Птахи Прикарпаття відзначаються видовим багатством та численністю. Гірські пасма Карпат служать південно-західною границею поширення багатьох видів і підвидів птахів. На поширення та розселення окремих видів птахів помітно впливає господарська діяльність. Скопа та орлан-білохвіст перестали гніздитися на території області. Скоротилась чисельність кібчика, яструба великого, шуліки рудого. Значно порідшали колонії сірих чапель, а найбільші в західному регіоні колонії квакви зникли. Чорний крячок став малочисельним. Значно скорочується популяція білого лелеки.

Зате збільшення мережі ставків спричинило зростання колоній мартина річкового, білощокого крячка, черні

морської, черні чубатої. Введення в дію Бурштинського водосховища створило сприятливі умови для зимівлі як осідлих, так і перелітних видів. На акваторії водосховища успішно перезимовують чернь морська, чернь чубата, норець великий, норець малий, лиска, мартин сріблястий, мартин сивий, гоголь, великий крохаль, крижень, луток, а в окремі роки - галагаз. На подільських ріках затримуються на зимівлю лебідь-шипун, іноді чапля сіра й велика біла чапля.

Різноманітні горобині складають загальний фон пташиного населення. До видів-домінантів мішаних лісів Придністров'я літнього періоду належать зяблик, шпак, іволга, вівчарики: ковалик весняний, жовтобровий, славка чорноголова, мухоловка сіра, щеврик лісовий, сорокопуд-жулан, берестянка, дрізд чорний та дрізд співочий, зозуля звичайна та горлиця звичайна. На заплавних луках Дністра та його опільсько-покутських притоках домінують плиска біла й плиска жовта, одуд, польовий горобець, жайворонок польовий, граки; а в населених пунктах - хатній горобець, міська та сільська ластівки, стрижі.

Фауна Передкарпаття характеризується різким зменшенням водно-болотних видів пернатих. Пташине царство Карпат нараховує 180 видів. До межі 700 м над рівнем моря трапляються малий строкатий дятел, осоїд, мухоловка строката, берестянка, галка. Ще вище домінують перепел, деркач, звичайна горлиця, чорний шуліка, хатній сич, сплюшка, одуд, рибалочка, зелений дятел, сіра ворона, грак, сорока, шпак, іволга, зеленяк, щиглик, коноплянка, хатній горобець, звичайна вівсянка, польовий жайворонок, сорокопуд-жулан, сіра та білошия мухоловки, садова й сіра кропив'янки, малий зуйок. На кам'яних розсипах гніздиться тинівка альпійська, рідкісний та ендемічний вид.

У зимовий період до масових лісових пернатих належать синиця велика й синиця голуба, чорноголова гаїчка, повзик, підкоришник, сойка, великий строкатий дятел. У чагарниках, на дорогах та полях у цей час частіше трапляються звичайна вівсянка, польовий горобець, щиглик, грак, сіра

ворона; у населених пунктах сільського типу - хатній горобець, велика синиця, галка, сорока; у містах - також горлиця садова. На зимівлю залітають біла сова, в'юрок, чечітки, омелюх, жовтоголовий корольок.

Із представників орнітофауни, що занесені в Червону книгу України, в області збереглися лелека чорний, глухар, пугач, тинівка альпійська, сова довгохвоста, лунь польовий, підорлик малий, пелікан рожевий, баклан малий, скопа, шуліка рудий, лунь польовий, змієїд, орел-карлик, орел степовий, беркут, орлан-білохвіст, сапсан, журавель сірий, поручайник, кроншнеп великий, сичик-горобець, сорокопуд сірий, кам'яний дрізд.

Ссавці. Особливість місцевої теріофауни полягає в домінуванні гризунів і хижаків. Копитних мало, ще менше -зайцеподібних.

Численним поширеним видом комахоїдних є кріт. Його гірські й рівнинні популяції відрізняються розмірами й конфігурацією черепа та іншими ознаками. Кроти карпат-ського високогір'я значно менші від рівнинних. їжак віддає перевагу окультурелим угіддям, чагарниковим та листяним масивам, як дуже корисний звір заслуговує постійної охорони. Бурозубка звичайна є фоновим комахоїдним видом області. Бурозубка альпійська заселяє лише лісовий і субальпійські пояси Українських Карпат. Чисельність кутори звичайної в усіх зонах, де вона збереглася, невисока.

Рукокрилі, або летючі миші, у процесі еволюції присто-сувались до маневреного польоту вночі, під час якого вони полюють, добуваючи собі корм. Кожна з них має свою мис-ливську ділянку, яка розташована поблизу сховища. Кормом для рукокрилих служать різного роду комахи. На території області водяться підковоніс малий, нічниця велика, вухань, вечірниця руда, нетопир малий, лилик двоколірний, кажан пізній.

Зайцеподібні у фауні області представлені лише одним видом - зайцем-русаком, який водиться скрізь. Він заселяє різноманітні біотопи. В субальпійському поясі трапляється лише в теплий період року. Активний увечері. Покидає свою денну лежанку близько 18 год., а перед світанком залягає на цілий день у схованці. Взимку часто закопується в сніг.

Гризуни, які живуть на території області, належать до таких родин: білячі, соневі, мишині, хом'якові. Білка-типовий лісовий звір. Чисельність її в рівнинних місцях відносно ста-більна, а в гірських - періодично змінюється, що пов'язано з урожаєм шишок основних хвойних - смереки і ялини. В гірсько-карпатських районах трапляється білка карпатська. Кожна білка має свою кормову ділянку, яку добре охороняє. Соневі на зиму впадають у сплячку, а в період активності ведуть скритий спосіб життя. В Чорногорі лісові соні живуть у поясі криволісся, а горіхова соня - в лісовому поясі. Соня сіра водиться в Рожнятівському, Надвірнянському та Долинському районах.

Мишині на території області об'єднуються в шість видів: лісова, жовтогорла, польова й домова миші, миша-крихітка та сірий пацюк. Жовтогорла миша - типовий лісовий вид, поширений від передгір'я до субальпійських лук. Хом'як звичайний трапляється лише на рівнинних ділянках області. Ондатра заселяє водно-берегові біотопи, для неї характерна висока екологічна пластичність. На території області живуть лісова, водяна, темна, звичайна, підземна, снігова полівки, полівка-економка.

Хижі ссавці представлені як дрібними, так і великими за розмірами ссавцями. Рідкісним видом є куниця лісова, яка заселяє старі високостовбурні ліси. Вертикальний розподіл збігається з верхнею