, двостатеві, з п”ятичленною чашечкою (рідко три-, чотиричленна). Число тичинок, розміщених колами, невизначене, або в два – чотири рази перевищує число пелюсток, або редуковано до 4-1. Плодолистики вільні, рідше зростаються між собою чи з квітковою трубкою. На основі відмінностей, головним чином в морфології плодів і в основних хромосомних числах, родина поділяється на чотири підродини: Спірейні – Spiraeoideae – плід листянка, рідко коробочка; Розові – Rosoideae – плід горішок, кістянки; Яблуневі – Maloideae – плід яблуко; Сливові – Prunoideae – плід кістянка.

Представники родини Губоцвітих легко впізнаються по будові віночка квіток, який має довгу трубку і двохгубий зів. Не менш своєрідний і плід губоцвітих, що складається з чотирьох односім”янних горішкоподібних або кістянковидних дольок. Губоцвітим належать також супротивні, цілкові листочки без прилистків, і звичайно – чотирьохгранні стебла. Дуже характерний для цих рослин ароматичний запах, який виділяється залозами, що виробляють ефірні масла складної будови. Більшість губоцвітих – трави і напівкущі. Стебла трав”янистих губоцвітих, звичайно, прямостоячі, хоча трапляють види зі стеблами, що стеляться по землі і з вкороченими у міжвузлях стеблами. І чашечка, і віночок губоцвітих, зазвичай, складаються з п”яти зрослих своєю основною частиною листочків в трубку. Тичинок, як правило, чотири, прикріплених до трубки віночка [1].

4.3 Еколого-ценотичний аналіз флори

Еколого-ценотичний аналіз флори проводиться з метою можливості порівняння даної флори з іншими, а також з метою виявлення екологічних особливостей території дослідження, історії антропогенного впливу. Важливими ознаками флори є систематичний склад видів, який добре характеризують флороценотипи. Вони об”єднубть види рослин, що генетично пов”язані з певним типом рослинності. Флороценотипи складаються з флороценоелементів, що являють собою певний вид (Табл.3).

Таблиця 3.Флороценотипи

Флороценотипи |

Флороценоелементи

Абсолютне число | % число

1.Неморальний

2.Бореальний

3.Лучний

4.Ксерофільний

5.Гігрофільний

6.Гідрофільний

7.Сегетальний

8.Рудеральний

9.Адвентивнний

10.Гірський | 46

5

27

5

11

1

3

17

4

3 | 37,7

4,0

22

4,0

9,0

0,8

2,5

13,9

3,3

2,5

[10,19,24]

Третім по кількості видів є рудеральний флороценотип (13,9%), який включає в себе рослини пустирів та будівельних майданчиків. Рудерали першими освоюють спустошену територію, наприклад після паводків. Це такі рослини, як: Подорожник великий – Plantago major L., Кульбаба лікарська – Taraxacum officinale L., Кропива дводомна – Urtica dioica L., Вероніка дібровна – Veronica chamaedris L., Мак дикий – Papaver rhoeas L., Синяк звичайний - Echium vulgare L. та інші.

Також значну кількість видів налічує гігрофільний флороценотип (11видів – 9,0%), дещо менше видів мають бореальний (5видів – 4,0%), ксерофільний (5видів – 4,0%) та адвентивний (4види – 3,3%) флороценотипи. Гірський та сегетальний налічують по три види (2,5%) та гідрофільний флороценотип налічує один вид (0,8%).

При узагальненні отриманих результатів дослідження флори урочища “Струмкове” було виявлено, що частка видів синантропної флори становить 19,7%. Синантропну флору утворюють сегетальний, рудеральний та адвентивний флороценотип. Частка синантропної флори служить показником екологічного стану досліджуваної території, інтенсивності антропогенного впливу на природні екосистеми. Отже, за часткою синантропності, бачимо, що дана флора мало змінена людиною і відносно зберегла свій природний стан.

Частка адвентивних (заносних) видів, яку відображає індекс адвентивності, становить 3,3%, частка рідкісних видів, яку відображає індекс раритетності, становить 2,6%.

Діаграма таблиці 3.

І.Г.Серебряков (1955, 1965рр.), вивчивши й узагальнивши раніше застосовані класифікації життєвих форм рослин за біолого-морфологічними ознаками, поклав у основу своєї системи ознаки тривалості життя всієї рослини та її “скелетних осей”, оскільки вони чіткіше відбивають вплив зовнішніх умов на морфогенез і зріст.

І.Г.Серебряков наводить такі одиниці класифікації (системи) життєвих форм покритонасінних та еволюції рослин: відділи, типи, класи, підкласи, підтипи, секції життєвих форм і, відповідно, життєві форми (Таблиця 4). Життєва форма може бути уподібнена виду в систематиці і є основною одиницею екологічної системи рослин. Під життєвою формою автор розуміє сукупність дорослих особин певного виду в певних умовах зростання, які визначають властивий цим особинам своєрідний вигляд (габітус), включаючи надземні і підземні органи (підземні пагони і кореневу систему). Онтогенетично цей габітус виникає в результаті росту і розвитку в певних умовах середовища, а історично формується в певних грунтово-кліматичних та ценотичних умовах і відбиває пристосування рослин до цих умов (цит. за [38]).

Таблиця 4. Співвідношення життєвих форм рослин флори урочища “Струмкове”

Життєва форма | Кількість видів

Абсолютне число | % число

1.Монокарпічні однорічні трави

2. Монокарпічні дворічні трави

3.Полікарпічні трави

4.Дерева

5.Чагарники

6.Чагарнички | 14

9

73

14

9

2 | 11,5

7,4

59,8

11,5

7,4

1,6

За Серєбряковим І.Г. [38]

За даними таблиці помітно, що з усіх життєвих форм найчисленнішою є третя, тобто полікарпічні трави, до якої входить більше полови виявлених видів, а саме – 73 види, що складають 59,8% від їх загальної кількості. До них відносяться: Перстач повзучий, Полин гіркий, Гвоздика дельтовидна, Чина весняна, Фіалка собача.

Також помітну кількість видів – +(14) налічують відповідно дерева та монокарпічні однорічні трави, їх частка від загальної кількості видів складає 11,5% кожної. До монокарпічних однорічних трав відносяться такі види, як Ромашка ромашковидна, Ромашка лікарська, Перестріч гайовий, Рутка лікарська, Конюшина польова,